03 березня 2021 року справа №200/9180/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 р. у справі № 200/9180/20-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:визнати протиправними дії щодо проведення індексації з 01.03.2019 та з 01.05.2020; зобов'язати здійснити, з урахуванням раніше виплачених сум, перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком згідно ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”: з 01.03.2019 із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; з 01.05.2020 із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовити у задоволені позовних та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що з 05.12.2017 позивач отримує пенсію за віком. Відповідачем при призначенні пенсії позивачу застосовано середній показник заробітної плати в Україні за 2016-2017рік в розмірі 5377,90 грн. Оскільки пенсія позивачу призначена у лютому 2018 року та при призначені пенсії застосовано середній показник заробітної плати в Україні за 2016-2017рік, відповідачем індексація пенсії з 01.03.2019 та з 01.05.2020 не проводилась. Апелянт зазначає, що законодавство не передбачає заборону індексації пенсії, яка обчислюється із середньої заробітної плати за 2016-2017 роки, навпаки передбачено проведення індексації пенсії всім пенсіонерам. Отже, відповідач повинен здійснити, з урахуванням раніше виплачених сум, перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком згідно ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”: з 01.03.2019 із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; з 01.05.2020 із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. Суд не зазначив із якого розрахунку дійшов до висновку, що після застосування відповідних перерахунків, сума пенсійних виплат зменшувалась. Апелянт зазначив, що відповідач всупереч частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Кабінет міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» та пункту 2 Постанови Кабінет міністрів України від 1 квітня 2020 року № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» не провів індексацію його пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України; перебуває на обліку у відповідача, зареєстрований у м. Маріуполь Донецької області, що не є спірною обставиною у справі. З 05.12.2017 перебуває на обліку Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
З протоколу щодо призначення позивачу пенсії, випливає, що з 05.12.2017 призначено пенсію за віком (список 1) у загальному розмірі 4634,48 грн., з яких 4518,32 грн. розмір пенсії за віком та 116,16 грн. доплата за понаднормовий стаж. При цьому, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1 становить 0,43833.
06.03.2020 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі рішення 057050000178 від 06.03.2020. Зазначено, що з 01.03.2020 загальний розмір пенсії позивача склав 4987,28 грн., з яких розмір пенсії за віком 4827,56 грн., 159,72 грн. доплата за понаднормовий стаж. Коефіцієнт стажу становить 0,46833 - 1%.
Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог про зобов'язання управління здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2019 року в розмірі 1,17, а з 01.05.2020 року в розмірі 1,11, мотивуючи рішення тим, що спірні коефіцієнти визначені вірно при обчисленні пенсії позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Статтею 92 Конституції Українивстановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Відповідно дост. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно достатті 40 цього Законуз якої обчислюється пенсія у гривнях, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно достатті 25 цього Закону.
Згідно ч.2ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цьогоЗаконувраховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цьогоЗаконувраховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати розраховується, як сума коефіцієнтів заробітної плати поділити на кількість місяців заробітної плати для розрахунку пенсії
Згідно п. 4-4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи, заробітної призначена з 05.12.2017 відповідно до Закону № 1058.
З матеріалів справи встановлено, що розрахунок пенсії позивача проведено із врахуванням коефіцієнту страхового стажу - 0,43833, середнього заробітку за 2 попередні роки - 5377,90 грн., індивідуального коефіцієнту для обчислення - 1,91674.
Тобто, при призначенні пенсії позивачеві відповідачем у відповідності до абзацу другого пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, в розмірі 5 377,90 грн.
Відповідно до ч.2ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» у 2019 році перерахунок пенсії згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Відповідно до п. 6 «Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України № 1058» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», під час перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначений відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена ст. 25 Закону № 1058 на дату проведення перерахунку.
Приписами частини першої статті 25 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування визначено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) : (100% х 12), де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Відтак, на дату проведення перерахунку пенсії (з 01 березня 2019 року) величина оцінки одного року має становити 1.
При цьому, апелянтом не спростовано правомірність дій відповідача щодо застосування величини оцінки одного року у розмірі 1 при перерахунку пенсії.
З 01.03.2019, відповідно до п.5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" перерахунок пенсії проводиться виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 3764,40 грн.
При цьому, при обчисленні пенсій станом на 01 жовтня 2017 року застосовувався усереднений показник середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки - 3764,40 грн., і саме з урахуванням цього показника було перераховано всі раніше призначені пенсії з 01 жовтня 2017 року.
Таким чином, з 01 березня 2019 року перерахунку підлягають пенсії, для обчислення розміру яких враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, станом на 1 жовтня 2017 року, тобто 3764,40 грн.
Оскільки пенсія позивачу призначена з 05.12.2017 та обчислювалася з урахуванням показника середньої заробітної плати 5377,90 грн., тому перерахунку з 01 березня 2019 року не підлягає.
Пунктом 1 частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 1 квітня 2020 р. № 251 установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії управлінням проведено перерахунки пенсій з 1 травня 2020 року, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
З 01 травня 2020 року перерахунку підлягають пенсії, для обчислення розміру яких враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 4888,82 грн. (3764,40 грн. *1,17*1,11)
При обчисленні розміру пенсійної виплати позивача враховані дані про заробіток із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн.
При здійсненні перерахунку пенсії з травня 2020 року, відповідачем встановлено, що розмір пенсії позивача зменшується, відтак такий перерахунок є недоцільним.
При цьому, за загальним правилом, особам, пенсії яким призначено з урахуванням коефіцієнту 1,35% перерахунки будуть проведені лише у тих випадках, якщо розмір пенсії, з урахуванням коефіцієнту вартості одного року 1 % та величини нової осучасненої заробітної плати будуть вище ніж до перерахунку.
Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для перерахунку з 01 травня 2020 року пенсії позивача, оскільки показник середньої заробітної плати в Україні, який враховувався при обчисленні пенсії позивачу (5377,90 грн.) є більшим ніж середня заробітна плата в Україні, з якої сплачені страхові внески.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не встановлено право позивача самостійно визначати коефіцієнтів для призначення/перерахунку пенсії, це є виключними повноваженнями органу Пенсійного фонду України.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 р. у справі № 200/9180/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 р. у справі № 200/9180/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 03 березня 2021 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Геращенко
Г.М. Міронова