03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7777/20 пров. № А/857/15402/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Большакової О.О., Гінди О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Костецький Н.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 26 жовтня 2020 року,
23 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, прийняти відповідне рішення; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів, надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, відповідно до п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 22 квітня 1991 року по 01 травня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ. 19 грудня 2019 року медико-соціальною експертною комісією під час первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги. Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано документи позивача до Міністерства внутрішніх справ України для призначення одноразової грошової допомоги. Однак Міністерством внутрішніх справ України документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на доопрацювання. Вказує, що згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року після надходження документів Міністерства внутрішніх справ України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги. Проте, відповідач не прийняв за результатом розгляду документів про виплату одноразової грошової допомоги жодного з рішень передбачених вказаним Порядком.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, прийняти відповідне рішення. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від ОСОБА_1 , надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, відповідно до п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з неприйняттям відповідачем після надходження документів позивача відповідного рішення, дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності є протиправними.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що саме лише подання позивачем передбачених п. 7 Порядку документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. В компетенції МВС України є аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь-якого з рішень, чи то про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої. При проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що є порушенням Положення № 1317, а тому рішення МСЕК щодо причинного зв'язку захворювання позивача з проходженням служби в органах внутрішніх справ є не прийнятним.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 011307 ОСОБА_1 встановлено 45 % втрати професійної працездатності (дата огляду 17 грудня 2019 року-19 грудня 2019 року).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 333243 від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності (захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ).
Позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано документи до Міністерства внутрішніх справ України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2020 року № 40924/15-2020 за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, ОСОБА_1 , які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров'я та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано позивачу лист від 28 серпня 2020 року № 169 відповідно до якого, повідомлено про повернення документів на доопрацювання та необхідність прибути до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області для отримання поданих документів з метою виключення їх втрати та для усунення недоліків.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За правилами ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
07 листопада 2015 року Закон України «Про міліцію» втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ).
При цьому абзацом 3 пункту 15 розділу XI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №580-VІІІ було передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VІІІ.
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року (далі Порядок №850).
Відповідно до п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно із пп. 2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;
Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;
витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно із п. 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
На підставі аналізу наведених правових норм, колегія суддів зазначає, що приписами п. 9 Порядку № 850 встановлено обов'язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови.
Проте, з матеріалів справи слідує, що МВС фактично ухилилося від виконання покладеного на нього п. 9 Порядку № 850 обов'язку, так як не прийняло жодного із зазначених рішень щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги, повернувши відповідні документи на доопрацювання, що свідчить про протиправність таких дій МВС.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що у випадку встановлення неналежного оформлення позивачем документів, МВС мало прийняти рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги, виклавши суть своїх зауважень щодо поданих ним документів у такому рішенні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно зобов'язати МВС повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, прийняти відповідне рішення; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від позивача, надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, відповідно до п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що документи повернуто, оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що є порушенням Положення № 1317, а тому рішення МСЕК щодо причинного зв'язку захворювання позивача з проходженням служби в органах внутрішніх справ є не прийнятним, колегія суддів зазначає, що вказане не звільняє МВС від обов'язку прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови. Крім того, висновки відповідної медико-соціальної експертизи, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 45% внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, зацікавленими особами не оспорювалися та недійсними не визнавалися.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 380/7777/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда
Повне судове рішення складено 03 березня 2021 року.