04 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2347/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Документ", про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулись до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивачі просять суд:
- визнати протиправними дії управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , виданого 07.11.2017 року органом 7301 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, а саме - невнесення до заяви-анкети №7474665 від 26.10.2017 року відомостей про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 20151222-00795, що призвело до повторного формування унікального номера запису у Реєстрі;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кошти на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади, у розмірі 46496,00 грн;
- стягнути з управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади у розмірі 20000,00 грн;
- стягнути з управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади у розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі вказували, що під час оформлення їхньому неповнолітньому сину паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданого 07 листопада 2017 року, працівниками Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області було присвоєно інший унікальний номер запису в реєстрі (далі - УНЗР) - 20151222-01976, в той час як УНЗР у ОСОБА_3 уже існував: 2015122-00795. Так, до заяви-анкети №7474665 від 26 жовтня 2017 року, яка була подана ОСОБА_1 як законним представником ОСОБА_3 при оформленні вказаного вище паспорта, уповноваженими особами відповідача не було внесено відомостей про вже існуючий УНЗР 2015122-00795, що призвело до повторного формування УНЗР, а подальшому паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2017 року був заблокований та внесений у розшук.
Такі обставини призвели до того, що під час проходження митного контролю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхніми дітьми інспекторами прикордонного контролю відділення прикордонної служби «Порубне» було повідомлено позивачів про те, що відносно паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2017 року в базі даних Державної прикордонної служби України відбулося спрацювання з БД 1.3 «Вилучені, загублені та втрачені документи», у зв'язку із чим було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянином України, який не досяг 16-річного віку ( ОСОБА_3 ), а також складено акт про вилучення паспортного документу серії НОМЕР_1 , виданого 07 листопада 2017 року.
У зв'язку з цим позивачі були позбавлені можливості виїхати на запланований ними відпочинок за кордоном, а всі сплачені кошти, які були ними витрачені на придбання путівки, сплати страхових платежів, втратились, чим завдано майнової шкоди в розмірі 49496,00 грн, яку належить стягнути з Державного бюджету України, оскільки така завдана органом державної влади, а тому держава є особою, відповідальною за заподіяну шкоду.
Крім цього, позивачам завдано моральної шкоди через перенесені хвилювання, втрату душевної рівноваги, істотні душевні переживання та погіршення стану здоров'я.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (головуючий суддя ОСОБА_5 ) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строки для подання заяв по суті справи; у випадку заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлено відповідачу строк для їх подання 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у відповідача усі документи, які стали підставою звернення до суду позивача з даним позовом.
Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказував, що на момент звернення ОСОБА_1 26 жовтня 2017 року до органу Державної міграційної служби України щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 позивач не повідомила працівника, який здійснював прийом документів, про наявність уже оформленого та діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 , який також був оформлений із використанням засобів ЄДДР. Так, роком раніше, 28 липня 2016 року до Чернівецького МВ УДМС України в Чернівецькій області звернулась ОСОБА_1 щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 . За результатами надання адміністративної послуги 09 серпня 2016 року було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 терміном дії до 02 серпня 2020 року. Вказаний паспортний документ було оформлено із використанням засобів ЄДДР, в процесі оформлення якого було сформовано унікальний номер запису в реєстрі 20151222-00795. Паспортний документ був дійсний на момент звернення ОСОБА_1 до ДП «Документ» за оформленням ще одного паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 26 жовтня 2017 року.
Відповідач посилався на норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», згідно з якими УНЗР присвоюється особі один раз та є незмінним. Разом з цим, в ході проведення перевірки наповнення бази даних Єдиного державного демографічного реєстру виявлено дублювання персональних даних осіб та отримання декількох УНЗР однією особою. Зокрема, було встановлено, що на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сформовано два різних УНЗР. Відповідно до вимог пункту 109 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» від 07 травня 2014 року №152 працівниками УДМС України в Чернівецькій області проведено службову перевірку щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я якого сформовано два УНЗР. Відповідно до висновку службової перевірки УДМС України в Чернівецькій області щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду зі кордон на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено наявність подвійного УНЗР у однієї особи, що є порушенням вимог статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Оскільки УНЗР є незмінним, то сформований другий УНЗР 20151222-01976 підлягав видаленню, а оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 - визнанню недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню.
Крім цього, відповідач зазначав про відсутність правових підстав для задоволення вимог про стягнення майнової шкоди, оскільки надані на її підтвердження документи не містять відомостей про фактичну сплату зазначених у них суми. Відповідач наголосив на неподанні позивачами жодних документів на підтвердження здійснення страхових платежів. Водночас, посилаючись на положення Закону України «Про страхування», зауважив, що позивач мала можливість звернутись до відповідних представництв страхових компаній із відповідними заявами щодо дострокового розірвання договорів страхування. Також вона мала можливість вимагати і повернення їй відповідних коштів за договорами страхування у разі їх сплати. Тобто, в разі сплати нею страхових сум під час укладання страхових полісів вона могла повернути такі кошти в досудовому порядку згідно із законодавством від суб'єкта господарювання, з яким у неї були укладені відповідні договори, а не вимагати компенсувати такі кошти за рахунок Державного бюджету.
Поряд з цим, відповідач указав на безпідставність заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди з огляду на відсутність відповідних доказів, які підтверджували би її настання. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Правом подати відповідь на відзив позивачі не скористалися.
У наданих письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Державне підприємство «Документ» у відповідності до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» від 07 травня 2014 року №152 наділене виключно повноваженнями на прийняття поданих документів та перевірки їх відповідності вимогам законодавства, що і було здійснено уповноваженим працівником Державного підприємства «Документ» під час звернення позивача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Разом з цим, в ході заведення заяви-анкети стосовно ОСОБА_3 у системі ЄІАС УМП не було виявлено збігів з іншими особами. Попередній паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 не надавався, у зв'язку з чим не було підстав вважати, що УНЗР у Єдиному державному демографічному реєстрі вже існував.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №86-Р від 30 грудня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатом якого адміністративну справу №600/2347/20-а було передано для розгляду судді Лелюку О.П .
Ухвалою суду від 04 січня 2021 року прийнято справу до свого провадження.
Відповідачем повторно подано відзив на позовну заяву, зміст якого аналогічний поданому раніше.
Відповіді на вказаний відзив позивачами також не було подано.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи до суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції 04 січня 2016 року.
28 липня 2016 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 подала до Чернівецького МВ УДМС України в Чернівецькій області заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру стосовно ОСОБА_3 у зв'язку з оформленням йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно обставин справи, 09 серпня 2016 року на ім'я ОСОБА_3 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 терміном дії до 02 серпня 2020 року. В процесі оформлення вказаного паспорта ОСОБА_3 було присвоєно унікальний номер запису в реєстрі 20151222-00795.
26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_3 подано до Відділу обслуговування громадян м. Чернівці ДП «Документ» заяву-анкету №7474665 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про ОСОБА_3 у зв'язку з оформленням йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
07 листопада 2017 року на ім'я ОСОБА_3 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 строком дії до 07 листопада 2021 року, згідно з яким ОСОБА_3 присвоєно унікальний номер запису в реєстрі №20151222-01976. Орган, що видав: 7301.
09 вересня 2020 року начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення прикордонної служби «Порубне» (тип А) відділу прикордонного служби «Порубне» (тип Б) капітаном В.Бральчуком прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_3 , документ, що посвідчує особу, серія НОМЕР_1 , у зв'язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про те, що стосовно даного громадянина відбулося спрацювання БД 1.3. «Вилучені, загублені та втрачені документи».
Крім цього, 09 вересня 2020 року начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення прикордонної служби «Порубне» (тип А) відділу прикордонного служби «Порубне» (тип Б) капітаном В.Бральчуком складено Акт вилучення паспортного документу №4/3527, згідно з яким на підставі спрацювання БД 1-3 «Викрадені, загублені та втрачені документи» вилучено закордонний паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 07 листопада 2017 року на ім'я ОСОБА_3 .
Як вбачається зі змісту листа Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області №7301.2-7106/73.3-20 від 19 жовтня 2020 року, надісланого адвокату ОСОБА_8 за результатами розгляду поданого нею адвокатського запиту при наданні правової допомоги ОСОБА_1, за обліками ЄІАС УМП встановлено, що на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено та видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , дата видачі 03 серпня 2016 року, орган видачі НОМЕР_7 ) та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 07 листопада 2017 року, орган видачі 7301 (УНЗР 20151222-01976). Перевіркою за обліками ІП «ФМ «Недійсні документи» ЄІАС УМП встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 07 листопада 2017 року, орган видачі 7301 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться «недійсним, підлягає вилученню».
Вказана інформація була внесена до ІП «ФМ «Недійсні документи» ЄІАС УМП 17 квітня 2020 року відповідно до висновку УДМС України в Чернівецькій області від 17 квітня 2020 року №118/2020 службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та формування другого унікального номеру запису в Єдиною державного демографічного реєстрі (далі - ЄДДР). Згідно вказаного висновку паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дата видачі 07 листопада 2017 року, орган видачі 7301 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п.п. 8 п. 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (із змінами, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1001 від 16 листопада 2016 року), визнано недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку.
Повідомлення законного представника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 07 листопада 2017 року, орган видачі 7301 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з порушенням вимог законодавства, визнання його недійсним та таким, що підлягає вилученню, до 09 вересня 2020 року здійснено не було.
За таких обставин позивачі звернулися до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначаються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №5492-VI розпорядник Реєстру (Єдиного державного демографічного реєстру) - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону №5492-VI центри надання адміністративних послуг, державне підприємство, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру є уповноваженими суб'єктами згідно з цим Законом.
Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI визначено, що єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 10 Закону №5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку (частина третя статті 10 Закону №5492-VI).
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №5492-VI оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру, а також уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 22 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься унікальний номер запису в Реєстрі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 року №152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №1001) (далі - Порядок №152) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.
Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС (пункт 12 Порядку №152).
Відповідно до пункту 13 Порядку №152 для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.
Пунктом 14 Порядку №152 передбачено, що до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: 1) прізвище, власне ім'я та по батькові (далі - ім'я); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку); 10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); 11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; 13) відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження); 14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати; 15) дата заповнення заяви-анкети.
Згідно з абзацом 1 пункту 19 Порядку №152 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон в Україні подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Відповідно до абзацу 1 пункту 24 Порядку №152 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
За приписами пункту 25 Порядку №152 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).
Відповідно до пункту 26 Порядку №152 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Пунктом 27 Порядку №152 передбачено, що після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу.
Після перевірки заявником правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету (пункт 28 Порядку №152).
Відповідно до пункту 30 Порядку №152 прийняті уповноваженим суб'єктом заява-анкета та скановані документи (у тому числі отримані біометричні дані, параметри) із застосуванням засобів Реєстру автоматично розподіляються та надсилаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який обслуговує відповідний уповноважений суб'єкт, що прийняв документи від заявника.
Згідно з пунктом 35 Порядку №152 заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи: 1) паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні); 2) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру); 3) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків; 4) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 5) у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
Абзацом 1 пункту 89 Порядку №152 передбачено, що паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон; 2) закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії; 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 5) припинення особою громадянства України; 6) коли паспорт заявлений як втрачений або викрадений; 7) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства; 9) неотримання заявником паспорта протягом року.
Про визнання паспорта для виїзду за кордон недійсним відповідно до підпунктів 6 і 8 пункту 89 цього Порядку територіальний орган/ територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа в установленому законодавством порядку протягом однієї доби інформують Адміністрацію Держприкордонслужби, Робочий апарат Українського бюро Інтерполу Національної поліції України (пункт 90 Порядку №152).
Відповідно до абзацу 1 пункту 91 Порядку №152 у разі прийняття працівником територіального органу/ територіального підрозділу ДМС рішення про оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник структурного підрозділу територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, який здійснив його оформлення, проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, і його безпосереднім керівником та погоджується керівником територіального органу ДМС, закордонної дипломатичної установи. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та наявності підстав для визнання паспорта для виїзду за кордон оформленим з порушенням вимог законодавства висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС, МЗС. Один примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, МЗС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС, закордонної дипломатичної установи.
Зі встановлених у цій справі обставин вбачається, що станом на 26 жовтня 2017 року (день подання позивачем ОСОБА_1 заяви-анкети №7474665 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про її сина, ОСОБА_3 , у зв'язку з оформленням йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон) на ім'я ОСОБА_3 уже існував паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , виданий органом Державної міграційної служби України 09 серпня 2016 року, терміном дії до 02 серпня 2020 року.
При оформленні паспорта серії НОМЕР_6 від 09 серпня 2016 року ОСОБА_3 було присвоєно унікальний номер запису в реєстрі - 20151222-00795.
Разом з цим суд звертає увагу на ту обставину, що під час подання та формування 26 жовтня 2017 року заяви-анкети №7474665 для оформлення ОСОБА_3 паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивач не повідомила уповноваженого працівника Відділу обслуговування громадян м. Чернівці Державного підприємства «Документ» про існування діючого станом на 26 жовтня 2017 року паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_6 від 09 серпня 2016 року і не надала вказаний документ.
Не повідомила позивач і про існування унікального номеру запису в реєстрі, який було присвоєно її сину під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2016 році.
Водночас згідно з нормами пункту 14 Порядку №152 у разі наявності в особи унікального номеру запису в реєстрі такий підлягає внесенню до заяви-анкети.
В силу наведених вище приписів пунктів 26, 27 Порядку №152 позивачем як заявником було перевірено правильність внесених до заяви-анкети №7474665 відомостей та власним підписом підтверджено їх правильність.
Зазначене свідчить про згоду позивача із правильністю внесених до заяви-анкети №7474665 відомостей, в якій не було вказано про раніше присвоєний ОСОБА_3 унікальний номер запису в реєстрі, при цьому діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_6 від 09 серпня 2016 року до названої заяви не надавався.
За таких обставин необґрунтованою є позиція позивачів щодо протиправних дій відповідача по невнесенню до заяви-анкети №7474665 від 26 жовтня 2017 року відомостей про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 20151222-00795.
Оскільки у системі ЄІАС УМП (Єдина інформаційно-аналітична система управління міграційними процесами) не було виявлено збігів даних ОСОБА_3 з іншими особами, а також з огляду на неповідомлення позивачем про існування діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 , у відповідача не було підстав вважати, що відомості про ОСОБА_3 в Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі про наявність у нього унікального номеру запису в реєстрі, уже існують.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині оскаржуваних дій суб'єкта владних повноважень.
До того ж, як свідчить зміст позову, у ньому наведені норми, які регулюють спірні відносини, однак при цьому не вказано конкретної норми права, яку (які), на думку позивачів, було порушено відповідачем при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , виданого 07 листопада 2017 року органом 7301 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . при внесенні до заяви-анкети №7474665 від 26 жовтня 2017 року відомостей.
З огляду на викладене, безпідставними та необґрунтованими є позовні вимоги про визнання протиправними дій управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , виданого 07 листопада 2017 року органом 7301 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, а саме - невнесення до заяви-анкети №7474665 від 26 жовтня 2017 року відомостей про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 20151222-00795, що призвело до повторного формування унікального номера запису у Реєстрі.
Тому позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.
Крім цього, відмовляючи у задоволенні названих позовних вимог, суд також виходить з того, що позивачами, фактично, обрано неналежний спосіб захисту порушених, на їх думку, прав.
При цьому варто зазначити, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Указане кореспондується із приписами пункту 3 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Отже, таких спосіб захисту порушених прав як визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними нерозривно пов'язаний із зобов'язанням утриматися від вчинення певних дій.
Між тим, поданий позов містить лише вимогу про визнання протиправними дій відповідача.
При цьому позивачами не заявлено до відповідача і вимог зобов'язального характеру, право пред'являти які передбачено пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), що кореспондується із приписами пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії).
Суд вважає, що саме по собі визнання протиправними дій Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо невнесення до заяви-анкети №7474665 від 26 жовтня 2017 року відомостей про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 20151222-00795, що призвело до повторного формування унікального номера запису у Реєстрі, не сприятиме відновленню порушених, на думку позивачів, прав. Тобто, позивачами обрано неналежний спосіб захисту порушених, на їх думку, прав, що дає підстави для відмові у задоволенні позову.
Разом з цим, ні рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення прикордонної служби «Порубне» (тип А) відділу прикордонного служби «Порубне» (тип Б) капітаном В.Бральчука від 09 вересня 2020 року, яке фактично слугувало відмовою у перетині позивачами та їх дітьми державного кордону, ні висновок Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 17 квітня 2020 року №118/2020, згідно з яким паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2017 року, орган видачі 7301 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку відповідно до підпункту 8 пункту 89 Порядку №152, і на підставі такого висновку 17 квітня 2020 року до ІП «ФМ «Недійсні документи» ЄІАС УМП внесено відомості про те, що вказаний вище паспорт значиться «недійсним, підлягає вилученню», ні дії Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо неповідомлення до 09 вересня 2020 року позивача - ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_3 про визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2017 року, не є предметом даного позову.
Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади, у розмірі 46496,00 грн, а також моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади у загальному розмірі 40000,00 грн (20000,00 на користь ОСОБА_1 та 20000,00 на користь ОСОБА_2 ), то такі також задоволенню не підлягають, оскільки, по суті, вони є похідними від попередньої позовної вимоги про визнання протиправними дій Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, в задоволенні якої судом відмовлено.
Відтак, відсутні правові підстави і для задоволення позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Водночас доцільно зазначити наступне.
Згідно частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Частиною першою, другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, державою підлягає до відшкодування шкода, яка завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, а факт завдання цієї шкоди відповідачем зобов'язаний довести позивач.
Дослідивши зміст інвойсу від 21 серпня 2020 року, яким, зокрема, позивачі обґрунтовують обставини заподіяння їм матеріальної шкоди та її розмір, суд звертає увагу на те, що такий носить інформаційний характер і не підтверджує проведення позивачами сплати вказаної у ньому суми коштів на користь туристичного оператора. Разом з цим позивачами не надано суду жодних доказів на підтвердження факту оплати суми, вказаної в інвойсі.
Стосовно наданих позивачами комплексного договору страхування подорожуючих за кордон від 08 вересня 2020 року №21/01-23 001092231 та від 08 вересня 2020 року №104.0315424.20, то такі не підтверджують оплату страхових платежів, і, відповідно, завдання позивачам майнової шкоди.
Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
З наданих позивачами страхових полісів убачається, що страховий захист страхувальником надається не раніше 00 год. 00 хв. доби, наступної за днем надходження страхової премії на рахунок страхувальника.
Отже, умовами договору страхування передбачається необхідність внесення на рахунок страхувальника сум страхових платежів.
Між тим, позивачами не надано жодних доказів на підтвердження здійснення таких платежів, що в свою чергу не підтверджує факту понесених ними витрат і які, на їх думку, підлягають відшкодуванню з відповідача.
Крім цього, згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Положеннями статті 28 Закону України «Про страхування» передбачено, що дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі строкового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.
Таким чином, законодавством передбачається можливість дострокового розірвання договору страхування за ініціативою страхувальника, у тому числі компенсації страхувальнику коштів, сплачених страховику під час укладення договору страхування.
Позивачі мали можливість звернутись до відповідних представництв страхових компаній із відповідними заявами щодо дострокового розірвання договорів страхування, а також вимагати повернення їм відповідних коштів за договорами страхування у разі їх сплати.
Тому позивачі, в разі сплати ними страхових сум під час укладання страхових полісів, могли повернути кошти в досудовому порядку від суб'єкта господарювання, з яким у ними були укладені відповідні договори, а не вимагати компенсувати такі кошти за рахунок державного бюджету, за рахунок коштів якого, на їх думку, має бути стягнутий заявлений ними розмір матеріальної шкоди.
Отже, вимога позивачів про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню також і тому, що розмір заявленої матеріальної шкоди 46496,00 грн не підтверджується належними доказами.
Щодо вимог про стягнення з Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади у загальному розмірі 40000,00 грн (20000,00 на користь ОСОБА_1 та 20000,00 на користь ОСОБА_2 ), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин другої та третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
За загальними підставами деліктної відповідальності, а також згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому відсутність хоча б однієї складової виключає можливість відшкодування шкоди.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю вони заподіяні), в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Пунктом 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Однак у ході судового розгляду справи позивачі не надали суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між оскаржуваними діями відповідача та завданням їм моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, хвилювань тощо).
Враховуючи наведені положення та беручи до уваги те, що позивачами не доведено, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, наявність вини заподіювача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивачів.
Сам лише факт наявності порушених, на думку позивачів, прав, за захистом яких вони звернулись до суду з цим позовом, не може слугувати виключною та безумовною підставою для стягнення моральної шкоди.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому такі задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Документ", про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 березня 2021 року.
Повне найменування сторін: позивачі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ; відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Шептицького, буд. 25, код ЄДРПОУ 37767440); третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Документ" (м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 8, код ЄДРПОУ 32735236).
Суддя О.П. Лелюк