Справа № 500/198/21
01 березня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи на посаді водія 1-го класу з 25.04.1994 по 20.11.1997 у філії акціонерного товариства закритого типу "Енергодарбуд", зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи на посаді водія 1-го класу з 25.04.1994 по 20.11.1997 у філії акціонерного товариства закритого типу "Енергодарбуд".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.10.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про отримання довідки про наявний страховий стаж для призначення тимчасової державної соціальної допомоги відповідно до Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2007 № 1098, оскільки досяг віку 60 років, проте не мав відповідного стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказав, що у листопаді 2020 року отримав оформлену відповідачем довідку про наявний страховий стаж для призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, у відповідності до якої страховий стаж позивача становить 22 роки. Позивач вказав, що у січні 2021 року отримав рішення відповідача, оформлене листом від 04.01.2021 № 12-6899/Б-02/8-1900/21, згідно якого період трудової діяльності позивача з 25.04.1994 по 20.11.1997 не врахований до страхового стажу, оскільки відтиск печатки не є чітким та відсутній ідентифікаційний код підприємства. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає, що порушені його права, оскільки робота позивача підтверджується безперервними записами у трудовій книжці, яка є основним документом для призначення пенсії. Позивач вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки.
Ухвалою суду від 26.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки при перевірці записів трудової книжки було виявлено, що запис про звільнення позивача під №18 у трудовій книжці завірений печаткою, відтиск якої є не чітким та відсутній ідентифікаційний код. Просить врахувати, що жодних інших документів, які б підтверджували роботу позивача за оскаржуваний період ним подані не були. Отже, вважає, що відповідачем правомірно не зараховано спірний період роботи до страхового стажу, оскільки такий запис здійснений неналежним чином, проведений із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Частиною п'ятою ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, отже розгляд даної справи здійснюється за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив повідомити, чому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області при підрахунку стажу до довідки про наявний страховий стаж не включено період трудової діяльності з 25.04.1994 по 20.11.1997 в філії акціонерного товариства закритого типу "Енергодарбуд".
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 04.01.2021 № 12-6899/Б-02/8-1900/21 повідомив позивача про те, що період трудової діяльності позивача з 25.04.1994 по 20.11.1997 не врахований до страхового стажу, оскільки відтиск печатки не є чітким та відсутній ідентифікаційний код підприємства.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Порядком призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2007 № 1098 (далі - Порядок), визначено механізм призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв'язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.
Відповідно до пункту 2 Порядку призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу.
Згідно з пунктами 3-4 Порядку під час досягнення пенсійного віку, визначеного частиною першою ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особа звертається до органів Пенсійного фонду України із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж.
Довідка про наявний страховий стаж за формою згідно з додатком видається органами Пенсійного фонду України за заявою особи, до якої додаються копія трудової книжки та у разі потреби документи, що підтверджують трудовий стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (надалі, Закон № 1058) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 24 Закону України №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (надалі, Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637(надалі, Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний період не зараховано позивачу, оскільки відтиск печатки не є чітким та відсутній ідентифікаційний код підприємства.
В той же час, серії НОМЕР_1 спірний період роботи позивача підтверджується записами №17,18 у трудовій книжці позивача.
Перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування вказаного періоду роботи позивача, суд проаналізував положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі Інструкція № 58).
Пунктами 2.2 - 2.3 Інструкції № 58 передбачено що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Суд вважає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Дана позиція кореспондується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Водночас право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки та іншої документації (вина Позивача відсутня). Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 26.06.2019 у справі № 607/4243/17.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
Таким чином, суд вважає, що така обставина нечітке зображення відтиску печатки та відсутність ідентифікаційного коду підприємства, є формальною та не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
Крім цього, суд зазначає, що зі змісту листа Архівного відділу Енергодарської міської ради від 27.11.2020 № 01-17/03-25/Б-07 вбачається, що документи філії акціонерного товариства закритого типу «Енергодарбуд» на зберігання до архівного відділу Енергодарської міської ради не надходили.
З наведених мотивів, приймаючи рішення по суті, суд приймає до уваги твердження представника позивача викладене у позовній заяві, щодо відсутності можливості отримання позивачем довідки для підтвердження спірного трудового стажу.
Отже, на думку суду, належним способом порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи на посаді водія 1-го класу з 25.04.1994 по 20.11.1997 у філії акціонерного товариства закритого типу «Енергодарбуд» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи на посаді водія 1-го класу з 25.04.1994 по 20.11.1997 у філії акціонерного товариства закритого типу «Енергодарбуд».
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення повністю. Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи на посаді водія 1-го класу з 25.04.1994 по 20.11.1997 у філії акціонерного товариства закритого типу «Енергодарбуд».
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи на посаді водія 1-го класу з 25.04.1994 по 20.11.1997 у філії акціонерного товариства закритого типу «Енергодарбуд».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 01 березня 2021 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження:Майдан Волі, 3, м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ:14035769).
Головуюча суддя Дерех Н.В.