Справа № 500/235/21
01 березня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення №UA209220/2020/000412/1 від 31.12.2020 року, зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення №UA209220/2020/000412/1 від 31.12.2020 року, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 грудня 2020 року Галицькою митницею Держмитслужби за результатом перевірки поданої митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, було прийнято рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Вказане рішення було оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209220/2020/00867 (далі - Картка відмови).
Згідно вказаного Рішення про коригування митної вартості товарів від 31.12.2020 №UA209220/2020/000412/l (далі - Рішення), прийнятого Галицькою митницею Держмитслужби, митна вартість товару була визначена в сумі 3 265,1739 CHF.
У зв'язку із прийняттям вказаного Рішення, позивач для можливості випуску у вільний обіг автомобіля, який був наданий до розмитнення, при поданні нової митної декларації UA209220/2020/024887 від 31.12.2020 року, був вимушений сплатити фінансову гарантію в сумі 10 364 грн. 90 коп.
Відтак, позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA209220/2020/000412/l від 31.12.2020 року протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 01.02.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 11.02.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Варто зазначити, що при перевірці поданої до митного оформлення митної декларації № UA209220/2020/024846 від 30.12.2020 та документів, долучених до декларації, у митниці виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару (транспортного засобу).
Зокрема, із поданого до митного оформлення рахунку-фактури (інвойс) № 188025 від 01.12.2020 вбачається, що оплата за транспортний засіб мала бути здійснена до 06.12.2020, однак, як видно із банківського платіжного документа, оплата Позивачем здійснена 09.12.2020. Тобто, Позивачем порушено умови оплати, визначені у рахунку-фактурі (інвойс) № 188025 від 01.12.2020.
На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта було додатково надано наступні документи: довідку № 30.12.2020-146 від 30.12.2020; копію митної декларації країни відправлення від 17.12.2020 № 20СН00000260348905.
Інших документів на вимогу митного органу уповноваженою особою Позивача не було надано.
Також, листом від 31.12.2020 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що додаткових документів для підтвердження митної вартості товару окрім тих, що подані разом з декларацією надати не може.
Разом із цим, відповідач звертає увагу суду на те, що додатково надана копія митної декларації країни відправлення від 17.12.2020 № 20СН00000260348905 не може бути належним доказом щодо заявленої митної вартості товару, оскільки в ній відсутня інформація про документ, згідно із яким був придбаний транспортний засіб, а також відсутня інформація про ціну (вартість) даного транспортного засобу.
Митниця не могла визначити вартість на базі ціни, встановленої експортером, у зв'язку з відсутністю її документального підтвердження та розбіжностями в поданих до митного оформлення документах, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар.
Зважаючи на викладене, Галицька митниця Держмитслужби вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209220/2020/000412/1 від 31.12.2020 року прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
У відзиві представник відповідача вказує на правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, просить відмовити у задоволенні позову повністю
Відповідно до п.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
Згідно ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 30 грудня 2020 року позивачем через уповноваженого представника до Галицької митниці Держмитслужби було подано митну декларацію №UA209220.2020.024846.
31 грудня 2020 року Галицькою митницею Держмитслужби за результатом перевірки поданої митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, було прийнято рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Вказане рішення було оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209220/2020/00867.
Як вбачається, із Картки відмови, причиною для прийняття рішення про відмову у прийнятті митної декларації зазначено: «В зв'язку з прийняттям Рішення про визначення митної вартості товару від 31.12.2020 №UA209220/2020/000412/l. Неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.»
Так, згідно вказаного Рішення про коригування митної вартості товарів від 31.12.2020 №UA209220/2020/000412/l, прийнятого Галицькою митницею Держмитслужби, митна вартість товару була визначена в сумі 3 265,1739 CHF.
У зв'язку із прийняттям вказаного Рішення позивач для можливості випуску у вільний обіг автомобіля, який був наданий до розмитнення, при поданні нової митної декларації UA209220/2020/024887 від 31.12.2020 року, був вимушений сплатити фінансову гарантію в сумі 10 364 грн. 90 коп.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209220/2020/000412/l від 31.12.2020 року вважаю протиправним і таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Беручи до уваги вищенаведене, позивач вважає, що «Рішення про коригування митної вартості товарів» №UA209220.2020.024846 від 31.12.2020 року та «Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» №UA209220/2020/000412/1 винесені Відповідачем незаконно та безпідставно, що спричинило порушення прав та законних інтересів Позивача.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідачем прийняте у відповідності до зазначених вище умов.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно частини 3 статті 57 даного Кодексу кожний наступний метод застосовуються лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять, реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина .2).
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих: підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому-числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору та підтверджуючих ціну договору додаткових документів.
Суд звертає увагу на те, що як вбачається із Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209220/2020/00867 уповноваженою особою декларанта разом з митною декларацією, серед іншого, було подано рахунок-фактуру (інвойс) №188025 від 01.12.2020 року та банківський платіжний документ, що стосується товару, згідно якого мною 09.12.2020 року було здійснено переказ на суму 2020.00 CHF для оплати рахунку 188025 від 01.12.2020, за автомобіль RENAULT KANGOO 2016 з номером кузова (шасі) НОМЕР_1 .
Відтак, агентом з митного оформлення було надано усі документи, які однозначно підтверджують усі числові значення митної вартості, у тому числі, банківський платіжний документ, подання яких передбачено вимогами ч. 2 ст.53 МК України.
У зв'язку із цим посилання в оскаржуваному Рішенні на неподання банківського платіжного документу, що стосується оцінюваного товару, не відповідає дійсності.
Так, у «Рішення про коригування митної вартості товарів» №UA209220.2020.024846 від 31.12.2020 вказано - «На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 cт. 53 Митного кодексу України, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч. 3 cт. 53 МК України висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією».
Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів вказано про неможливість застосування методу на основі віднімання вартості, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені з ціни. Метод на основі додавання вартості не використаний, оскільки митниця не могла визначити вартість на базі ціни, встановленої експортером у зв'язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар. Суд зазначає, що дані твердження жодним чином не підтверджені, що ставить під сумнів загалом, що будь-які методи, окрім 6 резервного, відповідач намагався застосувати.
Також в оскаржуваному рішенні вказано, що за результатом проведеної з декларантом консультації, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості за 1 основним методом, оскільки за такою консультацією у декларанта витребовували відомості лише в порядку передбаченому частинами другою та третьою статті 53 МК України. Тобто запит під час консультації істотно відрізняється від зазначених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів всіх зазначених обставин та підстав винесення рішення.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено про наявність розбіжностей у документах поданих до митного оформлення, зокрема: щодо умов оплати; до митного оформлення не подано належних документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта було додатково надано наступні документи: довідку № 30.12.2020-146 від 30.12.2020; копію митної декларації країни відправлення від 17.12.2020 № 20СН00000260348905.
Позивачем надані всі необхідні документи, які підтверджують сплачену за авто ціну.
Наведене загалом і в цілому свідчить про недотримання Галицькою митницею Держмитслужби вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом - ціною договору.
Частиною 3 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
За приписами статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4).
Відповідно до частини 8 статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно рішення, про коригування митної вартості товарів за №UA209220.2020.024846 від 31.12.2020 відповідачем, при визначенні митної вартості імпортованого транспортного засобу не застосовані другорядні методи визначення митної вартості товарів, у зв'язку з відсутністю достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як того вимагають положення частини 4 статті 57 вказаного Кодексу, відповідачем також не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості.
Суд вважає, що зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів за №UA209220.2020.024846 від 31.12.2020 підстави не застосування відповідачем другорядних (першого-п'ятого) методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не відповідають дійсності. Відповідачем також не обґрунтовано ціну, що визначена ним у розмірі 3 265,1739 CHF, однозначною та з урахуванням усіх факторів, що впливають на її визначення. І така вартість - загалом, жодним чином немає свого підтвердження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 31 грудня 2020 року №UA209220/2020/000412/l.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок, відповідно до квитанції № 3883758 від 25.01.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 березня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Галицька митниця Держмитслужби (місцезнаходження/місце проживання: вул. Костюшка, 1,м. Львів,79005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43348711).
Головуючий суддя Подлісна І.М.