04 березня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/6938/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної Служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 1), Державної Служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача 1 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.12.2020 № 231625.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова про застосування штрафу винесена без наявності в діях позивача, як фізичної особи-підприємця будь-яких правопорушень, оскільки останній є лише власником транспортного засобу марки VOLVO, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL, д.н.з. НОМЕР_2 , який ним переданий в оренду. Також вказує, що оскаржувана постанова винесена при відсутності затвердженої методики зважування сипучих вантажів та із застосуванням штрафу за перевезення без відповідного дозволу подільного вантажу, по якому законом не передбачено видання дозволу на проїзд; без вжиття процедурних заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу; із неправомірним визначенням навантаження на строєну вісь шляхом сумування навантаження по кожній з одиничних осей окремо.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
20.01.2021 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду, зокрема до участі у даній справі залучено в якості другого відповідача Державну Службу України з безпеки на транспорті (відповідач 2).
Відповідач 1 правом для подання відзиву не скористався.
Відповідач 2 подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки за результатами проходження габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу складає 25,50 т при нормативно допустимих 22 тонах. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" в разі виявлення перевантаження хоча б одного з нормативних параметрів (загальної ваги, осьового навантаження) нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування здійснюється незалежно від типу вантажу, як наслідок оскаржувана постанова є правомірною, та такою, що скасуванню не підлягає. Також зазначив, що жодних документів, які б підтверджували факт використання транспортного засобу іншим перевізником надано не було.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає аналогічні обставини, викладені в позові та наполягає на тому, що ФОП ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником при надані послуг з перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.10.2020 № А0655, а тому останній не може бути суб'єктом відповідальності, передбаченої абз. 15 ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 позивач є власником напівпричепу KOGEL, д.н.з. НОМЕР_2 та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником транспортного засобу марки VOLVO, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.30).
Як слідує з матеріалів справи 13.07.2020 між позивачем (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби (марки VOLVO, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL, д.н.з. НОМЕР_2 ), а орендар зобов'язується прийняти транспортні засоби, використовувати їх за призначенням та сплачувати платежі, передбачені цим договором (а.с.109-111).
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.10.2020 на належних позивачу транспортних засобах перевезення кукурудзи здійснював автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 (а.с.29).
21.10.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки VOLVO, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL, д.н.з. НОМЕР_2 .
За результатами зважування, співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області встановлено перевищення габаритних вагових параметрів транспортного засобу, а саме: повна маса транспортного засобу склала 40,46 т при допустимих 40 т. При цьому, навантаження на строєну вісь транспортного засобу складає 25,50 т при нормативно допустимих 22 т та складені:
- акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 037639 від 21.10.2020 (а.с.26);
- довідка № 0005297 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.10.2020 (а.с.25);
На підставі вищевказаних документів здійснено розрахунок, яким позивачу визначена плата за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 243 евро (а.с.27).
21.12.2020 в.о. заступника начальника Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки О. Поклад винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №231625 в сумі 17000,00 грн (а.с.17).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови КМУ № 442 від 10.09.2014 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктом 15 пункту 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.
Згідно з п. 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України від 05.04.2001 року № 2344 “Про автомобільний транспорт” документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частина 4 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м (п. 30 Порядку №879).
Відповідно до п.п.2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно з п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Відповідно до п.п.16, 18,19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Згідно п.20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно- вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до п.5 Порядку №1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом б пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.
Відповідно до пп.пп.4-8 п.4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Згідно п.2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Згідно з пп.5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відповідно до п.6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15-25 зазначеного Порядку № 879.
У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 22 Порядку № 879).
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (пункт 23 Порядку № 879).
В пункті 24 Порядку № 879 встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище транспортні засоби, які належать позивачу на праві власності передані останнім ФОП ОСОБА_2 згідно умов укладеного між сторонами договору оренди транспортних засобів (а.с.109-111).
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.10.2020, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 , замовник та вантажовідправник - ТОВ «Вокбілд», вантажоодержувач ООО «М.В. Карго» (а.с.29). Вказані обставини свідчать про те, що позивач не є стороною даного автомобільного перевезення.
При цьому, фактичне перебування транспортних засобів, на яких здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору у власності позивача не є підставою для застосування до останнього штрафу.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, згідно з розділом 1 яких встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Таким чином, оскільки позивач не є автомобільним перевізником при надані послуг з перевезення вантажу відповідно до вказаної вище товарно-транспортної накладної від 17.10.2020, останній не може бути суб'єктом відповідальності, встановленої абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», як наслідок оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Державної Служби України з безпеки на транспорті на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст.139, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної Служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу від 21.12.2020 № 231625.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної Служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач 1: Північне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000).
Відповідач 2: Державної Служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).
Повне судове рішення складено 04.03.2021.
Суддя О.М. Тихоненко