Справа №345/590/21
Провадження № 2/345/362/2021
03.03.2021 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кулаєць Б.О.,
з участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Стислий виклад позицій сторін:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право на проживання в будинку АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що даний будинок належить йому на праві приватної власності. Відповідачка по справі зареєстрована у даному будинку з часу одруження з його сином ОСОБА_3 , а саме: з 2015 року. Проте їх сім'я розпалася, і рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.12.2020 їх шлюб розірвано. До розлучення, відповідачка уже тривалий час в будинку не проживала, а в серпні 2019 року, в той час як його син був на роботі, вона забрала всі свої речі і виїхала на постійне місце проживання до своєї мами. Відповідач не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має і взагалі будинком не цікавиться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні він, ні інші члени сім'ї їй не чинили. Вона добровільно визначила собі інше місце проживання і спірним приміщенням не користується понад рік без поважних причин. Враховуючи наведене, вважає, що ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням (будинком) АДРЕСА_2 у зв'язку з тривалою, понад один рік, без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того, вона не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення, а тому він вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 11.02.2021 відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання за участю сторін в порядку спрощеного провадження, встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.
До початку розгляду справи від позивача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Не наполягає на виклику свідків в судове засідання, оскільки відповідачка позов визнає.
Від відповідачки до початку розгляду справи через канцелярію суду надійшла заява про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти задоволення.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними документами в матеріалах справи, а саме: світлокопією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.07.2020 та світлокопією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.12.2019, з якого вбачається, що домоволодіння за АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі виписки із погосподарської книги, серія та номер: 1310, виданий 25.11.2019, видавник: Боднарівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області (а.с.6, 7).
Як вбачається з довідки про склад сім'ї, виданої Боднарівським старостинським округом, за №1195 від 28.12.2020, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
Згідно зі світлокопією рішення Калуського міськрайонного суду від 10.12.2020 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.8) .
Відповідно до акту обстеження на предмет проживання від 11.01.2021, складеного комісією в присутності старости с.Боднарів - ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , у присутності заявника ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_2 за вищевказаною адресою не проживає з серпня місяця 2019 року (а.с.4).
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу наявності підстав для визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом у будинку, який належить позивачу на праві приватної власності.
Оцінка суду:
вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, представлені позивачем на виконання вимог ст.ст. 80, 81 ЦПК України, які він вважає достатніми для обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги визнання позову відповідачкою, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Нормами ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 7 ст. 319 ЦК України).
Підстави втрати права на користування житловим приміщенням регулюються ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР в разі користування житловим приміщенням в будинках державного і громадського фонду та ст. 405 ЦК України в разі користування майном (житлом) власника членами його сім'ї.
Права власника будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно зі ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 64 ЖК УРСР встановлено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
У відповідності з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить будинковолодіння АДРЕСА_1 , в якому він зареєстрований та проживає разом зі своєю сім'єю.
Після одруження його сина ОСОБА_3 у вищевказаному будинку була зареєстрована дружина останнього (невістка позивача) - відповідачка по даній справі ОСОБА_2 . Шлюб між ними рішенням суду від 10.12.2020 розірвано.
Крім цього, з описаного вище акту обстеження судом також встановлено, що відповідачка з серпня 2019 року за місцем своєї реєстрації не проживає без поважних причин, її фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 .
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з серпня 2019 року без поважних причин, не оплачує комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинку. Дана обставина останньою не спростована, доказів поважності не проживання в будинку чи наявності іншої домовленості між нею і власником ОСОБА_2 суду не представлено, натомість вона визнала позовні вимоги в повному обсязі.
За таких обставин суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення, а відповідачку слід визнати такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Розподіл судових витрат між сторонами:
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачки.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч.1 ст.142 ЦПК України , у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду з позовом немайнового характеру позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., що стверджується квитанцією №12 від 10.02.2021 (а.с.3).
Враховуючи, що відповідачка визнала позов, тому є підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а саме в сумі 454,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2021 ОСОБА_1 уклав з адвокатом ОСОБА_6 договір про надання правничої допомоги та 10.02.2021 підписав акт виконаних робіт, а також 10.02.2021 сплатив визначену договором вартість послуг в загальній сумі 2000,00 грн., що підтверджено квитанцією № 0571265 ( а.с. 10-12).
За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги та 454,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 200, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 2000,00 (дві тисячі) гривень за надання правничої допомоги та 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок витрат зі сплати судового збору.
Повернути з рахунку отримувача коштів - Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківської області з державного бюджету позивачу ОСОБА_1 - 50% сплаченого судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок згідно квитанції №12 від 10.02.2021 в АТ «Райфайзен Банк Аваль».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомо, жителька АДРЕСА_1 .
Суддя: