Справа № 420/2970/21
03 березня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держвиконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного Міжрегіонального Управління Мін'юсту м. Одеси Офицерової Людмили Леонідівни про визнання протиправними дії, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до «держвиконавця першого Приморського відділу госімполнітельной службиц м. Одеси Південного Міжрегіонального Управління Мін'юсту м. Одеси Офицерової Людмили Леонідівни» (із збереженням граматики позивача), в якому позивач просить суд:
- визнати таким, що бездіяльність (дія) держвиконавця ОСОБА_3 незаконними в частині:
не вручення позивачу постанови «про накладення арешту» з вини якої позивач по теперішній час не може подати мотивовану скаргу в суд для скасування цього незаконного постанови
в частині винесення постанови «про накладення арешту» в таємниці від позивача;
- зобов'язати держвіконавця вручити позивачам постанову «про накладення арешту», щоб вони мали можливість його мотивовано оскаржити в судовому порядку, так як у держвиконавця ОСОБА_3 не було ніяких причин і не було ніяких підстав для застосування щодо грошових коштів позивача, що зберігаються в банку таких екстримальних заходів впливу, як арешт, накладений на пенсію ОСОБА_4 в Приват-Банку; і так як не маючи мотивованої постанови я не можу подати мотивовану скаргу в одеський окружний адмінсуд для захисту моїх порушених прав щоб скасувати арешт;
- зобов'язати держвиконавця вручити позивачу під розпис всі документи, на підставі яких було накладено цей незаконний арешт на пенсію позивача.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви (частина 8 ст. 171 КАС України).
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд встановив наявність підстав для залишення адміністративного позову без руху, оскільки він поданий із порушенням вимог, встановлених КАС України.
Так згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в адміністративному позові відповідачем зазначають держвиконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного Міжрегіонального Управління Мін'юсту м. Одеси Офицерову Людмилу Леонідівну. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, частиною 3 вказаної статті Кодексу передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);
- відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;
- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
- районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.
Таким чином, державні виконавці органу державної виконавчої служби, не є органом державної виконавчої служби у розумінні Закону №1403-VIII, що виключає можливість залучення їх, як самостійних відповідачів у справах адміністративної юрисдикції.
Належним відповідачем у даному спорі може бути орган державної виконавчої служби - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Крім того суд зазначає, що до суду повинна подаватися саме позовна заява в порядку, визначеному ст. 287 КАС України, а не скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Натомість позивачем не надано копії додатків до позовної заяви для відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (п.п.5 та 9 ч.5 ст.160 КАС України).
Кодексом адміністративного судочинства України позивач визначений, як особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду (п.8 ч.1 ст.4 КАСУ).
Такі вимоги Кодексу адміністративного судочинства України до позивача кореспондуються з визначенням його, як особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду (п.8 ч.1 ст.4 КАСУ) та із завданням адміністративного судочинства (ч.1 ст.2 КАС України), яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так в адміністративному позові позивачами зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Водночас ОСОБА_2 та ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовують необхідність звернення їх до суду в якості співпозивачів у справі №420/2970/21. Позивачами також не зазначено, якими саме рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача були порушенні права та охоронювані законом інтереси кожного з позивачів (окремо) в даній адміністративній справі.
Відповідно до п.8 ч.5 ст.160 КАС України позивачем в позовній заяві повинен бути зазначений перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 4 ст. 161 КАС України).
Згідно ст.77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Так позивачі в описовій частині адміністративного позову зазначають, що державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 . При цьому позивачами не надано до суду жодних доказів на підтвердження зазначених обставин, не зазначено, чи звертались вони до відповідного суб'єкта владних повноважень із запитом на отримання постанови про арешт коштів, чи наявна у них постанова про відкриття виконавчого провадження, з якої можна було б встановити реквізити виконавчого провадження, в межах якого була прийнята постанова про арешт коштів, та не заявлено клопотання про витребування такої постанови у відповідача. Також позивачами не було надано доказів арешту коштів на рахунку в Приват-Банку, про що зазначено у позові.
Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Таким чином, згідно зі змістом ст. 94 КАС України що кожний письмовий доказ наданий до позову повинен бути засвідченим в порядку, встановленому чинним законодавством, або самим позивачем, якщо оригінал доказу знаходиться у нього.
Позивачем не було дотримано вимог ч. 5 ст. 94 КАС України та не завірено належним чином письмові докази, що додані до позовної заяви.
Згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, в порушення вимог вищевказаної статті позивач не зазначає у позовній заяві, чи подавав він раніше позов (позови) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав чи ні.
Згідно частини 1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду: належним чином оформленого адміністративного позову із вірним визначенням суб'єктного складу учасників справи; належним чином засвідчених доказів до позовної заяви; копії адміністративного позову з додатками для всіх учасників справи; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, та інших доказів, зазначених в ухвалі суду.
Якщо позивачі усунули недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.ч. 2 та 3 ст. 169).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачами з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5-12, 42, 49, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 256, 294 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держвиконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного Міжрегіонального Управління Мін'юсту м.Одеси Офицерової Людмили Леонідівни про визнання протиправними дії, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачам для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачам, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде повернуто відповідно до приписів ч. 4 п. 1 ст. 169 КАС України.
Ухвалу суду окремо від остаточного рішення суду у справі оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.