01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 303/3995/20 пров. № А/857/1010/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Самолюка Василя Васильовича- представника громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року ( суддя Куцкір Ю.Ю., ухвалене в м. Мукачево) у справі № 303/3995/20 за адміністративним позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-
24.07.2020р. Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду із позовною заявою до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року позов задоволено, затримано громадянку Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк 6 (шість) місяців, а саме до 23 січня 2021 року.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, в особі адвоката Самолюка В.В. подав апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення від 24.07.2020р. та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не була повідомлена про час та місце розгляду справи. Також вказує, що правова допомога відповідачці у цій справі не надавалась. Також зазначає, що відповідачу не було забезпечено права на перекладача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Позивач, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Протокольною ухвалою суду від 15.02.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника апелянта, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 20.07.2020 незаконно, поза пунктами пропуску, в складі групи осіб, без документів, що посвідчують особу та дають право на перетин кордону, перетнула державний кордон з України в Румунію на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Тячів», однак після незаконного перетину кордону була затримана представниками прикордонної поліції Румунії та 23.07.2020 року під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в пункті пропуску «Солотвино» Мукачівського прикордонного загону на підставі ст.3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб була передана на територію України у встановленому угодою порядку.
Відтак, своїми діями відповідач вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП. В подальшому її було затримано відповідно до ст.263 КУпАП на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення. Встановлено, що відповідач на територію України в'їхала у встановленому законом порядку 12.02.2020 року, через пункт пропуску «Бориспіль-авіа». Проте, до органів міграційної служби у встановлений ч.1 ст.5 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в п'ятиденний термін, як і протягом періоду перебування на території України, в порушення вимог ст.17 ЗУ «Про правовий статус іноземцій та осіб без громадянства» із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звернулась. До міграційних органів з метою продовження терміну перебування на території України у встановленому порядку не зверталась.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач порушила вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань, відсутність у відповідача документа, що дає право виїзду з України, а відтак позов підлягає до задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: а саме, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, а саме оскільки відповідач порушила вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань, враховуючи відсутність у відповідача документа, що дає право виїзду з України., апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Що стосується твердження апелянта про те, що правова допомога відповідачці у цій справі не надавалась, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в матеріалах справи (а.с. 17) наявна заява відповідача, з перекладу якої вбачається, що відповідач просить розглядати справу за її відсутності, заперечень проти позову не має.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Самолюка Василя Васильовича- представника громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 залишити без ззадоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року у справі № 303/3995/20 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 03.03.2021