ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
з питань встановлення судового контролю
01 березня 2021 року м. Київ № 826/12383/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 26 лютого 2019 року в адміністративній справі №826/12383/18 позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, ГУНП у м. Києві) про визнання протиправними дій та бездіяльності, та зобов'язання вчинити дії задоволено частково (далі - судове рішення).
Вказаним вище судовим рішенням вирішено:
Визнати протиправною бездіяльність ГУНП у м. Києві (уповноважених осіб), яка полягає:
- у нездійсненні розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.07.2017 року та перевірки викладених у ній фактів;
- у залишенні без уваги інформації, яка містилась у скарзі про наявність в діях посадових осіб Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві ознак злочину, передбаченого ст. 382 КК України;
- у ненаданні ОСОБА_1 можливості взяти участь у перевірці викладених ним фактів, зокрема ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, документами, які свідчать про порушення або виконання вимог КПК України та відповідних ухвал суду, та ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги.
Визнати протиправними дії ГУ НП у м. Києві (уповноважених осіб), які полягають:
- у порушенні прав ОСОБА_1 , як скаржника, встановлених ст. 18 Законом України "Про звернення громадян";
- у наданні недостовірної інформації про розгляд скарги від 22.07.2017 року та здійснення перевірки з отримання певних результатів.
Зобов'язати (уповноважених осіб) вчинити дії:
- розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.07.2017 року відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян" та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року №1177;
- надати ОСОБА_1 можливість взяти участь у перевірці викладених ним фактів у скарзі від 22.07.2017 року;
- надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду його скарги від 22.07.2017 року.
В іншій частині позов залишено без задоволення.
18 травня 2020 року позивачу в адміністративній справі №826/12383/18 видано виконавчий лист.
Разом з тим, позивачем подано до суду письмову заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення (далі - подана заява).
В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено зокрема, що 20.07.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62591515, однак судове рішення залишається невиконаним.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2020 року відмовлено позивачу у задоволенні його заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши в порядку письмового провадження заявлене клопотання суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства, (також далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вже зазначалось вище судовим рішенням у справі зобов'язано (уповноважених осіб) вчинити дії зокрема: розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.07.2017р. року відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян" та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року №1177; надати ОСОБА_1 можливість взяти участь у перевірці викладених ним фактів у скарзі від 22.07.2017р. року; надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду його скарги від 22.07.2017р.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що на виконання судового в частині покладеного обов'язку надання ОСОБА_1 можливості взяти участь у перевірці викладених ним фактів у скарзі від 22.07.2017р., останнього листом від 03.10.2019р. №22086/125/23/1-19 запрошено до ГУНП у м. Києві для прийняття участі у розгляді вказаної скарги.
При цьому, із урахуванням заяви ОСОБА_1 від 13.10.2019р. щодо перенесення дати проведення перевірки за його скаргою, останньому листом від 07.11.2019 №К-3907/125/23/1-19 запропоновано для узгодження дати проведення перевірки звертатися до контактної особи слідчого управління ГУНП у м. Києві.
Також, листом СУ ГУНП у м. Києві від 04.05.2020р №10140/125/23/1/04-20 ОСОБА_1 надано відповідь за результатами розгляду його скарги від 22.07.2017 на виконання судового рішення та інших скарг щодо неналежного досудового розслідування кримінального провадження №12015100060008384.
Разом з тим, із наведеного вище листа вбачається, що 24.12.2019р. ОСОБА_1 взяв участь у розгляді скарги від 22.07.2017 та ознайомився із матеріалами кримінального провадження №12015100060008384.
У подальшому, листом СУ ГУНП у м. Києві від 12.06.2020 № К-2573/125/23/1/04-20 ОСОБА_1 надано детальну інформацію про хід та результати розгляду його скарги від 22.07.2017, прийняті рішення за результатами вказаного розгляду, надано матеріали службового розслідування, призначеного за фактами, що викладені у скаргах ОСОБА_1 .
Тобто, з аналізу вищезазначеного вбачається, що ГУНП у м. Києві здійснено ряд дій та заходів спрямованих на виконання судового рішення.
При цьому, позивачем не наведено належних аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також оцінивши докази наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви та як наслідок відсутність підстав для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 382 України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №640/12383/18.
Ухвалу може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Ю.Т. Шрамко