04 березня 2021 року справа №200/6918/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року у м. Слов'янську) у справі № 200/6918/20-а (суддя в І інстанції Троянова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Авто» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Север-Авто» (далі - ТОВ «Север-Авто», платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2020 № 0011615504 про сплату штрафу у розмірі 20%, що дорівнює сумі 4397,35 грн., за порушення строків сплати грошового зобов'язання у сумі 21 986,75 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2020 № 0019915504 про сплату штрафу у розмірі 20%, що дорівнює сумі 1414 грн., за порушення строків сплати грошового зобов'язання у сумі 7070 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2020 № 0023165504 про сплату штрафу, що дорівнює сумі 1065,53 грн., за порушення строків сплати грошового зобов'язання у сумі 5327,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем за результатами камеральної перевірки, оформленої у вигляді акту від 12.02.2020 № 178/05-99-55-04, яким встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового грошового зобов'язання з податку з плати на землю згідно податкової декларації за 2018 рік № 9011953096 від 05.02.2018, податкової декларації за 2019 рік № 9026573382 від 20.02.2019. 26.02.2020 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011615504 про сплату штрафу у розмірі 20%, що дорівнює сумі 4397,35 грн., за порушення строків сплати грошового зобов'язання у сумі 21 986,75 грн. За результатами камеральної перевірки, оформленої у вигляді акту від 25.03.2020 № 372/05-99-55-04, яким встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового грошового зобов'язання з податку з плати на землю згідно податкової декларації за 2019 рік № 9026573382 від 20.02.2019. 01.04.2020 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 019915504 про сплату штрафу у розмірі 20%, що дорівнює сумі 1414 грн., за порушення строків сплати грошового зобов'язання у сумі 7070 грн. 15.04.2020 позивачем отримано податкове повідомлення-рішення № 0023165504 від 10.04.2020 про сплату штрафу у розмірі 20%, що дорівнює сумі 1065,53 грн., за порушення строків сплати грошового зобов'язання у сумі 5327,65 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України, скарги на які залишено без розгляду. Позивач зазначив, що ним своєчасно сплачені суми задекларованих податкових зобов'язань з орендної плати за землю. При цьому, відповідачем протиправно зараховано сплачені платежі в рахунок неіснуючого боргу. Вважав застосування штрафу за порушення строків сплати грошового зобов'язання протиправним, тому звернувся до суду з відповіднимими вимогами.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов задоволено.
Також рішенням місцевого суду вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області на користь ТОВ «Север-Авто» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9020,00 грн.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, не надання вірної оцінки обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача та висновкам акту камеральної перевірки, якою встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового грошового зобов'язання з податку з плати на землю.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду, задовольнити частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ТОВ «Север-Авто», зареєстроване в якості юридичної особи 21.06.1999 року за кодом ЄДРПОУ 30354146, перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Донецькій області (Слов'янсько-Лиманське управління, Слов'янська ДПІ).
12 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати грошового зобов'язання з плати за землю, за результатом якої складено акт №178/05-99-55-04 (т.1 а.с.17-19).
Перевіркою встановлено несвоєчасність сплати платником податків узгодженого податкового грошового зобов'язання з податку з плати за землю згідно податкової декларації за 2018 рік №9011953096 від 05.02.2018, 2019 рік № 9026573382 від 20.02.2019.
26 лютого 2020 року на підставі акту перевірки № 178/05-99-55-04 від 12 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0011615504, яким за платежем орендна плата з юридичних осіб за порушення строків сплати грошового зобов'язання застосовано до позивача штраф у сумі 4397,35 грн. (а.с.20-21).
25 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати грошового зобов'язання з плати за землю, за результатом якої складено акт № 372/05-99-55-04. (т.1 а.с.23-25)
Перевіркою встановлено несвоєчасність сплати платником податків узгодженого податкового грошового зобов'язання з податку з плати за землю згідно податкової декларації за 2019 рік № 9026573382 від 20.02.2019.
01 квітня 2020 року на підставі акту перевірки № 372/05-99-55-04 від 25 березня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0019915504, яким за платежем орендна плата з юридичних осіб за порушення строків сплати грошового зобов'язання застосовано до позивача штраф у сумі 1414 грн. (а.с.26-27).
Позивач оскаржив в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0019915504, за наслідками розгляду якої ДПС України винесено рішення від 18.06.2020 №19511/6/99-00-06-02-05-06 про залишення скарги без задоволення (т.1 а.с. 32-34).
10 квітня 2020 року на підставі акту перевірки № 5954/6/99-00-08-05-06-06 від 17 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0023165504, яким за платежем орендна плата з юридичних осіб за порушення строків сплати грошового зобов'язання застосовано до позивача штраф у сумі 1065,53 грн. (а.с.35-36).
Позивач оскаржив в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0019915504, за наслідками розгляду якої ДПС України винесено рішення від 02.07.2020 № 20736/6/99-00-06-02-06-06 про залишення скарги без задоволення (т.1 а.с. 41-42).
Згідно податкової декларації з плати за землю (орендна плата) за 2018 рік від 05.02.2018 ТОВ «Сервер-Авто» самостійно задекларовано податкове зобов'язання з орендної плати за землю на суму 84 840 грн., щомісячно по 7070 грн. (т.1 а.с.210-213).
Сума позивачем сплачена платіжними дорученням від 19 січня 2018 року № 3459, від 23 лютого 2018 року № 3585, від 26 березня 2018 року № 3689, від 20 квітня 2018 року № 3805, від 25 травня 2018 року № 3938, від 22 червня 2018 року № 4060, від 23 липня 2018 року № 4185, від 23 серпня 2018 року № 4314, від 25 вересня 2018 року № 4438, від 24 жовтня 2018 року № 4575, від 23 листопада 2018 року № 4693, від 27 грудня 2018 року № 4800, від 29 січня 2019 року № 4914 (т.1 а.с.217-229).
Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків підтверджується, що зазначені суми перераховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати (т.2 а.с.26-91).
Крім того, згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендна плата) за 2019 рік від 22.02.2019 ТОВ «Сервер-Авто» самостійно задекларовано податкове зобов'язання з орендної плати за землю на суму 101 810,10 грн., щомісячно по 8484,18 грн., у грудні 2019 року 8484,12 грн. (т.1 а.с. 235-238).
Сума позивачем сплачена платіжними дорученням від 26 лютого 2019 року №5003, від 19 березня 2019 року № 5084, від 16 квітня 2019 року № 5181, від 24 травня 2019 року № 5329, від 21 червня 2019 року № 5438, від 16 липня 2019 року № 5555, від 27 серпня 2019 року № 5725, від 25 вересня 2019 року № 14, від 15 жовтня 2019 року № 85, від 27 листопада 2019 року № 0, від 18 грудня 2019 року № 295, від 28 січня 2020 року № 343 (т. 1 а.с.242 - т. 2 а.с.3).
Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків вбачається, що зазначені суми перераховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати (а.с.26-91 т.2).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Згідно п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 75.1 статті ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Отже, в даному випадку саме на позивача покладено обов'язок обчислити, задекларувати, та/ або сплатити суму податку та збору у встановлені строки та у визначеному законом порядку.
Як вже зазначалось вище, судами встановлено, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства та, відповідно, до контролюючого органу подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за відповідні періоди.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При вирішені цього спору слід взяти до уваги обставини, встановлені в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року по справі № 805/1097/16-а, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року по справі № 805/1097/16-а, постанові Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року по справі № 805/1739/17-а, постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № 805/1739/17-а, рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 200/8837/19-а, рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року по справі № 200/11166/19-а, постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року по справі № 200/11166/19-а.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі № 805/3280/18-а, яке набрало законної сили 10.12.2018, визнано протиправною та скасована податкова вимога Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 січня 2018 року № 828-47 про сплату податкового боргу в сумі 37 377 грн. 45 коп. з орендної плати з юридичних осіб, у тому числі основний платіж 36 668 грн. 19 коп., пеня 709 грн. 26 коп., скасовано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 лютого 2018 року № 38 про опис майна у податкову заставу та зобов'язано Головне управління ДФС у Донецькій області здійснити коригування податкового боргу ТОВ «Север-Авто» з орендної плати за землю за 2014 рік, шляхом внесення відповідних змін до облікової картки платника податків.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що станом на дату прийняття рішення суду в інтегрованій картці платника ТОВ «Север-Авто» не існує податкового боргу за 2014 рік, внаслідок погашення платником самостійно орендної плати по податковій декларації за 2014 рік у 2015 році.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного суду від 06 лютого 2020 року було відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі № 805/3280/18-а внаслідок відсутності заборгованості з орендної плати за землю за 2014 рік, погашеної ТОВ «Север-Авто» у 2015 році самостійно. При цьому, суд не взяв до уваги твердження заявника про те, що судове рішення виконане добровільно, у зв'язку із тим, що заборгованість ТОВ «Север-Авто» з орендної плати за землю за 2014 рік була зарахована податковим органом за рахунок погашення товариством сплачених ним коштів у 2015 році, а відтак не вважається добровільним виконанням судового рішення.
Оскільки доводи відповідача не знайшли підтвердження під час розгляду справи, місцевий суд, враховуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталену практику Європейського суду щодо ефективного захисту сторони у справі та відновлення порушеного права, дійшов вірного висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи ГУ ДПС у Донецькій області щодо обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновки місцевого суду про наявність підстав для для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області витрат на правничу допомогу в сумі 9 020,00 грн.
Судом першої інстанції взагалі не приділено уваги тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення передбачають застосування штрафних санкцій на загальну суму 6 876,88 грн., що менше, ніж заявлені витрати на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі податковим органом висловлено незгоду з таким розподілом, оскільки, на його думку, такі витрати є необґрунтованими та не відповідають критерію необхідності з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи та її категорії.
Згідно положень частин другої-п'ятої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представництво інтересів позивача здійснено адвокатом Стряпчою Іриною Олександрівною (свідоцтво серії НОМЕР_1 ), що здійснює свою діяльність в адвокатському об'єднані «Декстра».
20 липня 2020 року між Адвокатським об'єднанням «Декстра» та ТОВ «Север-Авто» укладено договір правничої допомоги б/н, предметом якого є надання адвокатом адвокатського об'єднання правової допомоги, зокрема, у Донецькому окружному адміністративному суді по справі за позовом ТОВ «Север-Авто» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішень № 0011615504 від 26.02.2020, № 0019915504 від 01.04.2020, № 0023165504 від 10.04.2020.
24 липня 2020 року на виконання умов договору укладена додаткова угода №1, яка містить наступний перелік, обсяг та вартість робіт: зустріч з директором та головним бухгалтером з метою з'ясування фактичних обставин справи та отримання пояснень стосовно предмету спору та документів, які складалися за результатом адміністративного оскарження - 0,5 годин, вартість - 1100,00 грн.; аналіз законодавства, аналіз предмета та підстав позову, вивчення судової практики та визначення переліку належних та достатніх доказів - 0,5 годин, вартість 1100,00 грн/год, зустріч з директором з метою узгодження правової позиції та стратегії захисту - 0,5 год., вартість 1100,00 грн./год, виготовлення копій письмових доказів відповідно до кількості учасників справи - 2,5 години, вартість 1100,00 грн./год., складання позовної заяви - 3 години, вартість - 1100,00 грн./год. Загальна сума гонорару складає 7700,00 грн. Перерахування гонорару на рахунок адвокатського об'єднання здійснюється протягом 10 календарних днів з дати складання додаткової угоди.
01 вересня 2020 року складено рахунок на оплату правничої допомоги №47, оплата здійснена, шляхом перерахування коштів на рахунок адвокатського об'єднання, про що свідчить платіжне доручення від 01 вересня 2020 року № 612 на суму 7700,00 грн. (призначення платежу «оплата за надання правової допомоги згідно Договору №б/н від 20.07.2020 без ПДВ»).
13 листопада 2020 року укладена додаткова угода № 2, яка містить наступний перелік, обсяг та вартість робіт: складання відповіді на відзив - 1,2 годин, вартість - 1100,00 грн./год; участь в судовому засіданні, що відбудеться 18.11.2020 - фіксовано, вартість-1100,00 грн. Загальна сума гонорару складає 7700,00 грн. Перерахування гонорару на рахунок адвокатського об'єднання здійснюється протягом 10 календарних днів з дати складання додаткової угоди.
3 листопада 2020 року складено рахунок на оплату правничої допомоги № 183, оплата здійснена, шляхом перерахування коштів на рахунок адвокатського об'єднання, про що свідчить платіжне доручення від 16 листопада 2020 року № 700 на суму 2820,00 грн. (призначення платежу «оплата за надання правової допомоги згідно рахунку № 183 від 13.11.2020 без ПДВ»).
Згідно вимог статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Так, місцевий суд відмовив у відшкодуванні витрат в сумі 1500 грн., про що заявлено у додатковій угоді № 2 від 13 листопада 2020 року як правничу допомогу за участь у судовому засіданні 18.11.2020, яке фактично не відбулось.
Проте, поза увагою суду було залишено той факт, що зустріч з директором для з'ясування фактичних обставин справи та для узгодження правової позиції 20 липня 2020 року та 22 липня 2020 року (т.1 а.с.16) не є послугами з надання правничої допомоги, отже такі витрати не підлягають покладенню на відповідача.
Також, вид послуг - аналіз законодавства, яке становить правове регулювання спірних відносин протягом 0,5 години (вартість 550 грн.), колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає критерію, виходячи з категорії справи та кількості аналогічних позовів ТОВ «Север Авто» до податкового органу за тотожними спірними правовідносинами.
Тому, такі витрати слід зменшити з 550 грн. до 200 грн.
За наведених вище мотивів та з огляду на ціну позову та на те, що предмет спору у цій справі не є складним, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, кількість адміністративних справ, які вже розглянуті в аналогічних спорах між тими самими сторонами, є значною, апеляційний суд вбачає підстави для зменшення витрат за таку послугу, як складання позовної заяви з 3300,00 грн. до 500,00 грн.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19.
Крім того, відповідь на відзив відповідача фактично дублює послугу щодо складання позовної заяви та, на переконання колегії суддів, не потребує додаткового вивчення та правового аналізу, в тому числі з огляду на зміст відзиву на позовну заяву податкового органу, який загалом дублює висновки перевіряючих, тому такі витрати слід зменшити з 1320 грн. (т.2 а.с.154) до 300 грн.
Крім того, апеляційний суд критично ставиться до покладення витрат на правничу допомогу на відповідача за таку послугу, як виготовлення та посвідчення копій письмових доказів відповідно до кількості учасників справи (23.07.2020), вартість послуги - 2,5 години, вартість 1100,00 грн./год. на загальну суму 2750,00 грн., оскільки такі витрати не можна віднести до витрат на правничу допомогу, в якій є необхідність залучення адвоката.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічні критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, тотожність правової позиції позивача, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1000 грн. (аналіз законодавства, яке становить правове регулювання спірних відносин - 200 грн., складання позовної заяви - 500 грн., складання відповіді на відзив - 300 грн.)
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права щодо безпосередньо спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги в цій частині висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Натомість, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права в частині вирішення питання про стягнення правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, тому апеляційна скарга ГУ ДПС у Донецькій області підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні в частині розподілу судових витрат.
За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Щодо заяви Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду, яка надійшла на адресу апеляційного суду 19 січня 2021 року.
В обґрунтування заяви податковий орган зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 26.11.2020 по справі № 500/2486/19, в якій проголосив, що право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності, як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи. У той же час судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду наголосила, що водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Як вказує податковий орган, позивачем в даній справі порушено строк звернення до суду, а саме один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Колегія суддів, проаналізувавши доводи, які викладені в заяві про залишення позовної заяви без розгляду, дійшла висновку, що у задоволенні зазначеної заяви слід відмовити, з огляду на наступне. 27 липня 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень від 26.02.2020 № 0011615504, від 01.04.2020 № 0019915504, від 10.04.2020 № 0023165504.
Позивач до звернення до місцевого суду з цією позовною заявою реалізував своє суб'єктивне право на досудове адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень від 01.04.2020 № 0019915504 та від 10.04.2020 № 0023165504 до Державної податкової служби України.
Рішеннями Державної податкової служби України від 18.06.2020 (отримане позивачем 23.06.2020) № 1951/6/99-00-06-02-05-06 та від 02.07.2020 (отримане позиваче 07.07.2020) залишені без змін наведені вище податкові повідомлення-рішення, а скарги - без задоволення.
Між тим, розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено Законом України від 30.03.2020 № 540-IX пунктом 3 такого змісту «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності з 17.07.2020, пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в такій редакції:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином". Вказаний Закон набрав чинності 17.07.2020, а тому процесуальні строки продовжуються до 06.08.2020. Колегія суддів зазначає, що враховуючи пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, а також внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, строки звернення до адміністративного суду продовжувались до 06.08.2020, а тому 27.07.2020 позивач звертаючись до суду з даним позовом, не порушив встановлений законом строк звернення до суду.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви податкового органу про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись статтями 135, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 200/6918/20-а - змінити.
В абзаці 6 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 200/6918/20-а слова і цифри «у розмірі 9020,00 грн.» замінити словами і цифрами «у розмірі 1000,00 грн».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 200/6918/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 04 березня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук