Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 лютого 2021 року № 520/18205/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Фермерського господарства “Харченко Вячеслав Васильовича” до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
16.12.2020 року Фермерське господарство “Харченко Вячеслав Васильовича” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Голодного управлінню Держгеокадастру у Харківській області № Ф-20004-СГ від 12.11.2020 про відмову ФГ “Харченко Вячеслав Васильович” у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству “ ОСОБА_1 ” дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ “Харченко В.В.” на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- відшкодувати фермерському господарству “ ОСОБА_1 ”, податковий номер 22662871 судові витрати та стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань у вигляді судового збору, в розмірі 2102,00 грн. витрати на правничу допомогу у сумі 13000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що наказ Голодного управлінню Держгеокадастру у Харківській області № Ф-20004-СГ від 12.11.2020 про відмову ФГ “Харченко Вячеслав Васильович” у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Фермерського господарства “Харченко Вячеслав Васильовича” до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» подано клопотання від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та передачу у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за рахунок земель переданих в постійне користування ФГ «Харченко Вячеслав Васильович».
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. У тексті рішення відповідач послався на положення ст. 55 Закону України «Про землеустрій», виходячи з яких, технічна документація повинна включати згоду власника земельної ділянка, а для земель державної та комунальної власності - органу уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на відновлення меж земельної ділянки користувачем та зазначає, що згідно витягів з Державного земельного кадастру, доданих до заяви земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, що сформовані за рахунок земель, наданих у користування гр. ОСОБА_1 , перебувають у приватній власності.
Вважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року по справі № 520/2145/2020 адміністративний позов Фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" (смт. Золочів, с. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 22662871) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про скасування наказу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу фермерському господарству « ОСОБА_1 » на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ «Харченко В.В.» на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 по справі № 520/2145/2020 залишено без змін.
Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року по справі № 520/2145/2020 набрало законної сили 05.10.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду та повторного розгляду клопотання відповідачем винесено наказом № 20004-СГ від 12.11.2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Вищевказаним наказом відмовлено ФГ “Харченко Вячеслав Васильовича” у надані дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 16,92 га, розташованої за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.
Також, у вказаному наказі вказано, що згідно з доданими до заяви державним актом на право постійної користування землею серії ХР-13-00-000236 від 15.07.1994 року земель ділянка надана гр. ОСОБА_1 , а не юридичній особі ФГ «Харченко В'ячеслав Васильович». Зазначено, що із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою звернулася юридична особа. Також, вказано, що відповідно до клопотання ФГ «Харченко В'ячеслав Васильович» не можливо встановити, шо саме, дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або згоду на відновлення меж земельної ділянки бажає отримати заявник. Крім того, вказано, що згідно з доданими до заяв витягами, з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515, 6322655100:06:005:1516, 6322655100:06:005:1517 сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок, а тому встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 16,92 га є недоцільним. Вказано, що ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» у своїй заяві просить надати для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згоду (дозвіл) на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Золочівської селищної ради Золочівського району з подальшою передачею її у власність членам фермерського господарства. Також, зазначено, що вид документації, який просить надати дозвіл ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» не передбачає можливості для передачі у власність земельних ділянок громадянам (членам фермерського господарства).
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про землеустрій” встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Згідно ст. 25 Закону України “Про землеустрій” документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видом документації із землеустрою зокрема є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст. 55 Закону України “Про землеустрій” встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зокрема включає рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем.
Таким чином, необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності є згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.
Відповідно до п. 2 розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Державний земельний кадастр” земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Отже, право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має лише її користувач.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2018 року по справі № 808/3080/16 та від 17 квітня 2019 року по справі № 812/1143/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 13.03.2018 по справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
У постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 ГК України. … Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство … (п. 6.24 -6.25)
Згодом, цей підхід було використано також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц: передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство… Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб'єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. … (п. 22, 23).
Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (№ № 12-205гс18).
Застосовуючи цей підхід у контексті обставин цієї справи, суд вважає, що земельні ділянки, надані ОСОБА_1 , після створення Фермерського господарства “Харченко Вячеслав Васильовича”, головою якого він став, перейшли у користування фермерського господарства. Отже, обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство.
Таким чином, право користування земельними ділянками належить Фермерському господарству “Харченко Вячеслав Васильовича”.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 120/4116/19-а.
За висновком Верховного Суду, правову норму, що міститься у ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" ... слід розуміти як таку, що надає членам фермерського господарства право на приватизацію земельної ділянки, наданої у користування фермерському господарству. При цьому такими, що надані фермерському господарству, вважають і земельні ділянки, надані голові фермерського господарства для його створення.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань відповідача на неможливість встановити, що саме, дозвіл на розроблення технічної документації чи згоду на відновлення меж земельної ділянки бажає отримати заявник, суд зазначає наступне.
Так, виходячи зі змісту оскаржуваного наказу №20004-СГ від 12.11.2020 року, приймаючи відповідне рішення відповідач чітко визначив що відмова стосується надання дозволу ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 16,92 га. розташованої за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.
Тобто, відповідачу було зрозуміло, що саме просив заявник.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вищевказаних посилань відповідача.
Щодо посилань відповідач на необхідність звернення з клопотанням про виготовлення проекту відведення, а не технічної документації, суд зазначає наступне.
Згідно частин 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2020 року по справі № 802/1535/17-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі рішення XVII сесії XXI скликання Золочівської районної ради народних депутатів Золочівського району Харківської області від 29.03.1994 ОСОБА_1 передано на праві постійного користування земельну ділянку площею 16,92 га, розташовану за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради, Золочівського району. Харківської області, про що видано державний акт на право постійного користування серії ХР№ 13-00-000236 та яка на теперішній час перебуває в постійному користуванні ФГ «Харченко Вячеслав Васильович».
В подальшому Розпорядженням Голови Золочівської районної державної землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) членам Фермерського господарства «Харченко В.В.», із земель, які були надані в постійне користування фермерському господарству « ОСОБА_1 » для ведення фермерського господарства.
За результатами розгляду документації із землеустрою земельної ділянки, переданої в постійне користування фермерському господарству, кадастровим реєстратором прийнято рішення про поділ вказаної земельної ділянки та сформовано три земельні ділянки з окремими кадастровими номерами: 6322655100:06:005:1515 - 4,3603 га: 6322655100:06:005:1516 - 5,8379 га; 6322655100:06:005:1517 - площею 5,6298 га, про що внесені відомості до Державного земельного кадастру.
Вищевикладені обставини встановлені в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року по справі № 520/2145/2020.
При цьому, Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 05.10.2020 року по справі № 520/2145/2020 зазначив, що ФГ «Харченко В.В.» має право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, оскільки являється користувачем земельних ділянок.
Відповідно до ч. 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вищевказаних посилань відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ Голодного управлінню Держгеокадастру у Харківській області № 20004-СГ від 12.11.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству “Харченко Вячеслав Васильович” дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ “Харченко В.В.” на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Так, оскаржуване рішення відповідача ґрунтуються на помилковому застосуванні норм закону.
Тобто, вказане рішення прийнято без дослідження всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та без надання належної оцінки поданим позивачем документам, без здійснення перевірки виконання позивачем усіх визначених законом умов, необхідних для одержання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
За таких обставин, подане позивачем клопотання, відповідачем на відповідність критеріям земельного законодавства не перевірялось.
Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства “Харченко Вячеслав Васильовича” від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням висновків суду.
Щодо посилань позивача на те, що відповідачем вже вдруге відмовляється у наданні дозволу на розробку технічної документації, з тих самих підстав, які вже досліджувалися судами адміністративної юрисдикції, суд зазначає наступне.
Так, в рішенні суду від 21 квітня 2020 року по справі № 520/2145/2020 зазначено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. У тексті рішення відповідач послався на положення ст. 55 Закону України «Про землеустрій», виходячи з яких, технічна документація повинна включати згоду власника земельної ділянка, а для земель державної та комунальної власності - органу уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на відновлення меж земельної ділянки користувачем та зазначає, що згідно витягів з Державного земельного кадастру, доданих до заяви земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, що сформовані за рахунок земель, наданих у користування гр. ОСОБА_1 , перебувають у приватній власності.
При цьому, в оскаржуваному у даній справі рішенні відповідач в обґрунтування свого рішення зазначив інші доводи.
З огляду на викладене, вищевказані посилання позивача є необгрунтованими.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач в позовній заяві зокрема просив відшкодувати фермерському господарству “ ОСОБА_1 ” судові витрати та стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань у вигляді судового збору, в розмірі 2102,00 грн. витрати на правничу допомогу у сумі 13000,00 грн.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №13/12-1 від 13.12.2019 року укладений між Фермерським господарством “Харченко Вячеслав Васильовича” (Клієнт) та адвокатом Мироненко Станіславом Станіславовичем (Адвокат), згідно якого Адвокат приймає доручення від Клієнта здійснити у встановлені строки та на умовах визначених договором, без будь-яких обмежень у будь-яких справах (у тому числі - цивільних, кримінальних, адміністративних, справах за виконавчим провадженням але не виключно) незалежно від юрисдикції та територіальної підсудності. Також, до суду надано копію додатку №1 від 07.12.2020 року до договору про надання юридичних послуг №13/12-1 від 13.12.2019 року, згідно якого сторони договору підтвердили сплату гонорару у повному обсязі за послугу - написання позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №Ф- 20004-СГ від 12.11.2020 року про відмову ФГ «Харченко В.В.» у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов'язання надати дозвіл на розробку технічної документації, підготовка додатків у розмірі 7000,00 грн.
Крім того, до суду надано копію акта виконаних робіт за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) №13/12-1 від 13.12.2019 року, згідно якого вартість виконаних юридичних робіт та наданих юридичних послуг склала 7000,00 грн. та копію прибуткового касового ордера №72 від 08.12.2020 року, згідно якого адвокатом Мироненко Станіславом Станіславовичем прийнято від ФГ «Харченко В.В.» 7000,00 грн.
Також, позивачем в позовній заяві вказано, що позивач планує понести судові витрати внаслідок розгляду справи у суді за участі адвоката у сумі 5000,00 грн (участь у 3 судових засіданнях).
При цьому, дана справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, часткове задоволення позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фермерського господарства “Харченко Вячеслав Васильовича” (село. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд.21, 8-9 поверх) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Голодного управлінню Держгеокадастру у Харківській області № 20004-СГ від 12.11.2020 про відмову ФГ “Харченко Вячеслав Васильович” у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства “Харченко Вячеслав Васильовича” від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 8-9 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства “Харченко Вячеслав Васильовича” (село. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203) сплачений судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 8-9 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства “Харченко Вячеслав Васильовича” (село. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.