03 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/569/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Борисенко А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразума Євгенія Володимировича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 15.01.2021 у виконавчому провадженні № 63758642 неправомірними;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразума Євгенія Володимировича про накладення штрафу від 15.01.2021 у виконавчому провадженні № 63758642.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки рішення суду не виконане виключно в частині отримання стягувачем коштів, які фінансуються напряму з Державного бюджету. Різницю пенсії на виконання судового рішення, за період з 01.01.2018 по 30.11.2020, в сумі 45469,00 грн. було включено до списків на виплату, згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішення суду», яка була чинною на момент виконання рішення. Тому позивач вважає, що невиконання судового рішення, в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що боржником рішення суду в повному обсязі не виконано та не здійснено виплату суми нарахованої пенсії, у зв'язку з чим 15.01.2021 було винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн. Вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 по справі № 640/5248/19 (із змінами внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020), пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» визнані протиправними та не чинними, а отже позивач не може посилатися на вказаний порядок. Відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Жодних порушень норм чинного законодавства державним виконавцем не допущено, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що згідно вимог частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.11.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом по справі № 620/2586/20 був виданий виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018, виходячи з 90% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум (а.с. 41).
На підставі виконавчого листа № 620/2586/20, виданого 04.11.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Є.В. було винесено постанову від 27.11.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63758642, в якій зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с. 43-44).
В ході здійснення вказаного виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 04.12.2020 № 2500-1507-8/47678 повідомило відповідача про те, що ним було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, виходячи з 90 % грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. Розмір пенсії за рішенням суду з 01.01.2018 складає 5797,04 грн., з 01.01.2019 - 7130,77 грн., з 01.01.2020 - 8464,50 грн. Пенсія з 01.12.2020 виплачується на виконання рішення суду в розмірі 8464,50 грн.
Також зазначено, що доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 складає 45469,20 грн. та буде виплачена при надходженні коштів із Державного бюджету України на ці витрати (а.с. 46).
Зважаючи на невиконання рішення суду без поважних причин, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Є.В. 15.01.2021 було прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100,00 грн. (а.с. 53-54).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закічення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Тобто, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Як слідує з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04.12.2020 № 2500-1507-8/47678, відповідача повідомлено про те, що нарахована сума 45469,20 грн. буде виплачена при надходженні коштів із Державного бюджету України на ці витрати.
Водночас, доводи позивача про відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої пенсії за судовим рішенням, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, суд вважає безпідставними, оскільки такі доводи не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно винесено постанову від 15.01.2021 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу в розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 63758642, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вказаний правовий висновок узгоджується з позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 26.01.2021 у справі № 620/5068/20 та Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 20.01.2020 у справі № 420/3705/19.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області в особі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 03.03.2021.
Суддя В.О. Непочатих