03 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/627/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, -
17.02.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№60185325 від 01.10.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до листів від 15.12.2020 року №б/н та від 28.12.2020 року №СФ2-203, які направленні приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольгою Леонідівною на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ ТРЕЙД ПЛЮС" вбачається, що відкрито виконавче провадження відносно ОСОБА_1 .
З метою з'ясування всіх обставин справи, отримання копій документів, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження №60185325, адвокатом Сапожніком Сергієм Васильовичем було направлено 22.01.2021 року адвокатський запит до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни для отримання інформації.
У відповідь на адвокатський запит відповідачем зазначено, що виконавче провадження було відкрито за місцем знаходження майна боржника (грошових коштів) на підставі виконавчого напису №3645 від 08.08.2019 року виданого приватним нотаріусом БРНО Колейчиком В.В.
Позивач вважає, що обґрунтування підстав для відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , які зазначенні у відповіді на адвокатський запит, не ґрунтуються на фактичних обставинах та чинному законодавстві.
Так, приватним виконавцем ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" на адресу реєстрації позивача не була надіслана оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№60185325 від 01.10.2019 року. Зазначене, зокрема, підтверджується супровідним листом про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2019 року із якого вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась листом із треком Укрпошти №0209418969012. Однак, перевіривши вказаний номер на офіційному сайті Укрпошти було встановлено, що "Дані про відправлення 0209418969012 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі", що свідчить про відсутність відправлення під таким номером та неможливість встановити та підтвердити надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 .
Окрім того, позивач зазначив, що жодних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс" позивач не мав, будь-яких листів, повідомлень від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс" щодо підстав, розміру та наявності заборгованості на адресу позивача не надходило.
Відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом відповідача визначено м. Київ, а тому вжиття заходів по виконанню виконавчого документу за межами виконавчого округу є порушенням вимог законодавства України.
Також, позивач звертав увагу суду, що будь-якого рухомого чи нерухомого майна на території м. Києва, карткових рахунків, відкритих у м. Києві він немає; зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання з 05.04.2002 року: АДРЕСА_1 .
Таким чином, позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 01 жовтня 2019 року ВП№60185325 щодо примусового виконання виконавчого напису №3645 від 08.08.2019 року виданого приватним нотаріусом БРНО Колейчик В.В. є такою, що не відповідає Закону України "Про виконавче провадження", та вимогам вказаних вище норм права, а відтак, має бути скасована судом.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що виконавче провадження №60185325 відкрито приватним виконавцем за місцем знаходження майна (грошових коштів), а не за місцем проживання останнього.
На думку відповідача, грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні ст. 190 ЦКУ. ОСОБА_1 є власником рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується копією заяви та довідки від ТОВ "ФК "Сіті Фінанс".
Відповідно, в даному випадку порушення Закону України "Про виконавче провадження" відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Таким чином, відповідач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження №59156639 винесена приватним виконавцем відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організацій примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02 квітня! 2012 року №512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов'язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Щодо неотримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідач зазначив, що ним було направлено оскаржувану постанову на адресу, що зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 рекомендованим поштовим відправленням за №0209418969012, що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень з фіскальним чеком таї копією конверта, що повернувся на адресу приватного виконавця.
Щодо стягнення з приватного виконавця на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, відповідач зазначив, що вартість одного адвокатського запиту у сумі 2000 гривень є необґрунтованою та значно завищеною, а необхідність витрачення адвокатом 3 годин на підготування шаблонного запиту, складання якого не потребувало поглибленого вивчення чинного законодавства, є сумнівною, необґрунтованою та такою, що адвокатом не доведена.
Крім того, приватному виконавцю не зрозумілий факт необхідності адвокату, який має вищу юридичну освіту, володіє спеціальними знаннями 3 годин для складення однотипних запитів. Предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Таким чином, на думку відповідача сума 5000,00 гривень не є обґрунтованою і пропорційною до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 22.02.2021 року відкрито провадження у даній у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.03.2021 року. Вказаною ухвалою також витребувано від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни належним чином засвідчені копії усіх матеріалів виконавчого провадження ВП№60185325. Зобов'язано витребувані докази подати до суду у дводенний строк з дня отримання даної ухвали.
Ухвалою суду від 24.02.2021 року відмовлено в задоволені клопотання представника позивача про розгляд адміністративної справи №600/627/21-а в режимі відеоконференції, у зв'язку з відсутністю технічної можливості її проведення.
представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань або заяв не подавав.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
02.03.2021 року за клопотанням представника позивача та зважаючи на неявку представника відповідача, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, якими вони обґрунтовуються, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 21.01.2016 року Кельменецьким РС УДМС України в Чернівецькій області (а.с. 16-18).
15.05.2013 року між Чернівецьким РВ АТ "Брокбізнесбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Власник рахунку) укладено Договір №20130418181514 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue за умовами якого, Банк, на підставі заяви Власника Рахунку на відкриття та обслуговування СКР з вдачею міжнародної платіжної картки видає Власнику рахунку платіжну картку миттєвого випуску Visa Instant Issue із строком дії 2 роки та ПІН-код до неї, відкриває спеціальний картковий рахунок № НОМЕР_4 в гривні та здійснює його обслуговування (а.с. 37-41).
Також, до Договору №20130418181514 від 15.05.2013 року укладено Додаткову угоду №1 від 15.05.2013 року про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів (а.с. 42-44).
08.08.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області вчинено виконавчий напис №3645 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є Боржником за кредитним договором №20130418181514 від 15.03.2002 року, укладеним з Акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", заборгованість за Кредитним договором №20130418181514 від 15.03.2002 року (а.с. 45-46).
19.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" звернулось до приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни із заявою про примусове виконання виконавчого напису №3645 від 08.08.2019 року виданого приватним нотаріусом Броварського міськрайонного нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" заборгованості в розмірі 9505,78 грн До заяви позивачем було додано: платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №3645 від 08.08.2019 року; копія довіреності представника стягувача; довідка про відкриття рахунку. У вказаній заяві позивач вказав адресу місцязнаходження майна: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ, о/р НОМЕР_1 .(а.с. 93-99).
Відповідно до Довідки ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс" про відкриття рахунку від 19.08.2019 року №1662 у ОСОБА_1 для обліку поточної заборгованості відкрито рахунок № НОМЕР_1 від 01.08.2018 року у валюті гривня в ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс", що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41 (а.с. 99).
01.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№60185325 з примусового виконання виконавчого напису №3645 виданого 08.08.2019 року приватним нотаріусом БРНО Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" заборгованості в розмірі 9505,78 грн (а.с. 20-21).
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№60185325 від 01.10.2019 року направлено на адресу позивача та ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" супровідним листом від 01.10.2019 року (а.с. 34).
15.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника ВП№60185325 постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків, відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів ті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідності до ст.ст. 68, 70 Закону України "Про виконавче провадження" на користь стягувача (а.с. 23-24).
Копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника ВП№60185325 від 15.12.2020 року направлено на адресу ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" та ТОВ "КМ Трейд Плюс" супровідним листом від 15.12.2020 року (а.с. 22).
Листом №СФ2-203 від 28.12.2020 року приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна повідомила позивача, що реквізити для перерахування коштів, які були вказані у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника АСВП№60185325 25.11.2020 року повторно змінені (а.с. 26).
Вважаючи протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№60185325 від 01.10.2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (Закон №1404-VIII).
Положеннями статті 1 Законe №1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1-2 статті 74 Закону №1404, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону №1404 встановлено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною 1 статті 25 Закону №1404 визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно з частиною 2 статті 25 Закону №1404 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону №1403-VIII).
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1404, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
При цьому, Законом №1404 не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Крім того відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №668/7175/15-ц державний виконавець може встановити місце проживання, перебування, роботи, місцезнаходження майна боржника лише після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з частиною 5 статті 24 Закону №1404, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону №1404 стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону №1404 на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Згідно із частиною 1 статті 68 Закону №1404, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати (частина 2 статті 68 Закону №1404-VIII).
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина 3 статті 68 Закону №1404).
Статтею 69 Закону №1404 визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.
Частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 179 Цивільного кодексу України).
Разом з цим, відповідно до п.п. 7.1.4, 7.1.5 ч. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІІІ від 05.04.2001 року особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Судом встановлено, що 15.05.2013 року між Чернівецьким РВ АТ "Брокбізнесбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Власник рахунку) укладено Договір № НОМЕР_5 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue за умовами якого, Банк, на підставі заяви Власника Рахунку на відкриття та обслуговування СКР з вдачею міжнародної платіжної картки видає Власнику рахунку платіжну картку миттєвого випуску Visa Instant Issue із строком дії 2 роки та ПІН-код до неї, відкриває спеціальний картковий рахунок № НОМЕР_4 в гривні та здійснює його обслуговування. До Договору № НОМЕР_5 від 15.05.2013 року укладено Додаткову угоду №1 від 15.05.2013 року про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів (а.с. 42-44).
19.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" звернулось до приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни із заявою про примусове виконання виконавчого напису №3645 від 08.08.2019 року виданого приватним нотаріусом Броварського міськрайонного нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" заборгованості в розмірі 9505,78 грн. До заяви позивачем було додано: платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №3645 від 08.08.2019 року; копія довіреності представника стягувача; довідка про відкриття рахунку. У вказаній заяві позивач вказав адресу місцязнаходження майна: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ, о/р НОМЕР_1 .
Відповідно до Довідки про відкриття рахунку від 19.08.2019 року №1662 у ОСОБА_1 для обліку поточної заборгованості відкрито рахунок № НОМЕР_1 від 01.08.2018 року у валюті гривня в ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс", що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41.
Як вбачається з матеріалів справи, стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) на рахунку № НОМЕР_1 від 01.08.2018 року, відкритого в ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (тобто, у стягувача), яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, на підтвердження наявності такого рахунку представником стягувача подана відповідна заява, довідка та заява позивача. Саме ця обставина слугувала підставою для відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, в межах якого була прийнята спірна постанова.
Разом з цим, в матеріалах справи не міститься доказів того, що у боржника дійсно були наявні кошти на банківському рахунку, що відкритий у банку, який знаходиться у місті Києві та договори, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками, як це передбачено ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІІІ від 05.04.2001 року.
З довідки вбачається, що рахунок відкритий ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" для обліку поточної заборгованості позивача, однак докази будь-яких договірних відносин між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" щодо відкриття та обслуговування такого рахунку, як це передбачено пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", матеріали справи не містять.
Крім цього, 15.10.2019 року відповідно до ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10731110121000818 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" як юридичної особи, що, в свою чергу, може свідчити про припинення Договору №20130418181514 від 15.05.2013 року між Чернівецьким РВ АТ "Брокбізнесбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Власник рахунку) про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue та Додаткової угоди до Договору № НОМЕР_5 від 15.05.2013 року про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів.
Отже, матеріали справи не містять доказів того, що у боржника дійсно були наявні кошти на банківському рахунку, що відкритий у банку, який знаходиться у місті Києві.
Таким чином, приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості, щодо якої внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Відтак, відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, знаючи місце проживання позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ до примусового виконання з іншого виконавчого округу.
Аналогічний висновок в подібних правовідносинах міститься в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №580/3311/19.
Зважаючи на обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом №1404-VIII, здійснення виконавчих дій поза межами місця знаходження боржника, а також невиконання обов'язку із повернення виконавчого документу на виконання приписів пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII, є порушенням вимог Закону №1404-VIII, що призвело до необґрунтованого здійснення дій з примусового виконання зазначеного виконавчого документу.
За таких обставини суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№60185325 від 01.10.2019 року.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№60185325 від 01.10.2019 року, суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на загальну суму 5908,00 грн, в тому числі: судовий збір - 908,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі - 5000,00 грн.
21.01.2021 року між позивачем та Адвокатським бюро "Сергія Сапожніка" укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №1/2021 від 21.01.2021 року.
Пунктом 4.6. вказаного Договору встановлено, що за результатами надання правової допомоги складається Акт, що підписується повноваженими представниками кожної із сторін. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правової допомоги та її вартість. Акт надання юридичних послуг надсилається Клієнту поштою, або вручається під розпис уповноваженому працівнику Клієнта (а.с. 114-116).
Також позивачем надано суду Попередній розрахунок приблизної вартості правової допомоги за Договором про надання правової (правничої) допомоги №1/2021 від 21.01.2021 року, відповідно до якого позивачу надано правову допомогу на суму 5000,00 грн, в тому числі: підготовка та направлення адвокатського запиту 3 год. - 2000,000 грн; підготовка позовної заяви до суду, виготовлення копій 5 год. - 3000,00 грн (а.с. 48).
Крім того, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджується №0.0.2015786500.1. від 15.02.2021 року (а.с. 15).
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому згідно частини сьомої названої статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є явно не співмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 6 та п. 10 ч. 6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що 21.01.2021 року між позивачем та Адвокатським бюро "Сергія Сапожніка" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №1/2021 від 21.01.2021 року.
Пунктом 4.6. вказаного Договору встановлено, що за результатами надання правової допомоги складається Акт, що підписується повноваженими представниками кожної із сторін. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правової допомоги та її вартість. Акт надання юридичних послуг надсилається Клієнту поштою, або вручається під розпис уповноваженому працівнику Клієнта.
Проте позивачем не надано суду Акт із зазначенням обсягу наданої Адвокатським бюро правової допомоги та її вартість. У свою чергу, позивачем надано суду лише попередній розрахунок приблизної вартості правової допомоги.
Крім того, представником позивача, на дату прийняття рішення у даній справі, не надано суду докази оплати наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №1/2021 від 21.01.2021 року, або інші докази на підтвердження їх виконання та оплату.
З огляду на те, що на дату прийняття рішення у даній справі позивачем не підтверджено понесення ним фактичних судових витрати на професійну правничу допомогу, то суд не вирішує питання про їх відшкодування.
Щодо відшкодування витрат на сплату судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2015786500.1. від 15.02.2021 року.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, судовий збір на суму 908,00 грн підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№60185325 від 01.10.2019 року.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна судові витрати - судовий збір в сумі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №0.0.2015786500.1. від 15.02.2021 року.
Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 );
Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 35-Б, м. Київ, 02002).
Суддя В.О. Григораш