ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/690
03 березня 2021 року м. Київ № 640/25502/20
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання відповідача звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2020 року у розмірі 13250,00 грн. відповідно до квитанції № ПН ПН1373142 від 14.07.2020 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
10.12.2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
14.07.2020 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою І.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2405.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Право власності позивача на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2020 р.; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2066911832218.
Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору купівлі-продажу, продаж квартири вчинено за 1325000,00 грн.
При укладенні договору згідно вимог п. 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" позивачем сплачено пенсійний збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 13250,00 грн., про що свідчить квитанція № ПН1373142 від 14.07.2020 року про сплату позивачем на рахунок УК у Солом'янському районі м. Києва збору 1% за придбання нерухомого майна.
Проте, згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Житло згідно договору купівлі-продажу квартири від 14.07.2020 р. придбавалося позивачем вперше, про що свідчить Інформаційна довідка № 218303056 від 29.07.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Отже, операція з купівлі-продажу позивачем нерухомого майна за договором від 14.07.2020 р. не є об'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно, позивач сплатив його помилково.
18.09.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про підготовку та подання до органу Державної казначейської служби України подання на повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
Листом від 07.10.2020 р. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в задоволенні заяви відмовило та рекомендовано звернутися до суду для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, позивач звернулася до суду про повернення помилково сплачених коштів після придбання нерухомого майна.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, пояснивши, що механізм перевірки інформації щодо того, чи вперше особою придбавається житло, відсутній; надані до адміністративного позову документи беззаперечно не свідчать про те, що придбання вказаного житла було здійснено позивачем вперше.
Пунктом 5 Порядку №787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованих) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих коштів до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справляння яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається відповідно до органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документу на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: 9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Станом на час придбання позивачем нерухомості - 14.07.2020 р. - як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ведення якого розпочато з 01.01.13 р., а також Реєстр прав власності на нерухоме майно, ведення якого розпочато згідно наказу Мін'юсту від 07.02.02 р. № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", не містять всієї інформації щодо наявності у власності об'єктів нерухомого майна, що знаходиться на території України.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 р. №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Надаючи оцінку діям та бездіяльності відповідача в даному випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38) (http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-107088).
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Як вбачається з Інформаційної довідки № 218303056 від 29.07.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, позивачем придбано квартиру вперше.
За таких обставин саме відповідач зобов'язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору від 14.07.2020 р. не вперше.
За відсутності відповідних доказів позивач має право на повернення суми сплаченого збору як помилково сплаченого за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Згідно пояснень відповідача доказів придбання позивачем нерухомого майна до укладення договору від 14.07.2020 р. не надано; відсутні вони і в матеріалах справи.
За таких обставин відмова відповідача повернути позивачу сплачену суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не може бути визнана обґрунтованою.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одночасно суд зазначає, що згідно чинного законодавства збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.13 р. №787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов'язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно, для повернення позивачу помилково сплачених коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 15253 від 16.10.2020 р.
Також, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 29.07.2020 р. з додатками № 1, № 2, 3, Рахунком на оплату №29/07/2020-1 від 29.07.2020, Меморіальним ордером №ПН97043 від 29.07.2020, Актом приймання-передачі послуг від 03.12.2020 р.
Таким чином, суд присуджує стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 241-246, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 14.07.2020 р. у розмірі 13250,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією № ПН1373142 від 14.07.2020 р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 14.07.2020 р. у розмірі 13250,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією № ПН1373142 від 14.07.2020 р.
4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 03.03.2021 р.