Іменем України
04 березня 2021 р. № 400/6110/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020
про:скасування рішення від 13.06.2020 № 143050000268; визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з вимогами визнати неправомірними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.06.2020 № 143050000268; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії - 4888,89 грн, індивідуального коефіцієнту стажу - 0,40083, індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 5,03661 та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 13.06.2020 року
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника. 13.06.2020 відповідач здійснив перерахунок пенсії, при цьому безпідставно зменшив встановлений рішенням від 27.12.2018 коефіцієнт стажу із показника 0,40083 на 0,34250 та показник заробітної плати з 5,03661 на 4,78812. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними та суперечать вимогам Конституції України, нормам пенсійного законодавства.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю. Свою позицію відповідач аргументував тим, що позивач з 18.12.2018 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсію розраховано при загальному стажі роботи годувальника 40 р. 1 міс. 8дн., із застосуванням коефіцієнту стажу 0,40083, середньої заробітної плати 18959,81 грн. За результатами планової цільової перевірки встановлено, що годувальнику позивача невірно розраховано страховий стаж, а саме до страхового стажу безпідставно включено періоди роботи протягом 1976-1983 років в Естонії, тому 22.05.2019 здійснено перерахунок пенсії позивачу, про що винесено рішення № 14305 0000268. Перерахована пенсія визначена згідно страхового стажу 34 роки, 3 міс., 16 дн., із застосуванням коефіцієнту стажу 0,34250, середньої заробітної плати 18024,40 грн. Крім того, відповідач зазначає, що зміна коефіцієнту страхового стажу годувальника з 0,40083 на 0,34250 здійснена 22.05.2019 на підставі виключення із стажу періодів роботи в Естонії з 1976 по 1983 роки (70 місяців).
Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи годувальника до загального трудового стажу ОСОБА_2 . Пенсію на території Естонії позивач та її чоловік не отримували. Відповідачем неправомірно зменшено коефіцієнт страхового стажу, що призвело до невірного обчислення та заниження пенсії.
Суд розглянув справу 04.03.2021 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області, з 18.12.2018 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стархування».
27.12.2018 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , та призначена пенсія ОСОБА_1 в розмірі 50% пенсії чоловіка та становить 3836,13 грн, із застосуванням коефіціенту стажу 0,40083, середньої заробітної плати 18959,81 грн.
У період з 20.05.2019 по 23.05.2019 Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області проведено планову цільову перевірку щодо правильності призначення (перерахунку) та виплати пенсій в Южноукраїнському об'єднаному управлінні ПФУ в Миколаївській області.
На підставі вказаної перевірки здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , про що винесено рішення від 22.05.2019 № 143050000268.
Перерахована пенсія визначена згідно загального стажу годувальника 34 роки 3 міс., 16 дн., із застосуванням коефіцієнту стажу 0,34250, середньої заробітної плати 18024,40 грн. За результатами перерахунку пенсія позивача становить 3152,02 грн.
Рішення ПФУ про зменшення коефіцієнту стажу та середньої заробітної плати, обумовлені, є наслідком зменшення трудового стажу ОСОБА_2 з 40 років 01 місяць 08 днів, до 34 років 3 місяців, 16 днів. В свою чергу, зменшення трудового стажу ОСОБА_2 відбулось на підставі висновків відповідача про неможливість врахування у його трудовий стаж 5 років 9 місяців 24 дні, час роботи на підприємствах в Естонській РСР в період з 07.08.1976 по 03.06.1983 роках.
30.06.2020 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму (масовий), пенсія становить 4074,01 грн, із застосуванням коефіціенту стажу 0,34250, середньої заробітної плати 23408,30 грн, показник заробітної плати 4,78812.
Зазначений спір полягає у вирішення питання, чи повинен враховуватися у страховий стаж період праці громадянина України за часи СРСР на підприємствах, установах та організаціях на території Естонської РСР.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: - особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» взагалі не врегульоване питання врахування у страховий стаж часу роботи осіб на території колишнього СРСР.
Щодо цього у Законі є лише застереження у ст.4 стосовно пенсії військовослужбовцям та начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію, незалежно від місця проходження служби.
Питання врахування у страховий стаж часу роботи на підприємствах, установах та організаціях за часів СРСР врегульоване Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до ч.2 ст.6 Угоди, передбачено, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам-учасникам Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угоди.
Тобто, Україна та інші держави-учасники Угоди зазначеним документом взяли на себе зобов'язання враховувати трудовий стаж, набутий їх громадянами на території колишнього СРСР.
Суд звертає увагу, що в Угоді йде мова про території колишнього СРСР взагалі, та не пов'язується визнання стажу, виключно набутого на територіях союзних радянських республік, правонаступниками яких є держави-учасники Угоди.
Саме на таке розуміння Угоди вказує і її преамбула, відповідно до якої держави-учасники мають зобов'язання відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їх території або на території інших республік за час їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасників Угоди.
Так, Естонська Республіка не є учасником зазначеної Угоди.
Але, оскільки Естонська РСР в той час, входила в склад СРСР, а відповідно до ч.2 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Україна взяла на себе зобов'язання зараховувати в страховий стаж, що дає право на пенсію, трудовий стаж набутий на території колишнього СРСР, час роботи ОСОБА_2 з 07.08.1976 по 19.01.1977, з 25.01.1977 по 30.08.1977, з 11.10.1977 по 07.08.1978, з 11.08.1978 по 03.06.1983, всього 05 років 09 місяців 24 дні повинен бути зарахований до загального трудового стажу.
Щодо посилання відповідача на двосторонні Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05.10.2010 та Договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 20.02.1997, то вони взагалі не стосуються питання визнання чи не визнання стажу, набутого за часів СРСР. Вони стосуються питання визнання чи не визнання стажу вже набутого на території України та Естонської Республіки після обрання незалежності обома країнами.
Ані позивач, ані відповідач не надали посилання на відповідні правові позиції Верховного Суду або Верховного Суду України з цього спірного питання.
Суд також не знайшов в Єдиному державному реєстрів судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) аналогічних справ розглянутих Верховним Судом/Верховним Судом України.
З цього приводу, знайдено лише позицію Вищого адміністративного суду України, яка висловлена в ухвалі від 09.09.2014 у справі №2а-3881/10 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/40623157) та в постанові 17.03.2016 у справі № 442/2531/14-а (2а/442/114/14) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/56754083), та яка повністю збігається з позицією відповідача.
Разом з тим, відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України, лише правові висновки викладені в постановах Верховного Суду є обов'язковими для врахування судами під час розгляду справ.
Аналогічно до попереднього законодавства таку силу мали висновки викладені у постановах Верховного Суду України.
Позиції викладені у постановах та ухвалах вищих спеціалізованих судів, відповідно до законодавства про судоустрій та процесуальних кодексах, не були обов'язковими.
За таких обставин, враховуючи відсутність в теперішній час правової позиції Верховного Суду зі спірного питання, суд вважає за можливе вирішити спір, за своїм власним внутрішнім переконанням, і не пов'язаний висновками Вищого адміністративного суду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно ч. 2 ст. 38 Закону зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Частиною 1 ст. 24 Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсію позивача розраховано згідно загального стажу роботи годувальника 40 р. 1 міс. 8 дн. (481 міс.), із застосуванням коефіцієнту стажу 0,40083(481*1:100х12), середньої заробітної плати 18959,81 грн.
На підставі перевірки, проведеної Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області, встановлено, що годувальнику позивача невірно розрахований страховий стаж, а саме до страхового стажу безпідставно включено періоди роботи протягом 1976 - 1983 років в Естонії (70 місяців). 22.05.2019 позивачу виключено із стажу годувальника позивача період роботи протягом 1976 - 1983 років в Естонії (70 місяців) та проведено перерахунок пенсії і змінено коефіцієнт страхового стажу з 0,40083 на 0,34250. Також, знижено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 5,03661 на 4,78812.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону раніше призначені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у разі втрати годувальника із зазначених причин перераховуються за нормами цього Закону з урахуванням положень частини третьої статті 30 та частини восьмої статті 36 цього Закону, за умови наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, які відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що на зміну коефіцієнту страхового стажу прямо впливає страховий стаж.
Таким чином, враховуючи те, що стаж роботи ОСОБА_2 протягом 1976 - 1983 років в Естонії (70 місяців) протиправно виключено зі стажу роботи, що враховується для перерахунку пенсії, загальний стаж становить 40 р. 1 міс. 8 дн.(481 міс.), то відповідно до норм пенсійного законодавства під час перерахунку пенсії позивача необхідно застосувати коефіцієнт стажу 0,40083(481*1:100х12).
Крім того, відповідно до положення абз. 2 ч. 3 ст. 43 Закону, для перерахунку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсій у разі втрати годувальника із зазначених причин враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного з урахуванням положень частини другої статті 42 та пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, під час перерахунку пенсії позивача відповідачем протиправно змінено коефіцієнт страхового стажу з 0,40083 на 0,34250, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 5,03661 на 4,78812.
За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивач звертається до суду із позовними вимогами, в яких просить суд скасувати рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області № 143050000268 від 13.06.2020. Проте, згідно матеріалів справи, рішенням відповідача № 143050000268 від 22.05.2019 здійснено перерахунок пенсії позивачу та змінено коефіцієнт страхового стажу та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати.
Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять,
Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, суд з урахуванням наведеного, з метою ефективного способу захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відповідача № 143050000268 від 22.05.2019 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яким змінено коефіцієнт страхового стажу з 0,40083 на 0,34250, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 5,03661 на 4,78812.
Позов належить задовольнити.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яким змінено коефіцієнт страхового стажу з 0,40083 на 0,34250, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 5,03661 на 4,78812.
3. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.06.2020 № 143050000268, від 22.05.2019 № 143050000268.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, індивідуального коефіцієнту стажу - 0,40083, індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 5,03661 та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 22.05.2019 року.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко