ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення позову
03 березня 2021 року справа №640/4951/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши заяву Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви
заявникПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
відповідачМіністерство юстиції України
третя особаДержавне підприємство "Національні інформаційні системи"
проскасування наказів
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, Приватний нотаріус ОСОБА_1) до подання позовної заяви звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просить зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 17 лютого 2021 року №620/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватному нотаріусу ОСОБА_1
Позивач зазначає, що має намір подати до суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 17 лютого 2021 року №620/5 «Про задоволення скарги» протягом десяти днів з дня постановлення ухвали.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. На думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення судом в адміністративній справі за майбутнім позовом, за захистом яких він має намір звернутися до суду та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому.
Заявник звертає увагу, що оскаржуваний наказ фактично позбавляє можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності, пов'язаної з доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявник не може займатись іншою оплачуваною роботою; заявник не матиме можливості вчиняти нотаріальні дії у значній кількості спадкових справ, по яким нотаріальне провадження вже відкрито, що призведе до заподіяння шкоди клієнтам, шкоди діловій та професійній репутації заявника, для виправлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву без повідомлення учасників справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Як встановлює частини друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому для прийняття рішення про забезпечення позову достатньо лише обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
За своєю правовою природою забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Водночас, невжиття заходів, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.
Оцінивши наявні у справі докази та мотиви поданої заяви, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи із таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю та здійснює нотаріальну діяльність.
Згідно з пунктами 3 та 5 наказу Міністерства юстиції України від 17 лютого 2021 року №620/5 «Про задоволення скарги» відповідно до частини третьої статті 26, підпунктів «а», «г» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:
анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Згідно з абзацом другим частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами «г» та «ґ» пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.
Абзац п'ятий частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.
Таким чином, за результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України має право прийняти рішення про анулювання доступу до Державного реєстру прав, однак, таке рішення має бути мотивованим; у свою чергу рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є підставою для негайного виконання технічним адміністратором Державного реєстру прав.
Разом із цим, позивач вважає протиправним наказ Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України від 17 лютого 2021 року №620/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватному нотаріусу ОСОБА_1 та має намір оскаржити його, у зв'язку із тим, що анулювання доступу до Державного реєстру прав порушує права Приватного нотаріуса ОСОБА_1
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Як визначено у пункті 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.
Водночас згідно з частинами третьою та четвертою статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Частина перша статті 32 Закону України «Про нотаріат» встановлює, що приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
Наведене свідчить, що нотаріус має право здійснювати виключно нотаріальну діяльність та функції державного реєстратора.
У свою чергу відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником.
Таким чином, проведення державної реєстрації нотаріусом, як державним реєстратором, обов'язково здійснюється із використанням Державного реєстру прав, а тому блокування позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливлює здійснювати свою професійну діяльність та отримувати дохід. При цьому, у позивача є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків, не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.
Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
Враховуючи наведену норму, заявник не може займатись іншою оплачуваною роботою, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
У відповідності до статті 32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
Наведене свідчить, що з анулюванням доступу до Держаного реєстру прав Приватний нотаріус ОСОБА_1 втратила частину свого доходу від професійної діяльності. При цьому, у Заявника є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків, не зважаючи на фактичне припинення її професійної діяльності на підставі оскаржуваного наказу. Крім того, позивач змушений буде звертатись до суду про стягнення відповідних збитків у разі ймовірного задоволення його позову про скасування оскаржуваного наказу.
Суд також погоджується із доводами позивача про те, що заявник не матиме можливості вчиняти нотаріальні дії у значній кількості спадкових справ, по яким нотаріальне провадження вже відкрито, що призведе до заподіяння шкоди клієнтам, шкоди діловій та професійній репутації заявника.
Крім того, відповідно до абзацу п'ятого частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.
Також у статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені строки проведення реєстраційних дій та надання інформації з Державного реєстру прав, наприклад, державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
При цьому частина перша статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.
Отже, недотримання строків розгляду може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розгляду заяв про державну реєстрацію та ініціювання проти нього проваджень про стягнення шкоди.
Наведене свідчить, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову при ймовірному задоволенні позову Приватного нотаріуса ОСОБА_1, заявнику необхідно буде докладати додаткових зусиль для стягнення шкоди, завданої незаконними рішеннями відповідача або вживати заходів щодо захисту своїх інтересів при можливому оскарженні її поведінки внаслідок не проведення державної реєстрації у зв'язку із блокуванням доступу до Реєстру.
Суд також підтримує позицію позивача, що для відновити його ділової та професійної репутації після анулювання доступу до Державного реєстру прав необхідно буде докласти значних зусиль.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, що є достатньою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Необхідність забезпечення позову у справах даної категорії узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 травня 2018 року в справі №826/15847/17.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зокрема зупиненням дії індивідуального акта.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що з метою ефективного захисту і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 17 лютого 2021 року №620/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватному нотаріусу ОСОБА_1
Частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому суд звертає увагу, що обрані позивачем та судом заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, які мають бути заявлені, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Крім того цією ухвалою не оцінюється правомірність спірного наказу Міністерства юстиції України.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
За даною ухвалою стягувачем є: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49, оф. 1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); боржником є: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622).
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Заяву Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити повністю.
2. Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 17 лютого 2021 року №620/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватному нотаріусу ОСОБА_1.
3. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
4. Строк пред'явлення ухвали до виконання - до 04 березня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею, а саме 04 березня 2021 року, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною восьмою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя Валерій Анатолійович Кузьменко