Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 лютого 2021 року № 520/13637/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області (вул. Старонікольська, б.20, секція А,м.Чугуїв,Харківська область,63503) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області щодо виплати ОСОБА_2 щорічної разової державної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році у розмірі, який не відповідає статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020;
- Зобов'язати Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну разову державну грошову допомогу до 05 травня у 2020 році відповідно до ч. 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше проведених виплат.
- Встановити порядок виконання рішення, за яким стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 7290 грн.. провести за рахунок коштів Державного бюджету України Державною казначейською службою шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_2 з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що вона є членом сім'ї загиблого ветерана війни, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII щорічно членам сім'ї, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону виплачується грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсі за віком. Проте виплату такої допомоги було здійснено у меншому розмірі. Відповідачем не було вчинено дій, направлених на донарахування належних позивачу до виплати сум. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.
Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах та на підставі наданих повноважень.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року зупинено провадження у справі №520/13637/2020 до набрання законної сили рішенням по справі №440/2722/20.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року поновлено провадження у справі.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , є членом членом сім'ї загиблого ветерана війни, відповідно до п. 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту", що підтверджується бланком-вкладкою до посвідчення члена сім'ї загиблого серія НОМЕР_1 .
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня.
У квітні 2020 року позивач отримала щорічну грошову допомогу у сумі 900,00 грн.
Не погодившись із правомірністю визначення відповідачем належного до виплати розміру соціальної виплати, позивач звернулася до Управління з заявою, в якій просила здійснити виплату допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту» виходячи з п'яти мінімальних пенсій за віком та з урахуванням різниці, яка була фактично виплачена у цей період.
Листом від 03.07.2020 № 2245 повідомлено позивача, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 р. № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2020 році особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмір допомоги складає 900,00 грн. Управління соціального захисту населення здійснює виплату на підставі списків, які надають уповноважені органи, в яких зазначені відповідні суми нарахувань. У квітні 2020 року позивачу перерахована допомога у сумі 900,0 грн. У зв'язку з вищевикладеним управління не має підстав здійснити перерахунок вищевказаної допомоги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціатьного захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціатьного захисту».
Пільги членам сімей загиблих ветеранів війни встановлені статтею 15 вказаного Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціатьного захисту» від 25.12.1998р. статтю 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціатьного захисту» було доповнено частиною п'ятою такого змісту: " щорічно до 05 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мініматьних пенсій за віком.".
Пунктом 22 Розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом
Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (частина перша статті 65); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17).
Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону №79 розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону №3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року №12-р/2018).
Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020 ані приписи п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п. 20 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня членам сімей загиблих ветеранів війни.
Тому, з 27.02.2020 у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня як п'ять мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього права, відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.
Правові висновки аналогічного змісту, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29.09.2020 у справі №440/2722/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнаня протиправними дії Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової державної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році у розмірі, який не відповідає статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 та зобов'язання Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 разову державну грошову допомогу до 05 травня у 2020 році відповідно до ч. 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше проведених виплат підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог щодо встановлення порядку виконання рішення, за яким стягнення неотриманної щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі 7290,00 грн. провести за рахунок коштів Державного бюджету України Державною казначейською службою шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що судом вже було задоволено позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічну разову державну грошову допомогу до 05 травня у 2020 році, що є достатнім та повним захистом порушеного права позивача та те, що з матеріалів справи не вбачається необхідність встановлення порядку виконання рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судового збору здійснюється, відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області (вул. Старонікольська, б.20, секція А,м.Чугуїв,Харківська область,63503) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової державної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році у розмірі, який не відповідає статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020;
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову державну грошову допомогу до 05 травня у 2020 році відповідно до ч. 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. ( вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради (вул. Старонікольська, буд. 20, секція А,м. Чугуїв,Харківська область,63503, ЄДРПОУ: 23148343)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року.
Суддя Бідонько А.В