Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без розгляду
25 лютого 2021 р. справа № 520/18140/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, б.10, код ЄДРПОУ 40111732) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення у розмірі 80135,11 грн. за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 27.12.2019 року по 30.06.2020 р.;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення у розмірі 80135,11 грн. за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 27.12.2019 року по 30.06.2020 року;
- стягнути з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 сплачену суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п.1 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України.
Судом, після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 123, 160, 161 цього Кодексу, а саме адміністративний позов подано до суду після спливу передбаченого КАС України місячного строку.
Згідно з положеннями ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачеві термін для надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку.
На виконання вказаної ухвали Харківського окружного адміністративного суду, 25.02.2021 року представник позивача надав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування наведеної заяви представник позивача послався на Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012, в якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Також представник позивача послався на карантинні заходи, викликані коронавірусною хворобою, а саме те, що ОСОБА_1 з сім'єю виїжджав за межі Харківської області і не мав змоги відразу звернутися за захистом порушеного права до суду.
Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до положень ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 року по справі №240/532/20 дійшов висновку, що з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. У зв'язку з цим судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).
Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
З огляду на висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 року по справі №240/532/20, суд приходить до висновку, що застосуванню у даному випадку, з огляду на проходження позивачем саме публічної служби, підлягають спеціальні норми, а саме частини п'ятої статті 122 КАС України, та відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України та Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012, на які послався представник позивача.
Судом встановлено, що позовну заяву подано до суду 15.12.2020 року, при цьому позовні вимоги стосуються питання невиплати на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення у розмірі 80135,11 грн. за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 27.12.2019 року по 30.06.2020 року.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що 19 березня 2020 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду вступило в силу рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчините певні дії, зобов'язано Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період листопад - грудень 2015, січень-грудень 2016 року, січень-жовтень 2017 року.
Відповідач виконав вищезазначену постанову суду 30 червня 2020 року, а саме перерахував на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3324 грн. 50 коп. (три тисячі триста двадцять чотири гривні), з коментарем до платежу «виплата індексації відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року», що підтверджується платіжним дорученням №109 АТ «Укрексімбанк». З огляду на викладене, розрахунок з позивачем було проведено саме 30.06.2020 року.
Згідно наявного в матеріалах справи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для подання позову, позивач вказав, що в зв'язку з карантинними заходами викликаним коронавірусною хворобою та для того щоб вберегти свою сім'ю від пандемії, а також дотримуючись рекомендації та інструкцій щодо запобігання коронавірусної хвороби, ОСОБА_1 з сім'єю виїжджав за межі Харківської області і не мав змоги відразу дізнатися, що рішення Харківського окружного адміністративного суду виконано. В кінці серпня 2020 року Позивач дізнався, що індексація за рішенням суду виплачена, хоча індексацію повинні були виплатити, ще 19.03.2020 року, і вирішив звернутися за захистом порушеного права до суду. Але у зв'язку з карантинними обмеженнями, ОСОБА_1 не мав змоги звернутися за захистом порушеного права до суду в строк визначений законом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відлік строку на звернення до суду розпочався щонайменше з 01.09.2020 року.
При цьому, до клопотання про поновлення пропущеного строку для подання позову, позивачем не надано жодного доказу, що свідчить про поважність причин пропуску процесуальних строків, які встановлені нормами цього Кодексу, і є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є виключно наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку зазначені позивачем підстави не можуть бути визнані в якості поважних причин, що перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування національними судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.10.2019 року по справі №826/8233/17 та від 11.12.2019 року по справі №826/19577/15.
Відповідно до приписів частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.183 КАС України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду слід відмовити, та як наслідок, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись положеннями ст.ст.5, 229, 240, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, б.10, код ЄДРПОУ 40111732) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Копії ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.