03 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7769/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Куць А.С.,
представника позивача - Петрук С.О.,
представника відповідача - Лазурович С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Харківська Інвестиційна Компанія" до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
23 грудня 2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Харківська Інвестиційна Компанія" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо не надання висновку про повернення надміру сплачених платежів з податку на репатріацію при сплаті дивідендів в сумі 304242,00 грн. та зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області скласти та подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення надміру сплачених ТОВ "СП ХІК" платежів з податку на репатріацію при сплаті дивідендів в сумі 304242,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2020 році підприємство звернулось до Головного управління ДПС у Полтавській області з заявами про зарахування сум переплати з податку на репатріацію при сплаті дивідендів на рахунки зі сплати податку на прибуток та про повернення переплати в грошовій формі в загальній сумі 304424,00 гривень. Однак відповідач відмовив в поверненні податку, вказавши, що умовою повернення сум надміру сплаченого податку з доходів нерезидента є проведення перевірки управління податкового аудиту, до якого уповноваженою особою податковим органом направлено службову записку. Позивач вважає протиправною відмову у поверненні податку зазначаючи, що право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань передбачено Порядком інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної Казначейської служби її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
14 січня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що умови повернення сум надміру сплаченого податку з доходів нерезидента передбачено п. 103.11, п. 103.12 ст. 103 Податкового кодексу України. Вказує на те, що надані підприємством копії платіжних доручень та подані податкові декларації з податку на прибуток за 2018-2019 роки, а також фінансова звітність не дають змоги підтвердити або спростувати факт не проведення виплат доходів нерезиденту дивідендів. Контролюючий орган у відповідності до п. 103.12 ст. 103 ПК України перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові. Згідно п. 522 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків. Однак, позивач не вжив в повній мірі всіх заходів для повернення коштів, у зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач у відповіді на відзив вказував на те, що вперше підприємство звернулося до контролюючого органу з відповідними заявами у 2018 році. Тому податковий орган мав змогу включити ТОВ "СП ХІК" до щорічного плану проведення перевірок на 2019 рік або на 2020 рік, у випадку, якщо мав підстави припустити, що платник податків неправомірно звернувся із заявою про повернення надміру сплачених коштів в рахунок зобов'язань зі сплати податку на репатріацію. Факт сплати позивачем коштів в рахунок зобов'язань з податку на репатріацію при сплаті дивідендів в сумі 304242 грн. підтверджується платіжними дорученнями, а факт відсутності виплати дивідендів підтверджується поданою платником податковою звітністю. Підприємство не виплачувало доходів нерезидентам в період з січня 2018 по дату звернення до суду.
У запереченнях на відповідь на відзив контролюючий орган зазначив, що без проведення документальної перевірки реєстрів бухгалтерського обліку не можливо встановити правомірність повернення грошових коштів в сумі 304424,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, правом на надання пояснення на позовну заву не скористалася.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника третьої особи.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Харківська Інвестиційна Компанія" (надалі - ТОВ "СХ ХІК"), пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код 32535269, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС в Полтавській області.
ГУ ДФС у Полтавській області листом від 17.10.2018 №22048/10/16-31-56-12-48 "Щодо декларування податку на прибуток" звернулося до ТОВ "СП ХІК" у якому просило проаналізувати обґрунтованість переплати та провести нарахування переплат, строк нарахування яких уже настав, оскільки проведеним аналізом сум податку, сплачених на код бюджетної класифікації 11020500 (податок на прибуток іноземних юридичних осіб) встановлено переплату в сумі 324,43 тис. грн. станом на 01.10.2018 /а.с. 27/.
У відповідь ТОВ "СП ХІК" листом від 08.11.2018 №8 повідомило відповідача, що станом на 01.10.2018 на балансі підприємства обліковується дебіторська заборгованість з податку на репатріацію у сумі 304424 грн., яка була сплачена у січні 2018 року на од бюджетної класифікації 11025000, для виплати дивідендів нерезидентам. Виплату дивідендів не було здійснено, тому сплачену суму податку підприємство просило рахувати як переплату і повернути на поточний рахунок підприємства /а.с. 28/.
Листом від 22.11.2018 №25329/10/15-31-55-12 ГУ ДФС у Полтавській області повідомило ТОВ "СП ХІК", що умови повернення сум надміру сплаченого податку з доходів нерезидента передбачені п. 103.11, п. 103.12 ст. 103 Податкового кодексу України. Питання про повернення надміру сплачених коштів податку з доходів нерезидента буде розглянуто за результатами перевірки /а.с. 29/.
25.03.2019 ТОВ "СП ХІК" звернулося до ГУ ДФС у Полтавській області із заявою про зарахування переплати по особовому рахунку з податку на прибуток з доходів іноземних юридичних осіб (репатриація) станом на 01.01.2019 в сумі 304424,00 грн на код бюджетної класифікації 11021000 з податку на прибуток приватних підприємств /а.с. 30/.
Листом від 24.09.2020 №35707/10/16-31-04-21 Полтавський відділ податків і зборів з юридичних осіб та економічного аналізу управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Полтавській області повідомило ТОВ "СП ХІК", що умови повернення сум надміру сплаченого податку з доходів нерезидента передбачено п. 103.11, п. 103.12 ст. 103 Податкового кодексу України. Питання щодо переведення надміру сплачених коштів податку з доходів нерезидента на рахунок податку на прибуток приватних підприємств буде розглянуто за результатами перевірки (до управління податкового аудиту направлена службова записка) /а.с. 31/.
У грудні 2020 року ТОВ "СП ХІК", в порядку передбаченому Порядком інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної Казначейської служби її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, звернулося до ГУ ДПС у Полтавській області із заявою, у якій просило контролюючий орган підготувати висновок про повернення надміру сплачених у 2018 році коштів в рахунок оплати податку з доходів нерезидента (податку на репатріацію при сплаті дивідендів) в сумі 304424,00 грн на поточний рахунок заявника та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів /а.с. 33-34/.
Листом від 22.12.2020 №47209/10/16-31-04-21 ГУ ДПС у Полтавській області повідомило ТОВ "СП ХІК", що умови повернення сум надміру сплаченого податку з доходів нерезидента передбачено п. 103.11, п. 103.12 ст. 103 Податкового кодексу України. Надані підприємством копії документів, а саме: податкова декларація з податку на прибуток за 2018-2019 роки, платіжні доручення від 09.01.2018, від 11.01.2018, від 16.01.2018 на загальну суму 3044424,00 грн на сплату податку на репатріацію при сплаті дивідендів - 5%, а також аналіз наданої фінансової звітності, не дають змогу підтвердити факт непроведення виплат доходів нерезиденту - дивідендів. Зазначено, що п. 522 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків /а.с. 107-108/.
Не погоджуючись із бездіяльністю та відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України), доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
За приписами підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
У разі якщо резидент (крім платників єдиного податку четвертої групи) здійснює на користь нерезидента виплату доходів, зазначених в абзацах четвертому - шостому підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у сумі, що перевищує суму, що відповідає принципу "витягнутої руки", або виплачує інші доходи, прирівняні згідно з цим Кодексом до дивідендів, такий резидент має утримати з суми такого перевищення та з таких інших доходів податок на доходи нерезидента за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.
За приписами пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) /п. 167.5.2 ч. 167.5 ст. 167 ПК України/.
Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
За змістом підпункту 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
У відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 ПК України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 Податкового кодексу України).
В силу вимог пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 ПК України).
З правового аналізу наведених норм можна дійти висновку, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.
Станом на день подачі позивачем у 2020 році заяв про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені діяв порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (далі по тексту - Порядок) та яким визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
У заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначає напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано право платника податків, у наданий законодавством строк (1095 днів), на повернення надміру сплаченої суми податкових платежів та процедуру, що передбачає його звернення до податкового органу з відповідною заявою, за якою останній у п'ятиденний строк повинен скласти та направити до органів ДКСУ висновок.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до контролюючих органів із заявами про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів.
Відмовляючи у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області в останньому листі від 22.12.2020 №47209/10/16-31-04-21 повідомило позивача, що умови повернення сум надміру сплаченого податку з доходів нерезидента передбачено п. 103.11, п. 103.12 ст. 103 Податкового кодексу України. Надані підприємством копії документів, а саме: податкова декларація з податку на прибуток за 2018-2019 роки, платіжні доручення від 09.01.2018, від 11.01.2018, від 16.01.2018 на загальну суму 3044424,00 грн на сплату податку на репатріацію при сплаті дивідендів - 5%, а також аналіз наданої фінансової звітності, не дають змогу підтвердити факт не проведення виплат доходів нерезиденту - дивідендів.
Статтею 103 ПК України регламентовано порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
За приписами пункту 103.11 статті 103 ПК України у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.
Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 103.12 статті 103 ПК України контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.
У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.
Згідно з пунктом 103.13 статті 103 ПК України орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента.
За приписами пункту 103.14 статті 103 ПК України особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов'язань або після зарахування коштів від відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не надсилається.
З правового аналізу наведених норм можна дійти висновку, що у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати, нерезидент або його посадова (уповноважена) особа може подати до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяву про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України із підтверджуючими документами. Контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові та приймає рішення про повернення сум надміру сплаченого податку або надає нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь щодо відмови в поверненні суми.
Суд зазначає, що спірним питанням даної справи є звернення резидента до податкового органу з заявою про повернення надміру сплаченого податку на прибуток з доходів іноземних юридичних осіб, а не факт виплати доходу нерезиденту, який є фактичним отримувачем доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України та застосування правил міжнародного договору, та виявлення нерезидентом утримання з його доходів суми податку, яка перевищує суму, належну до сплати.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем сплачено податок на прибуток з доходів іноземних юридичних осіб (репатріацію при сплаті дивідендів) платіжними дорученнями від 09.01.2018, 11.01.2018, 16.01.2018 на загальну суму 304 424,00 грн.
Однак, згідно поданої до контролюючого органу податкової звітності, фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва та оборотних відомостей за період з 2018 року по 2020 рік підприємством не здійснювалася виплата дивідендів та відповідно не утримувався (не сплачувався) податок на прибуток з доходів іноземних юридичних осіб (репатріація при сплаті дивідендів).
Суд відмічає, що ані у відповідях контролюючого органу, ані у відзиві на позовну заяву не заперечувалися обставини сплати позивачем коштів у розмірі 304424,00 грн. Доказів того, що вказана сума була повернута позивачу та/або спрямована контролюючим органом в погашення податкового боргу останнього, здійснення взаємозаліку тощо, відповідачем до суду не надано.
У відповідності до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В даному випадку, матеріали адміністративної справи вказують на позбавлення права позивача мирно володіти грошовими коштами у сумі 304 424,00 грн., які були сплачені ним на доходи нерезидента (дивіденди, які сплачуються резидентом), які так і не було нараховано та виплачено останньому.
При цьому, суд наголошує, що дій спрямованих на відновлення прав ТОВ "СП ХІК" відповідачем здійснено не було.
Судом встановлено, що керуючись вказаними вище нормами ПК України, враховуючи наявність надмірно сплачених грошових зобов'язань із податку на прибуток з доходів іноземних юридичних осіб позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заяву, яка відповідала вимогам ст. 43.4 ПК України.
Однак відповідачем, в супереч вказаним вимогах, не підготовлено висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та, відповідно, не подано відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Такі дії відповідача є порушенням вимог ст. 43 ПК України та Порядку та як наслідок такими діями відповідач допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по податку на прибуток іноземних юридичних осіб.
Разом з тим, що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області скласти та подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення надміру сплачених ТОВ "СП ХІК" платежів з податку на репатріацію при сплаті дивідендів в сумі 304242,00 грн. суд зазначає, що враховуючи наявні в матеріалах справи докази щодо наявності надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 304424 грн., а також беручи до уваги той факт, що судом встановлено саме бездіяльність відповідача щодо розгляду по суті заяви товариства про повернення надміру сплачених коштів, суд дійшов висновку, що доцільним буде зобов'язати відповідача розглянути питання щодо надання висновку про повернення відповідних сум коштів ТОВ "СП ХІК".
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суд вважає, що не підготувавши висновок про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 304 424 грн. на розрахунковий рахунок платника податків в установі банку та не подавши його до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідач допустив протиправну бездіяльність, що свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 304 424,00 грн. є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Таким чином позов ТОВ "СП ХІК" підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу, суд виходить з такого.
Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною першою статті 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частинами першою та дев'ятою статті 139 згаданого Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
Судом встановлено, що 21.12.2020 між ТОВ "Спільне підприємство "Харківська Інвестиційна Компанія" (замовник/клієнт) та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №02/12, за умовами якого за надання правової допомоги за цим договором замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному розрахунком, погодженим сторонами, виходячи з гонорару за годину роботи в розмірі 950,00 грн.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем залучено до матеріалів справи: розрахунок вартості правової допомоги в розмірі 6650 грн. з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 21.12.2020, розрахункову квитанцію від 22.12.2020 року на суму 6650,00 грн.
З розрахунку вартості правової допомоги вбачається, що у якості виконаної послуги зазначено - складання позовної заяви - 2 (950,00 грн*3=1900 грн), що складає 2850,00 грн., участь адвоката у засіданнях (орієнтовна кількість судових засідань, що планується у даній справі - 4 тривалістю 2 години кожне (2*2*950,00=7600,00), що складає 3800,00 грн). Всього 7 годин * 950,00 грн. = 6650,00 грн.
Разом з тим, у даній справі було проведено лише два судових засідання за участю представника позивача загальною тривалістю 30 хвилин.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, суд зазначає, що наведені докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників з огляду на незначну складність спору та невеликий обсяг доказів, не потребувала вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а також враховуючи те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов'язковими до виконання, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката лише у розмірі 1662,50 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Харківська Інвестиційна Компанія" (с. Соколова Балка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39352, код ЄДРПОУ 32535269) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36011, код ЄДРПОУ 37959255) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо ненадання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Харківська Інвестиційна Компанія" надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 304 424,00 грн. (триста чотири тисячі чотириста двадцять чотири гривні).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області розглянути питання щодо надання висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Харківська Інвестиційна Компанія" надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 304 424,00 грн. (триста чотири тисячі чотириста двадцять чотири гривні).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Харківська Інвестиційна Компанія" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна гривня) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1662,50 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят дві гривні п'ятдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04 березня 2021 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва