вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
04 березня 2021 р. Справа № 480/1424/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Павлічек В.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Сумської міської ради, в якій просить:
1) визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Сумської міської ради та її голови Лисенка О.М. за тривалим невиконанням Закону України «Про звернення громадян» щодо не розгляду у встановленні строки, визначеним порядком та по суті заявлених вимог наданих звернень, не прийняття відповідних заходів на усунення наведених порушень зокрема невиконанням протягом 30 років наведених постанов Кабінету Міністрів та порушенням конституційного права ОСОБА_1 за ст. 47 на отримання у власність житла, не надання відповідей по суті вищенаведених скарг та заяв, порушення встановлених строків, з посиланням на відповідний Закон і обґрунтуванням викладених мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення;
2) зобов'язати Голову міста забезпечити розгляд встановленим порядком по суті вимог заяв ОСОБА_1 вих. № 09/21 від 10 вересня 2019р., заяви вих. № 09/21 від 11 вересня 2019р., та скарги вих. № 12/14 від 10 грудня 2019р. вих. № 01/15 від 10 січня 2021 року та прийняти рішення по суті порушених у заявах питань та відповідних заходів на усунення наведених порушень щодо безумовного виконання обов'язків, встановлених зокрема постановою Ради Міністрів СРСР № 193 від 17.2.1981 р. Постановою Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11.12.1984р. № 470, Законом України «Про місцеве самоврядування», а також відновлення конституційного права ОСОБА_1 за ст. 47 на отримання в особисту власність житла, про що надати обґрунтовану посиланням на чинне законодавство відповідь по суті окремо на кожне запитання моїх скарг і заяв, згідно вимог чинного законодавства, зокрема Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування в Україні»;
3) зобов'язати Голову постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг, регуляторної політики Сумської міської ради розглянути за особистої присутності ОСОБА_1 по суті вимог скарг вих. № 12/12 від 10 грудня 2019р., вих. № 12/14 від 10 грудня 2019р, вих. № 02/07 від 05 лютого 2020р., вих. № 01/15 від 10 січня 2021 року протягом трьох діб після набрання постанови суду законної сили з прийняттям відповідних рішень щодо заходів на усунення наведених порушень, виконанням обов'язків встановлених зокрема постановою Ради Міністрів СРСР N 193 від 17.2.1981 р. Постановою Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11.12.1984р. № 470, Законом України «Про місцеве самоврядування», а також відновлення конституційного права ОСОБА_1 за ст. 47 на належне в особисту власність житла з наданням обґрунтованої посиланням на чинне законодавство відповіді по суті окремо на кожне питання моїх скарг та заяв, за вимогами законодавства, зокрема Конституції та Законів України «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування в Україні»;
4) стягнути з Сумської міської ради за рахунок бюджету м. Суми завдану ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000000,00 (один мільйон) гривень, завдану в результаті тривалих 30-річних незаконних дій органу місцевого самоврядування, що спричинило знищення його здоров'я та приниження захисника держави, звання офіцера, полковника ЗС у відставці за протиправного не надання ОСОБА_1 обґрунтування про порушення його конституційного права за ст. 47 Конституції України та позбавлення його протягом 30 років права на отримання в особисту власність житла.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачем не було надано суду докази сплати судового збору за вимоги немайнового характеру щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами та встановлено семиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
04.03.2021 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач, серед іншого, заявив судді Павлічек В.О. відвід. Зазначений відвід позивач обґрунтовує тим, що на його думку, суддя невірно застосував процесуальний закон та необґрунтовано залишив подану ним позовну заяву без руху.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід по справі, провадження у якій не відкрито, суд виходить з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Дана позиція суду узгоджується з ухвалою Верховного Суду від 22.05.2020 року по справі № 480/4274/19.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
Проаналізувавши викладені в заяві, яка надійшла на електронну адресу суду 04.03.2020 року доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Павлічек В.О. у даній справі. Заява не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді Павлічек В.О. у розгляді цієї справи, відповідно до статті 36 КАС України, а доводи заяви та зазначені у ній міркування зводяться до припущень та не доводять наявності обставин, які викликали б сумнів у неупередженості або об'єктивності судді при розгляді даної справи. Із заяви позивача про відвід вбачається, що в ній фактично викладено незгоду з процесуальними рішеннями судді, а саме ухвалою від 01.03.2021 року, якою залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 . Тому доводи заяви не свідчать про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальним рішенням суду, що прийняте в межах його повноважень, не може слугувати підставою для його відводу. Будь-яких інших обґрунтувань для відводу судді Павлічек В.О., перелік яких визначено ст. 36 КАС України позивачем не наведено.
Відповідно до частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак, суд зазначає, що незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям (рішенням) суду можуть надавати лише суди вищих інстанцій.
З огляду на наведені норми процесуального права та викладені в заяві доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Павлічек В.О. у цій справі.
Керуючись ст. ст. 36-41, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Павлічек В.О. по справі № 480/1424/21 - визнати необґрунтованою.
Передати заяву про відвід судді Павлічек В.О. у справі № 480/1424/21 на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя В.О. Павлічек