ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 березня 2021 року м. Київ № 826/14043/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,
розглянувши заяву представника Міністерства закордонних справ України про поворот виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до Міністерства закордонних справ України
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
за участі представника заявника - Громового О.О.; позивача ОСОБА_1 ;
встановив:
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України задоволено, а саме: - визнано протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо ненадання ОСОБА_1 посади Посла з особливих доручень П'ятого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України або іншої рівноцінної посади в системі органів дипломатичної служби після повернення з довготермінового відрядження до Посольства України в Ісламській Республіці Іран; - зобов'язано Міністерство закордонних справ України вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 , який повернувся з довгострокового відрядження до Посольства України в Ісламській Республіці Іран, посаду Посла з особливих доручень П'ятого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України або іншої рівноцінної посади в системі органів дипломатичної служби; - стягнуто (з урахуванням ухвали суду від 09 листопада 2018 року про виправлення описки) з Міністерства закордонних справ України (код ЄДРПОУ 00026620, адреса: 01018, м. Київ, Михайлівська пл., 1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.10.2014 року по 06.11.2018 року в сумі 621180,20 грн, а також витрати в розмірі 26280,00 грн., що складаються із судового збору у сумі 1280,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
На виконання вказаного рішення суду Міністерством закордонних справ України ОСОБА_1 було повністю виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 621 180,20 грн та наказом від 04 квітня 2019 року №536-ос призначено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу ОБСЄ Департаменту міжнародних організацій.
Утім, позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з чим наказом Міністерства закордонних справ від 04 квітня 2019 року №537-ос його було звільнено.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу Міністерства закордонних справ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року задоволено частково, зокрема, зменшено розмір стягнення з МЗС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 вересня 2017 року по 06 листопада 2018 року з 621 180,20 грн. до 282 925,72 грн.
За таких обставин сума у розмірі 338 254,48 грн є надмірно сплаченою, у зв'язку з чим Міністерство закордонних справ, у порядку статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України, звернулось до суду із заявою від 10 лютого 2021 року №721/17-636-52 про поворот виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року призначено судове засідання на 02 березня 2021 року для розгляду вказаної заяви.
Позивач ОСОБА_1 25 лютого 2021 року подав заперечення на заяву про поворот виконання судового рішення.
В своїх запереченнях ОСОБА_1 наголосив на положеннях статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає випадки обмеження застосування повороту виконання судового рішення, зокрема у випадках стягнення заробітної плати.
При цьому зауважив на відсутності недобросовісних дій позивача (стягувача) у спорі публічної служби.
У судове засідання 02 березня 2021 року прибув представник заявника, який підтримав заяву та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення.
Правовідносини з повороту виконання судових рішень визначені статтею 380 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він, зокрема, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до частини сьомої цієї статті якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За змістом частин четвертої - п'ятої та восьмої - дев'ятої статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Суд розглядає заяву про поворот виконання, подану відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті, у двадцятиденний строк з дня надходження заяви у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Як зазначив, в своєму рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Таким чином, з наведених правових норм випливає, що за допомогою інституту повороту, виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням. А отже, поворот виконання рішення спрямований на забезпечення інтересів добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке, як згодом виявилося, було помилковим.
Як було зазначено вище рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України задоволено та, зокрема стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.10.2014 року по 06.11.2018 року в сумі 621180,20 грн.
Згідно меморіального ордеру №175300627 від 13 березня 2019 року та виписки банку по рахунках клієнта - Міністерства закордонних справ за 14 березня 2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 621 180,20 грн.
Проте, постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2014 по 29.09.2017 включно скасовано та залишено позов у цій частині без розгляду. Зокрема, пункт 4 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року викладено в такій редакції: «Стягнути з Міністерства закордонних справ України (код ЄДРПОУ 00026620, адреса: 01018, м. Київ, Михайлівська пл., 1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2017 по 06.11.2018 в сумі 282 925,72 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн».
Наведені обставини зумовили звернення боржника до суду із заявою про поворот виконання судового рішення, а саме щодо стягнення надмірно виплаченої суми у розмірі 338 254,48 грн.
Як було зазначено вище правовідносини з повороту виконання судових рішень визначені статтею 380 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, стаття 381 Кодексу адміністративного судочинства Україна визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.
Так, відповідно до частини першої статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Вказана стаття передбачає, що поворот виконання рішення, зокрема, про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
За матеріалами справи надмірно сплачена сума у розмірі 338 254,48 грн. є, у тому числі, сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2014 року по 06 листопада 2018 року, яка була присуджена до стягнення рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року в загальному розмірі 621 180,20 грн.
При цьому, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині присудження ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 338 254,48 грн та залишаючи в цій частині позов без розгляду, Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2020 року не було встановлено та не зазначено факту подачі позивачем неправдивих відомостей та підроблених документів.
Разом з тим, відповідач не надав ніяких відомостей чи фактів, якими це підтверджувалось, пославшись в заяві про поворот виконання судового рішення лише на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року та обставини перерахування боржником стягувачу суми середнього заробітку у розмірі 621 180,20 грн., яка була присуджена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року, залишеним в силі постановою апеляційної інстанції від 29 січня 2019 року.
Таким чином, підстав для задоволення заяви Міністерства закордонних справ України суд не вбачає.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №826/13355/17.
Керуючись положеннями статей 241, 243, 248, 380, 381 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
Заяву представника Міністерства закордонних справ України про поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року по справі №826/14043/17 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко