ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 березня 2021 року м. Київ № 640/7454/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 16.04.2020):
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у не проведенні нарахування та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів позивача у зв'язку з порушенням строків виплати доплати пенсії у сумі 47 461,76 грн., визначеній згідно з постановами Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2010 (справа №2а-1032-1/10) та від 12.12.2011 (справа №2а-7301/11);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити невідкладно одним платежем ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої згідно з постановами Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2010 (справа №2а-1032-1/10) та від 12.12.2011 (справа №2а-7301/11) у сумі 77 001,79 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що постановами Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2010 у справі №2а-1032-1/10 та від 12.12.2011 у справі №2-а-7301/11, які залишено без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду відповідно від 02.11.2011 та від 15.03.2013, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо не здійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 основної пенсії із розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати здійснити такі виплати з урахуванням проведених виплат. Разом з тим, на день звернення з даним позовом до суду заборгованість з пенсійних виплат позивачу з вини відповідача так і не виплачено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що на виконання постанов Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2010 у справі №2а-1032-1/10 та від 12.12.2011 у справі №2-а-7301/11 Управлінням проведено перерахунок пенсії, сума доплати у розмірі 47 461,76 грн. ОСОБА_1 нарахована 23.05.2013. Натомість, погашення заборгованості, за твердженням представника відповідача, здійснюється казначейством у межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Крім того, представником відповідача наголошено на тому, що у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами, строк звернення до суду становить шість місяців, внаслідок чого, позивачем порушено строк звернення до суду.
Від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останньою додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2010 у справі №2а-1032-1/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії та виплатити позивачу основну пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.05.2010 по 22.12.2010, решту позовних вимог залишено без задоволення.
Іншою постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2011 у справі №2-а-7301/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва щодо не нездійснення нарахування і виплати позивачу основної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано здійснити такі виплати з 23.05.2011 по 22.07.2011, з урахуванням проведених виплат.
За твердженням позивача, що не заперечувалось представником відповідача під час судового розгляду справи, вказані судові рішення станом на момент звернення з даним позовом до суду не виконані.
На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вказане, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість тверджень представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.
При цьому, приписами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також передбачено, що компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №2050-ІІІ), Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У силу ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати;
стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
З аналізу викладеного вбачається, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №522/9778/16-а.
При цьому, слід зазначити, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Разом з тим, положення Закону №2050-ІІІ пов'язують виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Проте, як вбачається зі змісту постанов Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2010 у справі №2а-1032-1/10 та від 12.12.2011 у справі №2-а-7301/11, які залишено без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду відповідно від 02.11.2011 та від 15.03.2013, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії та виплатити позивачу основну пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за відповідні періоди, тобто зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплати до пенсії, а не основної суми пенсії.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що саме доплату до перерахованої пенсії за заявлений період на час виникнення спірних правовідносин позивачу не проведено (доказів зворотного відповідачем під час розгляду справи не надано), суд дійшов до висновку про відсутність факту виплати основної суми доходу у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №300/544/19.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок