Справа №345/306/21
Провадження № 1-кп/345/145/2021
04.03.2021 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуша матеріали кримінального провадження № 12020095170000045 від 17.07.2020 з обвинувальним актом щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого на посаді слюсаря-ремонтника ТзОВ «Техмаш», ІПН НОМЕР_1 , раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 164 КК України,
ОСОБА_4 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), а також злісне ухилення як батька від утримання неповнолітньої дитини, що перебуває на його утриманні.
Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.05.2004 з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 стягувались аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно, починаючи із 30.04.2004 і до повноліття дитини.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.12.2017, яке набрало законної сили 22.01.2018, змінено розмір аліментів та вирішено стягувати із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі у розмірі по 1000,00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.
На підставі вказаного рішення Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист №345/4292/17 від 22.01.2018 про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі у розмірі по 1000,00 грн. щомісячно але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.
28.03.2018 Калуським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, на підставі вказаного виконавчого листа, відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі у розмірі по 1000,00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття, копію постанови якої було направлено боржнику для виконання.
Однак ОСОБА_4 , усвідомлюючи свій обов'язок згідно рішення суду сплачувати аліменти на утримання своєї неповнолітньої дитини, не маючи наміру виконувати рішення суду та діючи в порушення ст. 150 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно яких виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток та утримання дитини і батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання; створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, усвідомлюючи, що він злісно ухиляється від сплати аліментів і бажаючи цього, починаючи з листопада 2018 року по даний час допомоги на утримання неповнолітньої доньки не надавав, аліменти не сплачував, заходів до погашення заборгованості по сплаті аліментів не вживав, в той же час отримував доходи та мав можливість сплачувати аліменти.
Так, працюючи в ТзОВ «Техмаш» на посаді слюсаря-ремонтника за період з 30.04.2020 по 31.12.2020 ОСОБА_4 отримав сукупний дохід в сумі 52 200,95 грн.
Окрім цього, ОСОБА_4 протягом 2018-2020 років отримував грошові кошти за надання майна у лізинг ТзОВ «Компанія АГРО-ДУЕТ» в сумі 8 179, 14 грн.
Однак, ОСОБА_4 , маючи можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно, з листопада 2018 року по даний час злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.01.2021 склала 31 236, 58 грн.
Крім того, ОСОБА_4 в період з листопада 2018 року по даний час злісно ухилявся від утримання своєї доньки ОСОБА_8 - не брав участі у її вихованні, не здійснював догляд за нею та не надавав жодних коштів і засобів, необхідних для її існування - їжі, одягу, засобів гігієни.
Таким чином, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, умисно, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання своєї неповнолітньої дитини (аліментів), а також у злісному ухиленні, його, як батька, від утримання неповнолітньої дитини, що перебуває на його утриманні.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні проступку визнав частково, а саме: щодо несплати аліментів та наявності вказаної в обвинувальному акті заборгованості визнав повністю, при цьому не погодився з обставиними, викладеними в ньому, щодо його спілкування з дочкою та участі у вихованні. Суду вказав, що аліменти він не сплачував, оскільки знаходився в пошуках роботи, а коли працевлаштувався, то думав, що аліменти з заробітної плати автоматично відраховуються. По мірі своїх незначних заробітків він давав дочці інколи гроші, дарував подарунки. З приводу спілкування з дочкою вказав, що він просив у колишньої дружини номер телефону дитини, однак, так і не довідався його. Дочці на даний час уже 17 років і вона мала змогу і сама проявляти бажання спілкуватися з батьком. Знає, де він проживає, мала його номер телефону, однак жодного разу не пробувала з ним контактувати. Розуміє, що надана ним допомага доньці є незначною, тому вину в інкримінованому йому проступку щодо несплати аліментів визнає. З приводу заявлених цивільних позовів вказав, що визнає частково тільки в частині стягнення заборгованості по несплаті аліментів. В решті позовних вимог просив відмовити.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні вказала, що згідно рішення суду з 2004 року ОСОБА_4 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_10 . Однак ніколи їх вчасно і в повному обсязі не платив. У 2017 році було винесено рішення про зміну розміру аліментів в сумі 1000 грн. З 28.03.2018 даний виконавчий лист знаходиться на виконанні в ДВС. Однак, починаючи з листопада 2018 року по даний час допомоги на утримання неповнолітньої доньки обвинувачений не надавав, аліменти не сплачував, заходів до погашення заборгованості не вживав, хоча працював і отримував дохід. Так, станом на 01.01.2021 в нього утворилася заборгованості по сплаті аліментів в сумі 31 236,58 грн. Також зазначила, що ОСОБА_4 як батько не бере жодної участі в утриманні та вихованні доньки, не здійснював догляд за нею та не надавав жодних засобів, необхідних для існування дитини. Її багаточисленні прохання хоча б передзвонити до дитини, привітати на день народження не реагував. Повністю уникаючи дитину, він спричинив їй та дочці значних моральних страждань. А тому своїми діями він завдав їй матеріальної шкоди, яка полягає у несплаті аліментів у сумі 31236,58 грн. та нарахованій пені, а також моральної шкоди, яка виразилася у її душевних стражданнях, оскільки дитина постійно була на її утриманні та вихованні, вона змушена була працювати за обох батьків і забезпечувати дитину всім необхідним самостійно. При цьому, вона мусіла виїхати на заробітки за кордон, залишивши дочку на дідуся, щоб утримувати дитину. Вважає, що, якби обвинувачений вчасно платив аліменти, то замість того, щоб працювати за кордоном, вона весь вільний час могла би присвячувати вихованню та відпочинку з дитиною. Крім того, дитина має захворювання по зору, і їй доводилося додатково нести витрати на лікування та переживання за її стан здоров'я. При цьому, батько не надавав додаткових коштів та не цікавився розвитком дитини. З позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дочки вона не зверталася, так як ОСОБА_4 повідомляв її, що коштів на такі витрати він не має. Поданий цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 62473,16 грн., яка складається зі заборгованості по несплаті аліментів та пені, а також моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень підтримала в повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні вказала, що батько з матір'ю розірвали шлюб, коли вона була маленька. З того часу батько не брав участі у її вихованні та утриманні. Також вона не пригадує, щоб він надавав додаткові кошти на її утриманні. На даний час вони з батьком взагалі не спілкуються. Зазначила, що навіть під час її перебування в лікарні, батько жодного разу не оцікавився станом її здоров'я. Жодного разу не звернувся до неї як до доньки, коли її зустрічав на вулиці, а навпаки, вдавав, що не бачить і розвертався в іншу сторону. Пояснює, що з 11 років проживає за кордоном, де навчається, і за вказаний час батько до неї жодного разу не телефонував, хіба що в нетверезому стані, і вона зовсім його не розуміла. Зазначила, що її батьком було складено відносно неї заповіт, однак на даний час він є ним скасований. Поданий цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень підтримала в повному обсязі. Вказала, що моральна шкода полягає у перенесених нею душевних стражданнях, пов"язаних з відсутністю батька в її житті. Як наслідок, вона повністю перебувала на утриманні матері, яка в свою чергу змушена була тяжко працювати для забезпечення добробуту її дочки, що впливало на якість життя мами. Також, оскільки батько взагалі не брав участі у її вихованні, вона втратила почуття батьківської опори та щасливого дитинства, що призвело до її душевних страждань.
Крім часткового визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні:
рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.04.2004 (справа №2-575/2004) ухвалено проводити стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на неповнолітню дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини всіх дів доходів щомісячно, починаючи з 30.04.2004 року і до повноліття дитини. Рішення в частині стягнення аліментів підлягало негайному виконанню. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області (справа №345/4292/17) змінено розмір аліментів та ухвалено проводити стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на неповнолітню дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів у зазначеній сумі розпочато з часу вступу рішення в законну силу і до досягнення дочкою повноліття. ОСОБА_4 брав участь у розгляді справи про зміну розміру аліментів, а відповідно був ознайомлений з рішенням та необхідністю сплачувати аліменти у встановленому ним розмірі.
На підставі вказаного рішення Калуським міськрайонний судом Івано-Франківської області 24.01.2018 видано виконавчий лист справа №345/4292/17.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження №56067730 судом встановлено, що 28.03.2018 ОСОБА_6 звернулася у виконавчу службу з заявою про примусове стягнення аліментів та подала виконавчий лист, виданий 24.01.2018 Калуським міськрайонним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , що описаний вище. 28.03.2018 відкрито виконавче провадження, постанова про що направлена обом сторонам. У зв'язку з несплатою аліментів обвинуваченому ОСОБА_4 виконавчою службою винесені наступні постанови: 04.04.2019 постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі за період з 22.01.2018 по 04.04.2018 в сумі 8143,59 грн.; 04.04.2019 - постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 04.04.2019 - постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споруджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 04.04.2019 - постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Також у зв'язку з утворенням боргу по несплаті аліментів виконавчою службою направлено 29.07.2020 ОСОБА_4 повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників та складено протокол №6 від 07.02.2020 про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 183-1 КУпАП за несплату аліментів, що призвело до виникнення заборгованості сукупний розмір якої станом на 01.02.2020 становить 18697,09 грн., що перевищує платіж за 6 місяців. Постановою Калуського міськрайонного суду від 22.04.2020 (справа №345/614/20) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУПАП, та накладено стягнення у виді 120 годин суспільно-корисних робіт.
Вказане свідчить, що обвинувачений, будучи присутнім при розгляді справи про зміну розміру аліментів, був ознайомлений з необхідністю сплачувати аліменти, в якому розмірі і на який рахунок. Однак жодних дій, спрямованих на сплату аліментів, як у добровільному порядку, так і через органи примусового виконання, не вчиняв та у відповідності до розрахунку зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №345/4292/17 сума заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_4 станом на 01.01.2021 становить 31 236,58 грн.
Як вбачається з інформації, наданої Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області від 21.09.2020 ОСОБА_4 в період з 01.01.2018 по 30.06.2020 отримував доходи. Про наявність доходів свідчать: довідка ТзОВ «Техмаш» за № 011/01 від 14.01.2021, видана ОСОБА_4 про те, що він, працюючи в ТзОВ «Техмаш» на посаді слюсаря-ремонтника за період з 30.04.2020 по 31.12.2020 отримав сукупний дохід в сумі 52 200,95 грн., та довідки ТзОВ «Компанія «Агро-Дует», з яких вбачається, що ОСОБА_4 протягом 2018-2020 років отримував грошові кошти за надання майна у лізинг ТзОВ «Компанія АГРО-ДУЕТ» в сумі 8 179, 14 грн.
Таким чином, судом встановлено, що в обвинуваченого на утриманні перебуває неповнолітня дитина донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку присуджені судом аліменти, які він злісно не сплачує, участі в утриманні та вихованні дочки не приймає, хоча є фізично здоровим, має доходи від офіційного заробітку, про які не повідомив, ні виконавця, ні стягувача, мав змогу плати такі аліменти, розмір яких є меншим за мінімальний рекомендований розмір, встановлений законом.
У постанові від 24.07.2018 у справі № 221/2222/16-к Верховний Суд зазначив, що під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державному виконавцю, приватному виконавцю тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що складається із сум виплат за три місяці відповідних платежів.
Отже, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_4 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), а також у злісному ухиленні ним як батьком від утримання неповнолітньої дитини, що перебуває на його утриманні, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 164 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставини, що обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше несудимий, згідно з даних довідок від 15.01.2021 на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах Калуської ЦРЛ не знаходиться, відповідно до характеристики, наданої 15.01.2021 директором ТзОВ «Техмаш» за №016/01, ОСОБА_4 займає посаду слюсаря-ремонтника, зарекомендував себе позитивно, за характером спокійний та врівноважений, вміє працювати в колективі, жодної скарги на нього не надходило. У відповідності до довідки Калуської міської ради від 15.01.2021 за № 01-15/32 ОСОБА_4 депутатом не обирався. Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.03.2012 ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Обставинами, що пом'якшує покарання, суд визнає активне сприяння у розкритті злочину.
Відповідно до ч. 2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, матеріальний стан обвинуваченого, враховуючи мету й мотиви, якими він керувався при вчиненні проступку, поведінку під час та після його вчинення, а саме: часткове визнання своєї винуватості, офіційне його працевлаштування на даний час, беручи до уваги особу обвинуваченого, позицію прокурора щодо міри покарання, яка просила призначити покарання у виді громадських робіт, думку обвинуваченого та його захисника, який погодився з мірою покарання у виді громадських робіт, які вважав достатніми для виправлення та перевиховання обвинуваченого, думку потерпілих, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, а саме громадські роботи на строк 120 годин, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувались.
При розгляді цивільних позовів, поданих потерпілою-цивільним позивачем ОСОБА_6 та законним представником неповнолітньої потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_7 судом враховується наступне.
ОСОБА_6 подала цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на її користь матеріальної шкоди в розмірі 62473,16 грн., яка складається зі заборгованості за несплачені аліменти станом на 01.01.2021 та становить 31236,58 грн. з пені в розмірі 31236,58 грн., а також стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. за завдані їй моральні страждання.
Законний представник неповнолітньої потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав цивільний позов в інтересах неповнолітньої про стягнення з ОСОБА_13 на її користь моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. за завдані їй моральні страждання.
В судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_6 поданий нею позов підтримала Законний представник неповнолітньої ОСОБА_7 та неповнолітня ОСОБА_8 поданий ними позов підтримали та просять суд його задовільнити.
Захисник обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 частково заперечував проти заявленого цивільного позову ОСОБА_6 , зазначаючи, що визнання позову можливе лише в частині матеріальної шкоди у виді заборгованості по несплаті аліментів, яка встановлена і нарахована у відповідності до виконавчого листа, який перебуває на виконанні. З приводу заявлених позовних вимог, як ОСОБА_6 , так і законним представником ОСОБА_8 у вигляді стягнення моральної шкоди вважає, що завдання їм моральної шкоди діями обвинуваченого не доведена в судовому засіданні, оскільки обов'язок по утриманню дитини покладається на обох батьків в рівних частинах. Жодних доказів на підтвердження моральних страждань, в тому числі погіршення стану їх здоров"я внаслідок таких страждань, цивільними позивачами не надано. Обвинувачення пред"явлене тільки за період 2018-2020 років, а тому просив не враховувати договір з приводу лікування зору за 2015 рік, оскільки він виходить за межі пред"явленого обвинувачення та не свідчить про моральні страждання, а тільки про додаткові витрати на утримання дитини, а з таким позовом ОСОБА_6 не зверталася. А тому, просить суд цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково, в частині моральної шкоди відмовити, а у задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 відмовити повністю.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився та підтримав думку захисника, висловлену з приводу цивільних позовів, зазначивши, що отримує мінімальний дохід, уже сплачує аліменти, утримує ще одну дитину та допомагає утримувати стареньку маму, яка тяжко хворіє.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Суд погоджується з розрахунком пені, поданим цивільним позивачем ОСОБА_6 , який не оспорив і обвинувачений, як і не надав свого розрахунку, та відповідно до якого пеня становить 31236,58 грн. А тому, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимога в частині про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 31236,58 грн. пені за несвоєчасну сплату аліментів, є підставною та підлягає стягненню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості по аліментах у розмірі 31236,58 грн., суд виходить з наступного:
В обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах в розмірі 31236,58 грн. потерпіла ОСОБА_6 посилається на те, що обвинувачений не виконує рішення суду по сплаті аліментів. Однак, суд дійшов до висновку про те, що доводи потерпілої щодо наявності правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з обвинуваченого заборгованості по аліментам не відповідають обставинам справи та нормам закону.
Згідно з ч. 4 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження» і суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду у справі № 6-850св17.
Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі судового рішення, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.
Оскільки стягнення заборгованості по аліментам, як самостійний предмет позову при наявності виконавчого листа про стягнення аліментів, не передбачений нормами матеріального права, а порядок стягнення аліментів та заборгованості за ними проводиться в порядку ст. ст. 194-195 Сімейного кодексу України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості по аліментах задоволенню не підлягають, тим більше, що таке стягнення може привести до подвійного стягнення одного і того ж боргу, що є неприпустимим та порушить права цивільного відповідача, а тому, оскільки безспірність суми боргу встановлено в судовому засіданні, суд не може прийняти визнання позову відповідачем в цій частині.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер та обсяг заподіяних потерпілими моральних страждань, пов'язаних з вчиненням кримінального правопорушення, період виникнення заборгованості, її розмір, поведінку потерпілих в судовому засіданні та характер відносин, які на даний час виникли між сторонами, а також бере до уваги майновий стан обвинуваченого, розмір його доходів, наявність на утриманні ще однієї дитини, та вважає, що позови в частині стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.
Таким чином суд приходить до переконання про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 та на користь ОСОБА_8 по 3 000 грн. моральної шкоди і вважає, що саме така сума разом з існуючим боргом та пенею буде достатньою та справедливою сатисфакцією для відновлення прав цивільних позивачів.
Питання про речові докази слід вирішити в порядку, визначеному ст. 100 КПК України. Витрати на залучення експертів відсутні. Арешт не накладався.
На підставі наведенного та керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у вигляді пені за несплату аліментів в розмірі 31236,58 гривень (тридцять одна тисяча двісті тридцять шість гривень 58 копійок) та 3000,00 (три тисячі) гривень завданої моральної шкоди.
В решті позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 3000 (три тисячі) гривень завданої моральної шкоди.
В решті позовних вимог законного представника неповнолітньої ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - відмовити.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирати.
Речові докази по справі:
Повідомлення про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_4 на 1 арк.; Постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2018 відносно ОСОБА_4 на 1 арк.; Супровідний лист на примусове виконання від 04.04.2019 на 1 арк; Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04.04.2019 відносно ОСОБА_4 на 1 арк; Повідомлення ОСОБА_4 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04.04.2019 на 1 арк; Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 04.04.2019 відносно ОСОБА_4 на 1 арк; Повідомлення ОСОБА_4 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 04.04.2019 на 1 арк; Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії відносно ОСОБА_4 від 04.04.2019 на 1 арк.; Повідомлення про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 04.04.2019 на 1 арк; Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом відносно ОСОБА_4 від 04.04.2019 на 1 арк.;Повідомлення ОСОБА_4 про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 29.07.2020 на 1 арк.; Постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області відносно ОСОБА_4 на 1 арк.; Повідомлення ОСОБА_4 від 07.02.2020 про направлення протоколу, складеного згідно ч. 1 ст. 183-1 КУ «Про адміністративне правопорушення» на 1 арк.; Протокол №6 про адміністративне правопорушення на 1 арк; Виконавчий лист Калуського міськрайонного суду в Івано-Франківській області на 1 арк.; Розрахунок із сплати аліментів від 01.11.2020 на 1арк.; Розрахунок із сплати аліментів від 01.01.2021 на 1 арк.; Виклик державного/приватного виконавця на 2 арк.; Відповідь на запит №1036271310 на 1 арк.; Відповідь на запит №1036263569 на 1 арк.; Відповідь на запит №1036304677 на 1 арк.; Відповідь на запит №1036290423 на 1 арк.; Відповідь на запит №1045141758 на 1 арк.; Відповідь на запит №1045143684 на 1 арк.; Відповідь на запит №1045224230 на 1 арк.; Відповідь із ІС ДП «НАІС» на 1 арк.; Відповідь на запит №1049714579 на 1 арк.; Відповідь на запит №1049718914 на 1 арк.; Відповідь на запит №1066127314 на 1 арк.; Відповідь із ІС ДП «НАІС» на 1 арк.; Відповідь із ІС ДП «НАІС» на 1 арк.; лист про надання інформації від 21.09.2020 року на 1 арк. про надання інформації про доходи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідь з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків ДФС України про суму виплачених доходів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники можуть отримати копію вироку в суді.
Суддя: