Справа № 344/15853/20
Провадження № 2/344/1509/21
04 березня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 5 листопада 2019 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) було укладено договір позики, у відповідності до умов якого, того ж дня відповідачем було отримано від позивача у борг грошові кошти 48 834,82 долари США та 18 950,04 Євро на наступних умовах повернення: 315 доларів США (по 45 доларів США на місяць) щомісячно, до 20 числа кожного місяця; 280 Євро (по 40 Євро на місяць) щомісячно, до 20 числа кожного місяця; - 48 519,82 долари США та 18 670,04 Євро у термін до 05.06.2020 року. Факт укладення договору позики та передачі грошей підтверджується складеною відповідачем розпискою, оригінал якої було отримано позивачем від відповідача у день передачі позики. Свої зобов'язання щодо своєчасного повернення коштів за договором позики від 05.11.2019 року відповідач не виконав - у визначений договором строк, тобто щомісяця до 20 числа, протягом листопада 2019 року - травня 2020 року не здійснював повернення обумовленої договором частини позики 315 доларів США (по 45 доларів США) щомісяця та 280 Євро (по40 Євро щомісяця). Відповідач також не здійснив повернення у термін 05.06.2020 року решту позики в сумі 48 519,82 доларів США та 18670,04 Євро і таким чином прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 48 834,82 долари США та 18 950,04 Євро. Враховуючи наведене просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики та здійснити розподіл судових витрат.
Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно розписки від 05 листопада 2019 року ОСОБА_2 одержав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 48 834,82 Доларів США та 18 950,04 Євро на термін 12 місяців, які він зобов'язався повернути до 05.06.2020 року за наступним графіком: до 20 числа кожного місяця - частинами щомісяця по 45 доларів США (всього 315 доларів США) та 40 Євро (всього 280 Євро), а решту боргу в сумі 48 519,82 долари США та 18 670,04 Євро - у термін не пізніше 05.06.2020 року.
Відповідач до суду не з'явився, факт написання розписки не оспорював, а тому виникнення боргового зобов'язання за договором позики є встановленим належним доказом, а саме оригіналом даної розписки.
У зазначений в розписці строк відповідач, отримані в якості позики кошти не повернув, доказів протилежного відповідачем надано не було.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
При укладенні договорів позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови таких договорів, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеними та підлягає до виконання. Відповідно до розписки від 05.11.2019 року позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та надав кошти в борг, в той час як зобов'язання позичальника у строк визначений договором виконані не були.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що булипередані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.
Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також, засвідчуючи отримання певної грошової суми.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разінеможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника таких, що ґрунтуються на законі, невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18 та постанові від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов"язань за договором позики у строк, визначений договором, суд вважає доведеним порушене право позивача невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань та приходить до висновку про те, що заявлені вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики від 05.11.2019 року підлягають до задоволення, та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу у розмірі 48 834,82 Доларів США та 18 950,04 Євро.
Як встановлено судом, згідно довідки до акту огляду МСЕК №0372922 від 16.10.2014 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.
На підставі ст.141 ЦПК України суд вирішує питання розподілу судових витрат та стягує судовий збір з відповідача на користь держави, оскільки позивач ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 626, 629, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 81, 82, 263-265 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , суму боргу за договором позики в розмірі 48 834 ( сорок вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) долари 82 центи США та 18 950 ( вісімнадцять тисяч дев"ятсот п"ятдесят) Євро 04 євроценти.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: Татарінова О.А.