ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 березня 2021 року м. Київ № 640/9796/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
прозобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 04.03.2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що відмова відповідача у припиненні виплаті ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з відмовою від неї є безпідставною, оскільки положення ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закладають принцип для громадян «дозволено все, що не заборонено законом», що свідчить про право особи на отримання пенсії, а не встановлюють заборони її не отримувати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання відзиву.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що отримання особою пенсії є її гарантованим державою правом, якого ніхто не може позбавити без належних підстав, з урахуванням того, що у чинному законодавстві не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 04.03.2020, в якій просив припинити йому виплату пенсії.
Листом від 31.03.2020 №2600-0310-8/41949 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що чинним законодавством не передбачено припинення виплати пенсії, згідно із заявою пенсіонера.
На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Зазначені норми вказують на право особи на отримання пенсії і не передбачають такого обов'язку.
Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
З урахуванням наведеної правової норми безпідставним вбачається твердження відповідача про те, що чинне законодавство не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії як заява пенсіонера, оскільки перелік відповідних підстав, наведених в законі, не є вичерпним.
Такий висновок також можна зробити з аналізу п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.
Аналогічний виносок також можна зробити з аналізу п. «д» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено, що до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті «в» цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.
Таким чином, зазначені норми законодавства вказують на право особи відмовитись від отримання пенсії.
При цьому, суд звертає увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави відмовитись від отримання пенсії.
Отже, враховуючи те, що отримання пенсії є правом, а не обов'язком особи, то така особа має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії.
Зважаючи на те, що позивач подав заяву про припинення виплати йому пенсії, суд вказує про те, що відповідач неправомірно відмовив у задоволенні вказаної заяви позивача про припинення виплати йому пенсії.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, відповідно до квитанції від 28.04.2020 №28-3360258/С, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає присудженню на користь останнього.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 04.03.2020.
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 840,80 грн. (восьмисот сорока грн. 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок