Справа № 420/9050/20
25 лютого 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
при секретарі: Сердюк І.С.
сторін:
прокуратура: не з'явився
відповідач: не з'явився
третя особа: не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області Нейкова Леоніда Олексанровича 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39) в інтересах держави до Затоківської селищної ради ради (67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 21; код ЄДРПОУ 04527052), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №944 від 20.02.2019 р., -
На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 лютого 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області Нейкова Леоніда Олексанровича в інтересах держави до Затоківської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №944 від 20.02.2019 р., яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийняте на підставі містобудівної документації - детального плану території в межах смт. Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради № 823 від 11.10.2018р. Однак, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 420/5553/18 визнано незаконним та скасовано, зокрема, рішення Затоківської селищної ради № 823 від 11.10.2018р. «Про затвердження проекту містобудівної документації - детального плану території». Рішення Затоківської селищної ради №944 від 20.02.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки прийняте на підставі вищевказаного детального плану території суперечить вимогам Водного кодексу України, оскільки передбачає (створює передумови) для розміщення дачної забудови в межах пляжної зони.
Ухвалою від 06.10.2020р. поновлено позивачу строк звернення до суду; відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 03.11.2020 р.
Ухвалою суду від 03.11.2020 р. зупинено провадження по справі до 03.12.2020 р.; призначено підготовче засідання на 03.12.2020 р.
Ухвалою суду від 03.12.2020 р. продовжено строк, на який зупинено провадження в адміністративній справі до 22.12.2020 р.; призначено підготовче засідання на 22.12.2020 р. 11 год. 50 хв.
Враховуючи інформацію АТ “ДТЕК “Одеські електромережі” про аварійне відключення електропостачання з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., підготовче засідання, призначене на 22.12.2020 р. 11 год. 50 хв., не відбулось.
Ухвалою суду від 23.12.2020р. продовжено строк, на який зупинено провадження в адміністративній справі до 26.01.2021 р.; призначено судове засідання на 26.01.2021 р.
Ухвалою суду від 26.01.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, поновлено провадження у справі; підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.02.2021р.
Ухвалою суду від 18.02.2021р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено судове засідання на 25.02.2021р.
До судового засідання 25.02.2021р. усі учасники справи не з'явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином та завчасно, в тому числі шляхом оприлюднення на веб-порталі судової влади України відповідного повідомлення.
25.02.2021р. (вх. № ЕП/5213/21) від прокуратури Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
11.02.2019 р. ОСОБА_1 звернулася до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,10 га, розташованої в смт Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с. 26).
Рішенням Затоківської селищної ради XXXVII сесії VII скликання №944 від 20.02.2019 р. надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Рішення XXXVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №944 від 20.02.2019 р.підписане т.в.о. Затоківського селищного голови В.В.Бокій.
На підставі вказаного рішення, на замовлення гр. ОСОБА_1 та ін., товариством з обмеженою відповідальністю “Земагросервіс” розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, у т.ч. гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , для індивідуального дачного будівництва загальною площею 0,9325 га.
Судом встановлено, що передумовою прийняття рішення XXXVII сесії VII скликання Затоківської селищної ради №944 від 20.02.2019 р. слугувало рішення XXXII сесії VII скликання Затоківської селищної ради № 823 від 11.10.2018р. «Про затвердження проекту містобудівної документації - детального плану території», яким затверджено проект містобудівної документації - проект детальних планів території розміщення індивідуальної дачної забудови, земельних ділянок для садівництва зі створенням паркових зон та об'єктів рекреаційного призначення в смт.Затока на території Лиманського району від межі смт.Затока з Овідіопольським районом Одеської області до ОК ДТ «Перлина» обмеженою існуючою лінією забудови та Чорним морем.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 420/5553/18, що набрало законної сили 10.02.2020 р., визнано незаконними та скасовано рішення Затоківської селищної ради №№823, 824, 825 від 11.10.2018 р. «Про затвердження проекту містобудівної документації - детальних планів території в межах смт.Затока м. Білгород-Дністровський».
Крім того, рішенням Затоківської селищної ради № 1315 від 28.2019 р. «Про вжиття заходів та забезпечення належного функціонального використання земель територіальної громади» скасовано рішення Затоківської селищної ради №№ 823, 824, 825 від 11.10.2018 року «Про затвердження проекту містобудівної документації - детальних планів територій в межах смт. Затока м. Білгород-Дністровський”; рішення Затоківської селищної ради №№ 993, 983, 984, 990, 991, 1032, 1010, 953, 947, 946, 945, 944, 943, 942, 941, 938, 987, 992, 988, 972, 985, 986, 989, 948, 949, 950, 951, 952, 939, 940, 980, 975, 974, 973, 1031, 976, 977, 978, 979, 989, 982, 981, 955, 956, 960, 959, 961, 958, 957, 962, 954, 997, 995, 998, 1000, 1001, 1009, 1002, 1003, 1004, 1028, 1006, 996, 1007, 999, 1008, 1036, 965, 963, 964, 971, 969, 970, 968, 967, 966, 1030, 1020, 1018, 1017, 1016, 1015, 1014, 1013, 1019, 1012, 1021, 1022, 1011, 1029 від 20.02.2019 р. про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, прийняті з урахуванням вищезазначених детальних планів території вважати такими, що втратили чинність, а розроблена на підставі таких рішень землевпорядна документація не може бути в подальшому затверджена Затоківською селищною радою (а.с. 71).
Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, зазначаючи, що оскаржуване рішення №944 від 20.02.2019 р., яким надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, прийняте на підставі визнаного незаконним та скасованого детального плану території, звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави з вимогою його скасування.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закон України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У позовній заяві прокурор навів мотиви та обґрунтування звернення до суду з даним позовом в інтересах держави. Обґрунтовуючи звернення до суду з позовом прокурор зазначив, що відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.
За приписами ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. З урахуванням викладеного, Затоківська селищна рада є органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах.
Разом з тим, приймаючи до уваги, що у позовній заяві оскаржується рішення Затоківської селищної ради, вказаний орган місцевого самоврядування виступає у справі в якості відповідача, а прокурор самостійно виступає в якості позивача, відповідно до ч. 5 ст. 53 КАС України.
У даному випадку прокурор як позивач звертається до суду у зв'язку з необхідністю захисту інтересів держави через їх порушення безпосередньо органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
У постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі №806/1000/17 сформульовано правовий висновок, згідно з яким «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у даному випадку прокурор мотивовано обґрунтував своє право на звернення до суду в інтересах держави у цій справі. Позов має на меті захист «інтересів держави».
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Згідно з п. «ґ» ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У відповідності з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення зокрема особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На підставі вказаних норм за заявою ОСОБА_1 прийняте рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №944 від 20.02.2019 р., яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
Як встановлено судом, передумовою прийняття рішення №944 від 20.02.2019 р. слугувало рішення Затоківської селищної ради № 823 від 11.10.2018р.
Проте, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 420/5553/18 визнано незаконним та скасовано, зокрема, рішення Затоківської селищної ради № 823 від 11.10.2018р. «Про затвердження проекту містобудівної документації - детального плану території», яким затверджено проект містобудівної документації - проект детальних планів території розміщення індивідуальної дачної забудови, земельних ділянок для садівництва зі створенням паркових зон та об'єктів рекреаційного призначення в смт.Затока на території Лиманського району від межі смт.Затока з Овідіопольським районом Одеської області до ОК ДТ «Перлина» обмеженою існуючою лінією забудови та Чорним морем.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 420/5553/18 встановлено, що проект містобудівної документації - детальний план території (у тому числі, графічні матеріали - Проектний план) розміщення індивідуальної дачної забудови, земельних ділянок для садівництва зі створенням паркових зон та об'єктів рекреаційного призначення в смт. Затока на території Лиманського району від межі смт. Затока з Овідіопольським районом Одеської області до ОК ДТ “Перлина” обмежено існуючою лінією забудови та Чорним морем, затверджений рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради №823 від 11.10.2018 р. «Про затвердження проекту містобудівної документації - детального плану території» не відповідає вимогам нормативно-правових актів України, нормативним документам, у тому числі вимогам земельного законодавства України, державних будівельних норм, та містобудівній документації - внесення змін до генерального плану смт. Затока Білгород-Дністровської міської ради Одеської області" (графічному матеріалу - Проектний план знесення змін до Генерального плану Лиманського району смт.Затока Одеська область), затвердженого рішенням Затоківської селищної ради від 16.03.2015 року.
Невідповідності полягають в неврахуванні вимог діючого законодавства, а саме ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України та ст.ст. 4, 88, 89, 90 Водного кодексу України та не урахування висновків щодо погодження розміщення об'єктів архітектури наданого Управлінням містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради №110 від 19.07.2018 р.; висновку Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації №6765/05-10/4480 від 09.10.2018 р. та не врахуванням розташованих на цій ділянці водних об'єктів - 2-х озер та 1-го ставка та не врахуванням існуючої межі берегової лінії при визначенні площі ділянки під ДПТ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 420/5553/18 встановлено, що при прийнятті рішень №823, 824, 825 від 11.10.2018р. Затоківська селищна рада порушила ряд норм містобудівного законодавства в частині ігнорування ряду суперечностей між Генеральним планом смт.Затока та ДПТ, норм земельного законодавства в частині цільового призначення земельних ділянок, при затвердженні рішення було проігноровано вимоги екологічного законодавства в частині охорони навколишнього природного середовища.
Згідно приписів ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, скасування в судовому порядку рішень Затоківської селищної ради №№823, 824, 825 від 11.10.2018 р. «Про затвердження проекту містобудівної документації - детальних планів території в межах смт. Затока м.Білгород-Дністровський» є передбаченою законом підставою для скасування рішення селищної ради щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах вказаних територій.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Відтак, компетенція органів місцевого самоврядування на скасування, внесення змін до попередніх рішень обмежена у разі виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Щодо віднесення рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою до індивідуальних правових актів неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.01.2020 р. у справі №208/5023/17, постанові від 23.01.2018 р. у справі № 1620/992/12.
Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).
Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України в рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі № 1-9/2009 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”). Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є “гарантією стабільності суспільних відносин” між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Судом встановлено, що Затоківською селищною радою прийнято рішення №1315 від 28.11.2019 р. «Про вжиття заходів та забезпечення належного функціонального використання земель територіальної громади». Вказаним рішенням Затоківська селищна рада скасувала рішення Затоківської селищної ради № 823, 824, 825 від 11.10.2018р. «Про затвердження проекту містобудівної документації - детальних планів території в межах смт. Затока м. Білгород-Дністровський».
У пункті 2 вказаного рішення зазначено, що рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019 р., у тому числі №944, про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, прийняті з урахуванням вищезазначених детальних планів території вважати такими, що втратили чинність, а розроблена на підставі таких рішень землевпорядна документація не може бути в подальшому затверджена Затоківською селищною радою.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, при зверненні до суду із цим позовом керівником Білгород-Дністровської місцевої прокуратури обрано належний спосіб захисту порушеного права/інтересу держави.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позовну заяву, щодо поважності причин його неподання жодних пояснень до суду не подав, жодних доводів в обґрунтування правової позиції не зазначив, тобто з урахуванням приписів ч. 4 ст. 159 КАС України фактично визнав позов.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №944 від 20.02.2019 р., яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку з відсутністю витрат пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області Нейкова Леоніда Олексанровича 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39) в інтересах держави до Затоківської селищної ради ради (67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 21; код ЄДРПОУ 04527052), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №944 від 20.02.2019 р., - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №944 від 20.02.2019 р., яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.03.2021 р.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.