ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/581
03 березня 2021 року м. Київ № 640/19245/20
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві про:
визнання протиправними дій відповідача щодо стягнення 8778,78 грн. - суми пенсійного забезпечення, яке позивач отримав з 02.04.2020 року по 30.04.2020 року, а також припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення з 02.04.2020 року;
зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, починаючи з 20.08.2019р.
Ухвалою суду від 31.08.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України.
07.09.2020 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі; відзиву на позов не надано.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" отримував пенсію за вислугу років, починаючи з 29.09.2017 р. у зв'язку зі звільненням зі служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Зокрема, після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати з 01.01.2018 р. склав 8 870, 77 грн., з 01.01.2019 р. - 8764, 14 грн., з 01.01.2020 р. - 9081, 5 грн.
02.04.2020 р. ОСОБА_1 укладено контракт №12/20 про проходження служби цивільного захисту з Державною службою України з надзвичайних ситуацій, згідно з умовами якого та згідно з наказом ДСНС від 02.04.2020 р. №117 його призначено на посаду заступника начальника Управління - начальника відділу протидії корупції Управління власної безпеки та протидії корупції Апарату ДСНС.
21.04.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою №525 та повідомив про прийняття його на службу цивільного захисту за контрактом.
З 01.05.2020 р. позивачу припинено виплату пенсії, а також зобов'язано повернути суму надмірно сплачених коштів за період з 02.04.2020 р. по 30.04.2020 р. у сумі 8 778, 78 грн.
03.06.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про поновлення виплати йому пенсії.
Листом від 26.06.2020 р. за №13779-14371/К-02/8-2600/20 позивача повідомлено про те, що оскільки його прийнято не на військову службі за контрактом, право на виплату пенсії з 02.04.2020 р. він не має.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає дії щодо припинення виплати йому пенсії протиправними з таких підстав.
Позивач зазначає, що, оскільки на службу він прийнятий в період знаходження України в особливому періоді і такий період досі не закінчений, тому на підставі ч. 3 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсії таким особам не припиняється.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 2 Закону України № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсіонерам з числі військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв'язку з мобілізацією, на особливий період.
Ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 року № 1932-XII, визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правилами ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII надано аналогічне визначення особливого періоду - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).
Також відповідно до вищезазначеної ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.
Указами Президента України від 17.03.2014 року №303/2014, від 06.05.2014 року №454/2014, від 21.07.2014 року №607/2014 та від 14.01.2015 року №15/2015, в Україні оголошено про часткову мобілізація.
Згідно роз'яснень, наданих у листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01.10.2015 року "Щодо особливого періоду", у відповідності до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ "Про оборону України" з моменту оголошення Указу №303/2014, в України настав особливий період, який діє і на час розгляду справи.
Суд наголошує, що законодавством України не встановлено порядок припинення особливого періоду, тому закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для завершення особливого періоду.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави стверджувати, що оскільки з 17 березня 2014 року в Україні оголошено часткову мобілізацію, з тривалістю якої пов'язується особливий період, то спірні правовідносини між сторонами виникли в період коли в країні діяв особливий період.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 638/662/17, від 26 вересня 2018 року у справі №813/1919/16, від 27 березня 2020 року у справі №806/1286/17.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що позивач був прийнятий на службу цивільного захисту за контрактом під час дії особливого періоду, то на нього розповсюджується дія ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ щодо не припинення виплати пенсії.
Посилання відповідача у листі від 26.06.2020 р. за №13779-14371/К-02/8-2600/20 на те, що припинення виплати пенсії є правомірним, оскільки ані в контракті "Про проходження служби цивільного захисту" № 10/20, ані в наказі "Про кадрові питання" №110 від 27 березня 2020 року не зазначено про прийняття позивача на військову службу, суд вважає необґрунтованими.
Так, за визначенням ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У розумінні ж ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 р. №5403-VI служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Водночас, згідно положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої указом Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016, складовою сектору безпеки і оборони є зокрема Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
Як вже зазначено, згідно з вимогами ст. 2 Закону України № 2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
З системного аналізу зазначеної норми Закону України № 2262-ХІІ вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на декілька категорій суб'єктів, а саме: на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до: Збройних Сил України; інших утворених відповідно до законів України військових формувань; органів та підрозділів цивільного захисту.
Таким чином, незважаючи на те, що дійсно служба цивільного захисту та військова служба є різними видами державної служби особливого характеру, а в чинному законодавстві прямо не вказано, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою, суд вважає, що особам, які уклали новий контракт на проходження служби в органах та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється, оскільки у контексті вимог ст. Закону України № 2262-ХІІ, служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби.
З врахуванням викладеного позовні вимоги по суті є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
В той же час, щодо дати поновлення виплати позивачу пенсійного забезпечення суд зазначає, що згідно з матеріалами справи його виплата припинена з 01.05.2020 р., тоді як в позовній заяві міститься вимога поновити його виплату з 20.08.2019р., без пояснення, яким чином визначена вказана дата.
За таких обставин в частині дати поновлення виплати пенсійного забезпечення суд відмовляє, і позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо стягнення з ОСОБА_1 8778,78 грн. - суми пенсійного забезпечення та також припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 02.04.2020 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (05053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, починаючи з 01.05.2020 р.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 03.03.2021 р.