ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 березня 2021 року м. Київ № 320/2839/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., суддів Аверкової В.В., Шевченко Н.М. при секретарі судового засідання Кравченку Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
провизнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
позивач, Дериглазов А.І.,
пр-к відповідача, Дудник А.О.,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України у якому просив визнати наказ Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5 протиправним та нечинним в частині, яка визначає право засуджених та взятих під варту чоловіків та зобов'язати Міністерство юстиції України покращити їх права до рівня засуджених та взятих під варту жінок.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року адміністративну справу №320/2839/20 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №320/2839/20. Окрім цього, вказаною ухвалою ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що пункт 3.2 наказу Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5 є дискримінаційними по відношенню до засуджених та взятих під варту чоловіків, адже встановлює, що засуджені (особи, взяті під варту) жіночої статі приймають душ у гуртожитках (корпусних відділеннях) у спеціально облаштованих для цього місцях, але не менше двох разів на тиждень, у той час коли, пункт 3.1 встановлює загальне правило щодо миття у лазні засуджених (осіб, узятих під варту) щотижня з обов'язковою одночасною заміною натільної та постільної білизни.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятого наказу та просить суд відмовити в задоволенні позову. Зокрема, представник відповідача вказує, що наказ Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5 прийнято в межах наданої компетенції, він в цілому відповідає пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил (Рекомендації Rec (2006) 2), що встановлено рішенням в адміністративній справі №2а-13793/12/2670. Також, у відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на Правила Організації Об'єднаних Націй (Бангкокські правила), прийняті резолюцією № 65/229 Генеральної асамблеї від 21.12.2010 року, що свідчить про відсутність ознак дискримінації за статтю.
В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на задоволенні позовних вимог.
Натомість, представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де серед іншого вказує, що оскаржувані положення жодним чином не обмежують засуджених незалежно від статті користуватися та мати доступ до миття в лазні, проте користування лазнею залежить від робочих днів лазні, про що свідчать положення правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2012 року за №947/21259 затверджено Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (далі - положення №849/5), яке розроблено відповідно до положень Кримінально-виконавчого кодексу України, законів України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та "Про попереднє ув'язнення" і з метою належного комунально-побутового обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту.
ОСОБА_1 , 1989 року народження, перебуває у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». Під час розгляду даної адміністративної справи позивач перебував у Державній установі "Київський слідчий ізолятор".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу на наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 06.04.2011 року №395/2011 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення, у редакції станом на час прийняття Положення №849/5), у відповідності до якого Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
Відповідно до пункту 9 Положення Мін'юст України у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Нормативно-правові акти Мін'юсту України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Рішення Мін'юсту України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.
Положенням про Державну пенітенціарну службу України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 394/2011 встановлено, що Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. ДПтС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами і дорученнями Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Міністра юстиції України.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5 прийнято в межах повноважень відповідача.
Процедура прийняття Положення №489/5 досліджувалась в межах адміністративної справи №2а-13793/12/2670.
У постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2012 року у справі №2а-13793/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року, не встановлено порушення порядку та процедури прийняття наказу Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2012 року за №947/21259 про затвердження Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
Отже, підсумовуючи наведене суд не вбачає порушення порядку та способу прийняття наказу Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5.
Разом з цим, судом встановлено, що суть спору в межах даної адміністративної справи полягає в наявності, на думку позивача, ознак дискримінації за статтю щодо миття в лазні.
Надаючи оцінку вказаним доводам суд зверне увагу на наступне.
Згідно з пунктом 1.2 розділу I Положення №849/5 лазне-пральне обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (далі - установа), включає: організацію регулярного щотижневого миття в лазні з обов'язковою заміною натільної та постільної білизни, рушників; прання верхнього одягу, натільної та постільної білизни, рушників та іншого майна, крім шкарпеток. Прання шкарпеток засудженими (особами, взятими під варту) здійснюється самостійно; дезінфекцію (дезінсекцію) верхнього одягу, натільної та постільної білизни, постільних речей (ковдр, матраців, подушок), рушників (далі - речове майно); ремонт речового майна; надання перукарських послуг; забезпечення милом, пральним порошком, кальцинованою содою та іншими мийними засобами для лазне-пральних, санітарно-гігієнічних та туалетних потреб згідно з установленими законодавством нормами; забезпечення лазне-пральним обладнанням і запасними частинами до нього, інвентарем, перукарським інструментом та іншими експлуатаційними матеріалами, коштами на оплату витрат на лазне-пральне обслуговування.
Пунктами 1.4, 1.5 розділу I Положення №849/5 встановлено, що засуджені, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, з нарахованого їм заробітку або іншого доходу відшкодовують вартість наданих їм лазне-пральних послуг.
Засудженим, які з незалежних від них причин не працюють (карантин, невиконання обов'язків адміністрацією установи щодо залучення засуджених до праці, погодні умови, хвороба) і не отримують за цей час заробітну плату та не мають іншого доходу (пенсії, грошові перекази), зазначені послуги надаються за встановленими нормами безоплатно.
Адміністрація установи організовує лазне-пральне обслуговування засуджених (осіб, узятих під варту) у лазнях та пральнях (лазне-пральних комплексах), а також у разі необхідності - у лазнях і пральнях підприємств, що не належать до сфери управління Міністерства юстиції України.
Начальник установи не менше 1 разу на місяць особисто перевіряє стан цієї роботи з відмітками у книгах обліку відвідування лазні установи та обліку прийняття (видачі) білизни і використання мийних засобів (додатки 1 і 2 до цього Положення).
Пунктом 2.1 розділу II Положення №849/5 встановлено, що лазне-пральне обслуговування засуджених (осіб, узятих під варту) організовується в будівлі житлової зони установи (режимних корпусах слідчих ізоляторів) та з дозволу Міністерства юстиції України - на території виробничої зони установи у спеціальній будівлі, збудованій або реконструйованій відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Підприємства побутового обслуговування (ДБН В.2.2-11-2002)», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 01 березня 2002 року № 45.
Відповідно до підпункту 2.6.4 пункту 2.6 розділу II Положення №849/5 для дотримання належного санітарно-гігієнічного стану в установі між виробничою і житловою зонами передбачається санпропускник з приміщеннями для роздягання (одягання) та душовими кімнатами для прийняття гігієнічного душу засудженими після повернення з роботи на підприємстві (у виробничій майстерні) установи.
Контроль за станом та експлуатацією санпропускника, його комунальним і технологічним обладнанням, технікою безпеки та правилами протипожежної безпеки покладається на керівника виробничої служби установи відповідно до пункту 1.7 розділу І цього Положення.
Згідно із пунктами 3.1, 3.2 розділу III Положення №849/5 миття у лазні засуджених (осіб, узятих під варту) здійснюється щотижня з обов'язковою одночасною заміною натільної та постільної білизни.
У комплект білизни, яка підлягає обов'язковій заміні при кожному митті, входять: нижня білизна (майка та труси, натільна сорочка та кальсони), два простирадла, наволочка на подушку верхня та рушник.
Для підтримання особистої гігієни засуджені (особи, взяті під варту) жіночої статі приймають душ у гуртожитках (корпусних відділеннях) у спеціально облаштованих для цього місцях, але не менше двох разів на тиждень.
Кухарі та пекарі установ, крім миття у лазні, щодня приймають душ.
Згідно із пунктом 3.19 розділу III Положення №849/5 крім гігієнічного миття, в лазні проводиться санітарна обробка засуджених (осіб, узятих під варту): один раз на місяць - як плановий захід; за епідемічними показаннями (у разі виникнення потреби); під час приймання осіб, які прибули до установи.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що особи, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах крім щотижневого миття в лазні з обов'язковою заміною натільної та постільної білизни, рушників передбаченого пунктом 1.2 розділу I Положення №849/5, після повернення з роботи на підприємстві (у виробничій майстерні) установи приймають гігієнічний душ та один раз на місяць проходять санітарну обробку.
Між тим, Європейські пенітенціарні правила (рекомендації Rec (2006) 2) встановлюють загальні принципи у сфері кримінально-правової політики та мають рекомендаційний характер для урядів-держав Членів Ради Європи, тобто урядам держав-учасниць рекомендовано керуватись у своїй законотворчості, політиці та практиці вищезазначеними Правилами.
Відповідно до правила 19.4 Європейських пенітенціарних правил (рекомендації Rec (2006) 2) встановлено, що у пенітенціарному закладі ванних і душових повинно бути достатньо для того аби кожен ув'язнений міг користуватися ними при температурі, яка відповідає клімату, по можливості щодня, але не менш двох разів на тиждень або частіше, якщо це необхідно для підтримки гігієни.
Отже, що в даному контексті особливе значення має доступ до різних об'єктів гігієни, серед яких санітарні об'єкти, а також баня та душ. Забезпечення доступу до зазначених об'єктів потребує уваги зі сторони пенітенціарної служби для того, щоб гарантувати, що такі об'єкти є в наявності та до них забезпечено доступ.
Зміст Положення №849/5 дає суду підстави дійти до висновку про відповідність його правилами 19.4 Європейських пенітенціарних правил (рекомендації Rec (2006) 2).
Разом з цим, у відповідності до правила 13 Європейських пенітенціарних правил (рекомендації Rec (2006) 2), вони повинні застосовуватися неупереджено, без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, приналежності до національних меншостей, майнового статусу, народження або іншого статусу.
Водночас, Організацією Об'єднаних Націй 30.08.1955 року затверджено Міжнародні стандартні правила поводження з в'язнями (далі - Міжнародні правила).
Згідно із правилом 6 Міжнародних правил останні слід застосовувати неупереджено. Дискримінація за ознакою раси, кольору шкіри, статті, мови, релігійних, політичних та інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, сімейного становища або соціального стану не припустима.
Поряд з цим, Резолюцією Генеральної Асамблеї від 21.12.2010 року затверджено Правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються поводження із жінками-в'язнями і заходів покарання для жінок-правопорушників, не пов'язаних з позбавленням волі (Бангкокські правила). Згідно із 1 правилом Бангкокських правил, яке доповнює правило 6 Міжнародних правил в цілях практичного використання принципу недискримінації, закріпленого в правилі 6 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями, при використанні Правил враховуються особливі потреби жінок-в'язнів. Врахування таких потреб в цілях реального забезпечення рівності чоловіків і жінок не рахується дискримінацією.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи позивача в частині наявності ознак дискримінації за ознакою статті щодо миття в лазні - пункт 3.1, 3.2 розділу III Положення №849/5 є безпідставними.
Окрім цього, суд додаткового звертає увагу на те, що згідно відомостей Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Департаменту Міністерства юстиції України ОСОБА_1 у період з 01.02.2020 року по 29.02.2020 року перебував у лазні кожної середи кожного тижня, що відповідає пункту 3.1 розділу III Положення №849.
Таким чином, суд не вбачає порушення прав позивача, у зв'язку з відсутністю ознак дискримінації за ознакою статті, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог. Як наслідок, відсутні підстави для зобов'язання Міністерства юстиції України покращити його права до рівня засуджених та взятих під варту жінок.
Інші доводи сторін суд залишає поза увагою, адже останні не впливають на вирішення спору по суті.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цілому.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2012 року за №947/21259 яким затверджено Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах в частині та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Головуючий М.А. Бояринцева
Судді В.В. Аверкова
Н.М. Шевченко
Повний текст рішення складений 03.03.2021