03 березня 2021 року справа №200/9609/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Гаврищук Т.Г. розглянувши апеляційну скаргу Селидівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №200/9609/20-а (суддя І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №200/9609/20-а з апеляційною скаргою Селидівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року.
Апеляційна скарга Селидівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягає залишенню без руху за наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Судом встановлено, що на рішення суду першої інстанції від 21 грудня 2020 року апеляційна скарга направлена на адресу суду 17 лютого 2021р..
В заяві про поновлення строку відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи причин такого пропуску вимогами пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, а саме продовженням процесуальних строків на період дії карантину. Крім того, апелянт посилається на велике навантаження працівників юридичного відділу управління.
Суд вказує, що особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010р., заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006р., заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989р. у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 808/418/17.
Що стосується зауважень апелянта, що розповсюдження на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) ускладнило своєчасне апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX, який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:
«3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Таким чином, відповідно до чинного процесуального законодавства продовження строку на усунення недоліків можливе за рішенням суду на підставі клопотання апелянта.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Податковий орган не надав належних та допустимих доказів, що обмежувальні заходи, запроваджені в зв'язку із введенням карантину унеможливило своєчасне звернення з апеляційною скаргою.
Крім того, на території України запроваджено адаптивний карантин, при цьому робота державних органів та виконання їх функцій не припинена.
Зважаючи на зазначене, та керуючись вимогами норм Кодексу адміністративного судочинства України, суддя приходить до висновку про необхідність залишити подану апеляційну скаргу без руху для надання апелянтом заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.
Крім того, відповідно до вимог п.1 ч. 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Однак, до апеляційної скарги не було додано документу про сплату судового збору.
За приписами пункту 3.2 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на день подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102,00 грн.
Таким чином при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 1 261,20 грн. (840,80 грн*150%).
Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: отримувач коштів - Донецьке ГУК/Краматорська ТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA758999980313161206081005630, код класифікації бюджету - 2203010.
За приписами ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційна скарга Селидівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №200/9609/20-а підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку шляхом надіслання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач, -
1. Визнано не поважними причини пропуску строку подання апеляційної скарги Селидівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №200/9609/20-а.
2. Апеляційну скаргу Селидівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №200/9609/20-а - залишити без руху.
3. Встановити Селидівському об'єднаному Управлінню Пенсійного фонду України Донецької області строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надіслання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.
4. Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
5. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
6. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
7. Ухвала складена та підписана “03” березня 2021 року.
Суддя-доповідач: Гаврищук Т.Г.