04 березня 2021 р. Справа № 480/3164/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 08.10.20 року по справі № 480/3164/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області , Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач), Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області (далі - відповідач-2) в якій, згідно уточнених позовних вимог просить зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області надати відповідь на запит від 14.05.2020 про внесення слідчим відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР за заявою від 11.05.2020 по суті порушених у зверненні питань, відповідь надати станом на день отримання запиту, тобто станом на 14.05.2020; зобов'язати Сумський відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області надати відповідь на запит від 14.05.2020 про внесення слідчим відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР за заявою від 11.05.2020 по суті порушених у зверненні питань, відповідь надати станом на день отримання запиту, тобто станом на 14.05.2020.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Сумський відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області (м. Суми, вул. Першотарвнева, 21) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2020 та надати відповідь по суті всіх питань, зазначених в заяві.
В задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, і.к. 40108777) на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840,80 грн.
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Сумській області, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року у справі №480/3164/20 в частині задоволення позову та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та передчасною, оскільки на момент подання позову 20.05.2020 року не були порушені її права. З запитом позивач звернулась до Головного управління Національної поліції в Сумській області 14.05.2020 року, тоді як, відповідно до Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 15.11.2017 року № 930, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся із заявою від 14.05.2020 до Головного управління Національної поліції в Сумській області засобами електронного зв'язку, в якій просила надати інформацію щодо вручення заяви про кримінальне правопорушення від 11.05.2020 слідчому, надати відомості щодо слідчого (ПІБ/посада), який вніс відомості до ЕРДР за заявою про кримінальні правопорушення від 11.05.2020, надати номер реєстрації та дату внесення слідчим відповідних відомостей до ЕРДР за заявою про кримінальні правопорушення від 11.05.2020.
Звернення було зареєстровано відповідачем за № 3796 15.05.2020.
Крім того, представником позивача за довіреністю було подано до Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області аналогічну заяву від 14.05.2020, яку зареєстровано 14.05.2020 №Х-621.
Листом Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області від 01.06.2020 №Х-605 позивачу була надана відповідь по суті за зверненням від 14.05.2020.
Відповідач, Головне управління Національної поліції України в Сумській області в листі від 30.06.2020 №11/Х-1116 повідомив, що звернення було скеровано на розгляд до Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області.
Задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважає правомірними вимоги позивача про зобов'язання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області повторно розглянути звернення позивача від 14.05.2020 та надати відповідь по суті постановлених питань у зверненні.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
За правилами пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Так, визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб'єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб'єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та /або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Тому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постановах Верховного суду від 13.06.2018 у справі № 819/362/16, від 03.07.2018 у справі №826/27224/15.
Матеріалами справи встановлено, що в своїх заявах від 14.05.2020 року адресована Сумському відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Головному управлінню Національної поліції України в Сумській області позивач просила надати інформацію щодо вручення заяви про кримінальне правопорушення від 11.05.2020 слідчому; надати відомості щодо слідчого (ПІБ/посада), який вніс відомості до ЕРДР за заявою про кримінальні правопорушення від 11.05.2020; надати номер реєстрації та дату внесення слідчим відповідних відомостей до ЕРДР за заявою про кримінальні правопорушення від 11.05.2020.
Отже, предметом спору у справі, на думку позивача, є бездіяльність відповідачів щодо розгляду запиту від 14.05.2020 року, відповідно до якого, заявник ставить питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування про кримінальні правопорушення за заявою від 11.02.2020 року.
Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
За правилами частин першої - четвертої статті 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Наведеними правовими нормами визначено суб'єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Звернення до суду з даним позовом обумовлене неналежним реагуванням посадовими особами Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області та Головного управління Національної поліції України в Сумській області на заяву від 14.05.2020 року, а саме ненадання інформації щодо вчинення передбачених Кримінально-процесуальним кодексом процесуальних дій.
У межах спірних правовідносин позивач і відповідач, Сумський відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду відповідних заяв на підставі Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 15.11.2017 року № 930, не змінює суті спірних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що незалежно від того, якими нормами керується відповідач, надаючи відповідь на заяву позивача про порушення кримінального провадження, це не впливає на його процесуальний статус, а відтак і на те, що його дії і рішення за результатами розгляду цієї заяви можуть бути оскаржені лише за правилами і в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №705/406/18.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин у системному зв'язку з правовим регулюванням спірних відносин, їх змістом та суб'єктним складом, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов необґрунтованого висновку про поширення юрисдикції адміністративного суду на позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначені у позовній заяві.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі пункту 3 частини першої статті 315 цього Кодексу суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
За правилами частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції правил юрисдикції адміністративних судів, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивач може захистити свої права, звернувшись до місцевого загального суду в порядку, передбаченому нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 238, 241, 242, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 по справі № 480/3164/20 - скасувати.
Провадження по справі № 480/3164/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про зобов'язання вчинити діїю - закрити.
Роз'яснити учасникам справи право звернення з даними вимогами до місцевого загального суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко