Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
25 лютого 2021 р. Справа №520/3945/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича (пл. Центральна, 1, м. Ізюм, Харківська область, 64309) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002), Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/О Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікули В.Ю. (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Ізюмський міський голова Марченко Валерій Віталійович звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/О Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікули В.Ю., в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову по виконавчому провадженню № 59862726 від 10 березня 2020 року, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією Юріївною про накладання на Ізюмського міського голову ОСОБА_1 штрафу в розмірі 6800 грн 00 коп.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що необхідною умовою для накладення штрафу є умисне невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії. Відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 по справі № 623/1052/16-а було поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області. При цьому в судовому рішенні не вказано, що саме Ізюмський міський голова повинен здійснити поновлення ОСОБА_2 на вказаній посаді. В той же час відповідно до рішення Ізюмської міської ради № 0508 від 26 серпня 2016 року «Про організацію в м. Ізюмі роботи з молоддю, в галузі спорту та формування іміджу міста, ліквідації юридичної особи шляхом припинення діяльності та створення нової юридичної особи - управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради» було вирішено ліквідувати управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області. При цьому позивач зазначив, що у ліквідованого управління відсутні будь-які правонаступники. Таким чином на теперішній час не існує юридичної особи, в якій підлягає поновленню ОСОБА_2 , а тому Ізюмський міський голова не має об'єктивної можливості виконати судове рішення з підстав, що від нього залежить. З огляду на викладене позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що оскаржувана постанова винесена у повній відповідності до вимог законодавства та у зв'язку з недоведенням позивачем самостійного виконання рішення суду у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №520/4894/2020.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 поновлено провадження у справі у зв'язку з набранням рішенням у справі №520/4894/2020 законної сили.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2018 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Ізюмського міського голови Марченко Валерія Віталійовича № 352 від 20 травня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради". Позовні вимоги в частині скасування розпорядження Ізюмського міського голови № 243 від 11 квітня 2016 року "Про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування"; розпорядження Ізюмського міського голови № 244 від 11 квітня 2016 року "Про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування"; розпорядження Ізюмського міського голови № 245 від 11 квітня 2016 року "Про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування"; розпорядження Ізюмського міського голови № 264 від 18 квітня 2016 року "Про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування"; розпорядження Ізюмського міського голови № 274 від 21 квітня 2016 року "Про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування"; розпорядження Ізюмського міського голови № 298 від 28 квітня 2016 року "Про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування"; розпорядження Ізюмського міського голови № 291 від 26 квітня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради" залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Ізюмської міської ради Харківської області вартості лікування в розмірі 21 003 грн. 33 коп. - закрито. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі 623/1052/16-а апеляційну скаргу задоволено частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2018 року по справі № 623/1052/16-а скасовано в частині відмови в задоволенні позову, щодо:
- скасування розпорядження Ізюмського міського голови № 333 від 16 травня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради";
- скасування розпорядження Ізюмського міського голови № 368 від 25 травня 2016 року "Про звільнення начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради";
- поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області ;
- стягнення з Ізюмської міської ради Харківської області заробітної плати за час вимушеного прогулу;
В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Скасовано розпорядження Ізюмського міського голови № 333 від 16 травня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради".
Скасовано розпорядження Ізюмського міського голови № 368 від 25 травня 2016 року "Про звільнення начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради".
Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області .
Стягнуто з Ізюмської міської ради Харківської області заробітну плату за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 в розмірі 200506,32 грн.
Вказане рішення суду набрало законної сили та 08.08.2019 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист позивачу по справі №623/1052/16-а.
На виконання виконавчого листа по справі державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Пікулою Вікторією Юріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59862726 від 23.08.2019.
Листом Ізюмської міської ради від 10.09.2019 № 421 боржник з приводу відкриття виконавчого провадження повідомив Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікулу В.Ю., що відповідно до рішення Ізюмської міської ради Харківської області №0508 від 26 серпня 2016 року було вирішено ліквідувати юридичну особу - управління молоді та спорту Ізюмської міської ради та створено відповідну ліквідаційну комісію, яка здійснювала процедуру ліквідації.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, управління молоді та спорту Ізюмської міської ради є ліквідованим з 10 липня 2017 року.
У вказаному листі також зазначено, що таким чином Ізюмська міська рада Харківської області не має можливості виконати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження.
21 лютого 2020 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 3400,00 грн, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.
03 березня 2020 року Ізюмському міському голові направлено вимогу з проханням повідомити про стан виконання рішення суду та заходи, які були вжиті.
10 березня 2020 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 6800,00 грн, яка є предметом оскарження в межах даної справи.
Не погодившись із постановою державного виконавця від 10 березня 2020 року, позивач звернувся з цим позовом до суду про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як передбачено частиною 6 статті 26 цього Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, згідно з ч.4 ст.19 №1404, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Частиною 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ч.2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, аналіз вказаних вище норм Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє прийти до висновку, що невиконання боржником рішення без поважних причин у визначений строк є підставою для накладення на боржника штрафу.
Суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 по справі №640/11079/19.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен був встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення;2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.
При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбаченихст.18 Закону № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов'язків.
Зокрема, частиною 1 ст.18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. При цьому, відповідно до п.6 ч.5ст.19 Закону № 1404-VIIIборжник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.
Суд зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 зупинено провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 520/4894/2020, предметом розгляду якої є постанова по накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, що є передумовою виникнення правовідносин між сторонами по даному спору - на позивача накладено подвійний штраф за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.
За наслідками розгляду вказаної справи визнано протиправною та скасовано постанову по виконавчому провадженню № 59862726 від 21 лютого 2020 року, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією Юріївною про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Оцінючи спірне рішення, суд зазначає, що повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 75 Закону є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акта про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/4615/19).
При цьому судовим рішенням у справі №520/4894/2020 не підтверджено правомірність постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, накладеного вперше.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП №59862726 від 10.03.2020 про накладення штрафу у розмірі 6800,00 грн, підлягає скасуванню, оскільки рішенням у справі № 520/4894/2020 визнано протиправною постанову, що є передумовою виникнення правовідносин між сторонами по даному спору, а тому у суду відсутні підстави вважати правомірним накладення штрафу у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення без поважних причин.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивач, який є суб'єктом владних повноважень, судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви, не може бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича (пл. Центральна, 1, м. Ізюм, Харківська область, 64309) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002), Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/О Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікули В.Ю. (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по виконавчому провадженню № 59862726 від 10 березня 2020 року винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією Юріївною про накладання на Ізюмського міського голову ОСОБА_1 штрафу в розмірі 6800 грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 25 лютого 2021 року.
Суддя О.Г. Котеньов