03 березня 2021 р. № 400/6244/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та приватного нотіруса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання протиправною та скасування постанови від 31.08.2020 року ВП № 62918062,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до приватного виконавця Миколаївського виконавчого округу Баришнікова Артема Дмитровича (надалі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та приватного нотіруса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Миколаївського виконавчого округу Баришнікова Артема Дмитровича від 31.08.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 62918062.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 31.08.2020 року приватним виконавцем Миколаївського виконавчого округу Баришніковим Артемом Дмитровичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №62918062 з примусового виконання виконавчого напису №1892, виданого 16.05.2014 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 . Позивач вказала, що виконавчий напис №1892 від 16.05.2014 року пред'явлений до виконання лише 28.10.2020 року, тобто з порушенням приписів ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, напис пред'явлено після спливу трьох років після видачі виконавчого напису, а тому відповідач повинен був повернути виконавчий документ без виконання. Зважаючи на наведене, позивач просила скасувати спірну постанову відповідача.
Ухвалою суду від 11.01.2021 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
15.01.2021 року за вх. №697 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла належним чином оформлена позовна заява (з копією для учасників справи) із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача - приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича; із зазначенням номеру засобу зв'язку відповідача - приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича ; із зазначенням причин неповідомленняреєстраційного номеру облікової картки платника податків третьої особи - приватного нотіруса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни ; із зазначенням на боці кого, виступають треті особи з обґрунтуванням того, яким чином рішення суду може вплинути на права і обов'язки цих осіб; із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків, за його наявності, або номер і серію паспорта представника - ОСОБА_5 .
Ухвалою від 20.01.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/6244/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначив судове засідання на 27.01.2021 року.
Крім того, вканою ухвалою суд клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнив, визнав причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та приватного нотіруса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання протиправною та скасування постанови від 31.08.2020 року ВП № 62918062 поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.
27.01.2021 року за вх. № 1560 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" надійшли поясненя у справі, в яких третя особа вказала, що 16 травня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за № 1892, яким звернуто стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить позивачу на праві власності. Зазначений виконавчий напис неодноразово пред'являвся до виконання в органи державної виконавчої служби, а саме в перше, виконавчий напис представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було направлено на виконання 28.10.2014 року. 11.11.2014 року заступником начальника Ленінського відділу ДВС МУЮ Терещенко А.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1892. 22.12.2014 року винесена постанова про повернення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з наявною забороною щодо звернення стягнення на майно боржника.
В друге, виконавчий напис було направлено на виконання 21.12.2015 року. 10.02.2016 року за виконавчим написом № 1892 державним виконавцем Інгульського відділу ДВС Собчук Ю.Р. було відкрито виконавче провадження № 50108195. 21.06.2017 року державним виконавцем Інгульського відділу ДВС закінчено виконавче провадження № 50108195 на підставі п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» - законом встановлено заборону на звернення стягнення на майно боржника. Виконавець встановив, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений на виконання в строк протягом двох років з моменту припинення мораторію на предмет іпотеки. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. Так, на звороті виконавчого напису міститься відмітки дві про завершення виконавчого провадження та повернення стягувачу виконавчого документа згідно п.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Так, п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. При цьому, 4.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Таким чином, третя особа звернулась до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 1892 від 16.05.2014 року з дотриманням строку пред'явлення виконавчого напису до виконання, так як строк дії мораторію ще не закінчився. Оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не порушено, то приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. відкриваючи виконавче провадження № 6218062 з примусового виконання виконавчого напису № 1892 виданий 16.05.2014 року діяв правомірно.
27.01.2021 року за вх. № 1556 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на вимоги ст. ст. 11, 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Представник стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 1892 від 16.05.2014 року для встановлення дійсності відсутності мораторію на зазначене майно. Вказав, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не порушено, то постанова про відкриття виконавчого провадження №62918062 від 31.08.2020 року з примусового виконання виконавчого напису № 1892, виданого 16.05.2014 року, винесена правомірно.
Судове засідання, призначене на 27.01.2021 року, у зв'язку з заявленим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи, відкладено на 03.02.2021 року.
Судове засідання, призначене на 03.02.2021 року, у зв'язку з заявленим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи, відкладено на 23.02.2021 року.
23.02.2021 року за вх. № 3747 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказала, що згідно ЗУ «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до даних виконавчого документа, остання відмітка державного виконавця Інгульського відділу ДВС - 21.08.2017 року повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 «Про виконавче провадження». Таким чином строк пред'явлення виконавчого документу до виконання був перерваний до 21.08.2017 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Миколаївського виконавчого округу Баришнікова Артема Дмитровича від 31.08.2020 року ВП №62918062 відкрита на підставі виконавчого напису № 1892 виданого 16.05.2014 року, після спливу трьох років пред'явлення виконавчого документа до виконання. Згідно ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке: майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту. Таким чином, кредитна установа, в даному випадку ПАТ «ОТП Банк» не мала права відступати свої вимоги на користь іншої особи, що відбулось 10.12.2010 р. за договором відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором, позивальником за яким виступала ОСОБА_1 .
Представники сторін в судове засідання, призначене на 23.02.2021 року не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.
Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 3 статті 194 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у відповідності до ст. 1 нової редакції статуту АТ «ОТП Банк», зареєстрованої Національним банком України 18.06.2009 року, реєстраційний № 273, був укладений Кредитний договір № CNL-400/229/2007, згідно з яким ОСОБА_2 отримала у Банку кредит у розмірі 34 336,60 доларів США на строк до 23 грудня 2014 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 26 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № CNL- В00/220/2007, згідно з яким ОСОБА_1 передає в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 10 грудня 2010 року та договором відступлення прав вимоги б/н від 10 грудня 2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у відповідності ст. ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором № Кредитний договір № CNL-400/229/2007 від 26 грудня 2007 року та Договором іпотеки № CNL -В00/220/2007 від 26.12.2007 року.
16 травня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за № 1892, яким звернуто стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Виконавчий напис представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було направлено на виконання 28.10.2014 року.
11.11.2014 року заступником начальника Ленінського відділу ДВС МУЮ Терещенко А.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1892.
22.12.2014 року винесена постанова про повернення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з наявною забороною щодо звернення стягнення на майно боржника.
Вдруге, виконавчий напис було направлено на виконання 21.12.2015 року.
10.02.2016 року за виконавчим написом № 1892 державним виконавцем Інгульського відділу ДВС Собчук Ю.Р. було відкрито виконавче провадження № 50108195.
21.06.2017 року державним виконавцем Інгульського відділу ДВС закінчено виконавче провадження № 50108195 на підставі п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» - законом встановлено заборону на звернення стягнення на майно боржника. Виконавець встановив, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений на виконання в строк протягом двох років з моменту припинення мораторію на предмет іпотеки.
Виконавець встановив, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений на виконання в строк протягом двох років з моменту припинення мораторію на предмет іпотеки.
В серпні 2020 року представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» при перевірці обєктів нерухомого майна, шо перебувають в іпотеці встановлено, що боржник ОСОБА_1 не мешкає за адресою АДРЕСА_3 .
У звязку з чим, вважаючи, що мораторій на це майно вже не діє, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального міського округу Бондар І.М. № 1892 від 16.05.2014 року для встановлення дійсності відсутності мораторію на зазначене майно.
31.08.2020 року приватний виконавець Баришніков А.Д. відкрив виконавче провадження №62918062 з виконання виконавчого напису № 1892 виданого 16.05.2014 року.
Крім того, 28.10.2020 року приватний виконавець Баришніков А.Д. виніс постанову про опис та арешт майна боржника, якою описав та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_4 .
Не погодившись із постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 62918062, позивач звернулася до суду з позовною заявою про визнання постанови протиправною та її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Згідно із вимогами пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Так, статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Частиною 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
З аналізу зазначених статей слідує, що у разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника строк пред'явлення такого документа до виконання встановлююється з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
07.06.2014 набув чинності Закон України від 03.06.2014 № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304), яким запроваджено заборону на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, пунктом 1 Закону № 1304 встановлено тимчасову заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: -нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; -загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує: для квартири - 140 кв. метрів; для житлового будинку - 250 кв. метрів.
Отже, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умов, що площа майна не перевищує встановлені розміри для відповідного виду житла, а у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, виконавчі документи про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) підлягають поверненню стягувачу.
Судом встановлено, що 21.06.2017 року державним виконавцем Інгульського відділу ДВС закінчено виконавче провадження № 50108195 на підставі п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» - законом встановлено заборону на звернення стягнення на майно боржника. Виконавець встановив, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений на виконання в строк протягом двох років з моменту припинення мораторію на предмет іпотеки.
Таким чином, враховуючи положення статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред'явлення до виконання виконавчого документу у разі повернення виконавчого документа, у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, встановлююється з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Отже, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки до цього часу діяла встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
Щодо тверджень позивча про те, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та повинен був повернути виконавчий документ без виконання з огляду на встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, суд зазначає наступне.
У постанові від 10.04.2019 у справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19) Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила: «… мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню …».
Таким чином, вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
Разом з тим, мораторій на стягнення майна не передбачає втрати кредитором права на пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання.
Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Згідно п. 4 ст. 4 Закону України "Про виконвче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Таким чином, цією статтею визначений вичерпний перелік підстав за яких виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання.
Так, приватним виконавцем було перевірено виконавчий напис на вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання приватним виконавцем наведений у ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку що виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 16 травня 2014 року, відповідає вимогам до виконавчого документу, стягнення за яким проводиться у порядку, визначеному Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що у приватного виконавця станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62918062 обґрунтовано, та з урахуванням норм ст.24, 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку приватного виконавця перевіряти місце проживання/перебування боржника, яке вказано, зокрема у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого відкривається відповідне виконавче провадження.
Водночас відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконвче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Таким чинм, суд доходить висновку, що якщо під час вчинення виконавчих дії приватним виконавчем буде встановлено відсутнісь можливості виконання відповідного виконавчого документу з огляду заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, виконавець буде зобовязаний повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 вказаного Закону.
Отже, аналізуючи наведені нормативно - правові акти та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що оскільки позивачем оскаржується лише постанова про відкриття та питання здійснення стягнення на майно позивачем не порушуються, отже в даному випадку права позивача, як власника майна, не порушені.
Суд також зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено права виконавця давати правову оцінку діям кредитної установи щодо відступлення вимог на користь іншої особи та діям нотаріуса при вчиненні виконавчого напису.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
Відповідачем, надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича (вул. Садова, 1, оф. 307, м. Миколаїв, 54001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та приватного нотіруса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання протиправною та скасування постанови від 31.08.2020 року ВП № 62918062 - відмовити.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 03.03.2021 року.
Суддя Г. В. Лебедєва