03 березня 2021 року справа №200/7380/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,
за участю: представника відповідача - Пономарьова А.О.,
діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 200/7380/20-а (головуючий І інстанції Зінченко О.В., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2019 року № 0006501304 та № 0006521304.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року позов задоволений: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2019 року № 0006521304, № 0006501304 (а.с. 183-186).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права, неповне з'ясування, неврахування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів посилався на те, що правомірність спірних ппр, оскільки кредитором здійснено прощення основної суми боргу, а не суми різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 пп. 1 розділу ХХ ПК України, тому сума анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального оподаткованого доходу з урахуванням пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду у справі № 804/4182/17 від 20.06.2018 року, від 05.11.2019 року у справі № 821/465/17. Також, зазначає, що позивачу надсилалися документи, пов'язані з перевіркою, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі інформації з Державного реєстру фізичних осіб, листа Маріупольської міської ради та реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 189-196).
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
19 листопада 2007 року між позивачем та ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» укладено кредитний договір № 5226-007/Р на суму 23385 доларів США для споживчих цілей із сплатою 11,8% річних для придбання квартири з кінцевим терміном повернення 19 листопада 2023 року (а.с 24-31).
17 травня 2016 року між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та позивачем укладено договір про прощення частини боргу за Кредитним договором № 5226-007/Р від 19 листопада 2007 року, відповідно до якого сторони домовились, що Банк застосовує відносно позичальника процедуру прощення боргу за кредитним договором відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України в розмірі 421259, 75 грн. за умови сплати позичальником 17 травня 2016 року боргових зобов'язань в розмірі 7109, 35 доларів США (а.с 32).
Позивач виконав в повному обсязі умови договору та здійснив погашення заборгованості у сумі 7110 доларів США грн., що станом на 17 травня 2016 року еквівалентно 180556,11 грн. та підтверджується квитанцією № FJB1613815087852 (а.с. 33).
ГУ ДФС у Донецькій області на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1, статті 75, підпункту 78.1.2, пункту 78.1, статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 18 лютого 2019 року № 299 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 21 березня 2019 року по 22 березня 2019 року з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року», за результатами якої складено акт № 310/05-99-13-04/ НОМЕР_1 від 28 березня 2019 року (а.с 21-27).
Зазначений акт направлений поштою з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , який повернуто 29 березня 2019 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання», поштове відправлення 8755502228234 (а.с 116).
Наказ про проведення документальної перевірки від 18 лютого 2019 року № 299, а також письмове повідомлення від 20 лютого 2020 року № 76/10/05-99-13-04 про дату початку та місце проведення позапланової документальної невиїзної перевірки направлено на вищезазначену адресу поштою з повідомленням про вручення 26 лютого 2019 року, який також повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання», поштове відправлення 8755502113950 (а.с. 83-84).
За результатами перевірки ГУ ДФС в Донецькій області у відношенні позивача винесені податкові повідомлення рішення № 0006501304 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу 75702,74 грн., штрафної санкції 18 925, 69 грн., № 0006521304 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму основного платежу 6308,56 грн., штрафної санкції 1577,14 грн. (а.с. 93,95).
Згідно відповіді Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 19 квітня 2017 року на запит контролюючого органу, яка міститься в матеріалах справи, останньому повідомлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 114), водночас, прізвище позивача ОСОБА_3 .
Також, в матеріалах справи наявний лист Відділу аналітичного забезпечення департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 4 серпня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 17 січня 2017 року по теперішній час (а.с. 15).
Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджується факт реєстрації позивача саме за адресою: АДРЕСА_2 , з 17 січня 2017 року.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділуПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).
Згідно п. 78.1.2 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави як: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Згідно п. 79.2. статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Таким чином, у контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової невиїзної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки(формальна підстава).
Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За змістом п. 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
На підтвердження правомірності направлення позивачу наказу про проведення документальної перевірки від 18 лютого 2019 року № 299, а також письмового повідомлення від 20 лютого 2020 року № 76/10/05-99-13-04 про дату початку та місце проведення позапланової документальної невиїзної перевірки відповідачем надано до матеріалів справи копію поштового конверту, з якого вбачається, що поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 направлялось за адресою: АДРЕСА_1 та вручено позивачу не було (а.с. 82-85).
Оскільки адресою реєстрації позивача є: АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ про проведення документальної перевірки від 18 лютого 2019 року № 299 та повідомлення від 20 лютого 2020 року № 76/10/05-99-13-04 про дату початку та місце проведення позапланової документальної невиїзної перевірки направлені контролюючим органом не за адресою реєстрації та місцезнаходженню позивача.
При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, окрім витягу із бази даних, що податкова адреса позивача саме: АДРЕСА_1 , таких як його заяв щодо взяття позивача на облік як платника податків у контролюючому органі чи інших заяв, в яких позивач повідомляв контролюючий орган про його адресу місцезнаходження. Судом такі обставини також не встановлені, так само і обставини, що адресою місцезнаходження позивача є: АДРЕСА_1 .
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при прийнятті постанови 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Враховуючи порушення порядку проведення відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки, визначеного ст. 79 ПК України, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Згідно п.8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
При цьому, необхідною передумовою застосування вищезазначених норм є саме зміна валюти кредитування. Доказів того, що така умова мала місце, або що позивачу відмовлено банком у застосуванні такої умови сторонами не надано, а судом не встановлено.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 року у справі № 821/707/17, від 05.11.2019 року у справі № 821/465/17, від 25.03.2020 року у справі № 813/3283/17, від 10.04.2020 року у справі № 500/583/19. у справі № 804/4182/17 від 20.06.2018 року.
Апелянт посилається на те, що на позивача не розповсюджується п.8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, однак суд першої інстанції визнав протиправними та скасував спірні ппр з інших підстав та при цьому, суд й не визнавав, що на позивача розповсюджується п.8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Крім того, доводи апелянта щодо надіслання документів, пов'язаних з перевіркою позивача за належною адресою спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом Відділу аналітичного забезпечення департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 4 серпня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 17 січня 2017 року по теперішній час (а.с. 15).
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову про визнання протиправними та скасування спірних ппр.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 200/7380/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 3 березня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова