04 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/1557/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складу судді Непочатих В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді Непочатих В.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області, Ради адвокатів Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області, Ради адвокатів Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення.
На підставі проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернігівського окружного адміністративного суду справу передано на розгляд судді Непочатих В.О.
Суддею Непочатих В.О. до відкриття провадження у справі було заявлено самовідвід на підставі того, що позивач ОСОБА_1 , з яким він особисто знайомий, представляв інтереси його батька ОСОБА_2 в адміністративній справі. Вважає, що зазначені обставини не впливають на його неупередженість при розгляді даної адміністративної справи та не свідчать про особисту зацікавленість в її розгляді, але можуть викликати сумніви в учасників справи чи сторонніх спостерігачів щодо безсторонності та неупередженості суду, в тому числі з огляду на міркування етичного характеру.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 4 частини першої якої передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За приписами частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
«Будь-який суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи» (Micallef). Слово «боятися» підкреслює допустиму ірраціональність сумніву. Обставини prima facie вбачаються інтуїтивно, вони не передбачають раціонального аналізу. Вони можуть бути, при раціональному аналізі, визнані помилковими. Ця раціональна відсутність підстав боятися не заважає насправді боятися. Сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що у розумної людини, на її перший погляд, вони викликають побоювання упередженості суду.
Тобто, у випадку виникнення в учасника справи чи розумного спостерігача обґрунтованого побоювання щодо упередженості судді, саме останній несе тягар доказування своєї безсторонності. В практиці ЄСПЛ, це відомо як «об'єктивний тест» (Langborger): докази неупередженості, надані суддею у відповідь на сумніві учасника справи, мають переконати сторонню, раціональну людину.
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах (Bulut).
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.
Пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 встановлено, що суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього або неї не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України» від 06.09.2005, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Зазначені суддею Непочатих В.О. у заяві про самовідвід обставини не впливають на його неупередженість при розгляді даної адміністративної справи та не свідчать про особисту зацікавленість в її розгляді, але можуть викликати сумніви в учасників справи чи сторонніх спостерігачів щодо безсторонності та неупередженості суду.
При вказаних обставинах, з метою забезпечення судом достатніх гарантій справедливого відправлення судочинства, виключення будь-якого сумніву щодо безсторонності, неупередженості та об'єктивності судді Непочатих В.О. на думку розсудливого і поінформованого спостерігача у контексті оціночного розуміння «інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді», що не містить конкретного і вичерпного переліку підстав (критеріїв), суд дійшов висновку, що заява судді Непочатих В.О. про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву судді Непочатих О.В. про самовідвід у справі № 620/1557/21- задовольнити.
Відвести суддю Непочатих В.О. від розгляду справи № 620/1557/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області, Ради адвокатів Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Передати справу 620/1557/21 для визначення іншого судді в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Непочатих