Іменем України
22 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4563/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Тихонова І.В.,
за участю
секретаря судового засідання: Таращенко О.В.,
представників
позивача: не прибув;
відповідача: не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними та скасування приписів,
До Луганського окружного адміністративного суду 23 листопада 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивача) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач, ГУ Держеокадастру у Луганській області), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати приписи про усунення порушень земельного законодавства; № 413-ДК/0202ПР/03/01-20 від 21 жовтня 2020 року та № 413-ДК/204ПР/03/01/-20 від 21 жовтня 2020 року, винесені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області, Гончаровим Юрієм Євгеновичем, відносно громадянина ОСОБА_1 , складених на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 19 серпня 2020 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19 серпня 2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Кремінському, Сватівському та Троїцькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області Курячим Євгеном Петровичем проведена планова перевірка дотримання вимог земельного законодавства використання земельної ділянки державної власності площею 34,1990 га, кадастровий номер 4425487000; 12:001:0062 розташованої за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №413ДК/304/АП/09/01/20 від 19 серпня 2020 року. Згідно акту об'єктом перевірки є земельна ділянка державної' форми власності, землі резервного фонду сільськогосподарського призначення (пасовища) площею 34,1990 га кадастровий номер 4425487000:12:001:0062 розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, яка використовується за договором оренди землі №51 від 11.12.2017 укладений між Державою Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області та громадянином України ОСОБА_1 , на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства» від 28.11.2017 № 1097-сг.
Згідно акту перевірки, перевіркою встановлено відсутність на ґрунтовому покриві земельної ділянки дернини та трав'янистої рослинності (шо є невід'ємною частиною складу пасовище), натомість вона має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником.
На підставі акту перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Юрієм Євгеновичем 21 жовтня 2020 року було складено приписи за № 413-ДК/0202ПР/03/01/-20 та № 413-ДК/204ПР/03/01/-20, згідно з якими позивача у термін до 21 листопада 2020 року зобов'язано усунути виявлені порушення земельного законодавства: привести земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення у стан, придатний для використання за цільовим призначенням та здійснити її агрохімічну паспортизацію. Приписи було вручено позивачу 24.10.2020 Укрпоштою листом з рекомендованим повідомленням.
Зважаючи на викладене, відповідач зазначає, що відповідно до п.п 1,14 Договору оренди землі №51 від 11.12.2017 земельна ділянка державної форми власності, землі резервного фонду сільськогосподарського призначення (пасовища) передається для ведення фермерського господарства, у зв'язку з чим, громадянином ОСОБА_1 створено ФГ «АГРО-ЛТГА 2018», яким і використовується вказана вище земельна ділянка за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Вважає що він не є суб'єктом правопорушення, оскільки не являється користувачем земельної ділянки як фізична особа громадянин, а на час проведення перевірки користувачем земельної ділянки являється ФГ «АГРО -ЛІГА2018». Відповідно до наказу №1 від 21.03.2018 позивач приступив до виконання обов'язків голови ФГ «АГРО-ЛТГА 2018», засновником та головою якого він являється та приступив до використання земельної ділянки з моменту реєстрації підприємства та на час проведення перевірки являвся керівником вказаного вище підприємства.
Зазначив, що згідно п. 7 Договору оренди землі №51 від 11.12.2017 передбачено інші особливості об'єкта оренди відповідно до даних агрохімічного паспорту земельної ділянки № 1, тому твердження державного інспектора в акті перевірки, що земельна ділянка використовується позивачем без заходів щодо проведення агрохімічної паспортизації орних земель, сіножатей та пасовищ є хибним та не відповідає фактичним обставинам.
Так, проект землеустрою щодо відведення орендованої земельної ділянки державної форми власності, землі резервного фонду-сільськогосподарського призначення ( пасовища) площею 34,1990 га, що розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, у якому б встановлювалися будь-які обмеження щодо її використання, у тому числі щодо проведення посівів соняшника, відсутній.
Також, відповідно до п.1,2 договору оренди землі № 51 від 11 грудня 2017 року 51 від 11.12.2017 зазначено, що орендодавець передає в оренду, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 34,1990 га для ведення фермерського господарства, обтяжень та обмежень яким під час використання якої п. 22 договору не встановлено.
Вважає, що аналіз вказаних правових норм та доказів свідчить про те, що вказана вище земельна ділянка використовується ФГ «АГРО-ЛІГА 2018» за цільовим призначенням згідно умов договору оренди, укладеного позивачем з Державою, як землі сільськогосподарського призначення, під час використання яких ним здійснено розрихлення ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур, що не є зміною цільового призначення. Засівання наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки посівами соняшника не призводить до зміни її цільового призначення. Земельна ділянка при цьому залишається земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та такою, що використовується для ведення фермерського господарства.
Наведене вище вказує, що винесені відповідачем приписи від 21 жовтня 2020 року № 413-ДК/202ПР/03/01/-20 та № 413-ДК/204ПР/03/01/-20 про порушення земельного законодавства позивачем є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Також представник позивача зазначив, що перевірка проведена без відома та за відсутності позивача, копію акта перевірки позивач не отримував.
З урахуванням зазначеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 30 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 32-33).
Від представника ГУ Держеокадастру у Луганській області 23 грудня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 46-52).
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 17.08.2020 року № 413-ДК “Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів” державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Луганській області Євгеном Курячим проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки державної власності площею 34,1990 га, розташованої за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, в ході якої здійснено обстеження вказаної земельної ділянки про що складено акт обстеження земельної ділянки від 19.08.2020 № 413-ДК/111/АО/10/01/-20.
На підставі вказаного наказу між ГУ Держгеокадастру Луганській області та ОСОБА_1 укладено догові оренди землі від 11.12.2017 № 51, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення фермерського господарства, за рахунок земель резервного фонду, з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062, загальною площею 34,1990 га, угіддя - пасовища.
Станом на 19.08.2020, перевіркою фактичного використання спірної земельної ділянки встановлено відсутність на ґрунтовому покриву земельної ділянки дернини та трав'янистої рослинності (що є невід'ємною частиною складу пасовищ), натомість вона має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником.
Зазначені факти свідчать, що користувачем земельної ділянки (орендарем) в особі громадянина ОСОБА_1 , всупереч вимогам земельного законодавства здійснено заходи господарської діяльності (обробіток ґрунту, посів технічної культури сільськогосподарською технікою), спрямовані на зміну певного виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з угідь - пасовища в угіддя - рілля, що є порушенням вимог земельного законодавства, а саме: чим порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 20, статті 96 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України «Про охорону земель», за що передбачено відповідальність згідно пункту «ґ» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України.
Крім того, всупереч вимогам чинного земельного законодавства, зазначена земельна ділянка використовується користувачем ОСОБА_1 без заходів щодо проведення агрохімічної паспортизації орних земель, сіножатей та пасовищ, що є обов'язковою для всіх землевласників та землекористувачів, та є порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Указу Президента України «Про суспільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» № 1118 від 02.12.1995.
Державним інспектором складено два приписи: припис від 21.10.2020 № 413-ДК/204Пр/03/01/-20, яким громадянину ОСОБА_1 приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом здійснення агрохімічної паспортизації земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 34,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062), яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської, у термін 21.11.2020; припис від 21.10.2020 № 413-ДК/0202Пр/03/01/-20, яким громадянину ОСОБА_1 приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом приведення земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища) площею 34,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062), яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, у стан, придатний для використання за цільовим призначенням (угіддя - пасовища) у термін до 21. 11.2020.
Представник відповідача зазначає, що з системного аналізу положень статті 3 Закону України “Про охорону земель”, частини першої статей 19, 20, 122 Земельного кодексу України слідує, що законодавство забороняє самостійну зміну виду використання сільгосземлі, але передбачає таку можливість за погодженням із державним органом або органом місцевого самоврядування.
Системний аналіз положень статей 20, 21, 35 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України “Про охорону земель” дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Передана в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення, вид використання - пасовища, не має право самостійно змінюватися ФГ «АГРО-ЛІГА 2018» під інший вид використання сільськогосподарської землі і використовуватися повинна тільки як пасовища.
Тому факти, встановлені державним інспектором щодо відсутності на ґрунтовому покриву земельної ділянки дернини та трав'янистої рослинності (що є невід'ємною частиною складу пасовищ), натомість вона має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником. Наявності ознак аграрної обробки зі знищенням дернини, свідчать, що користувачем земельної ділянки здійснено заходи, спрямовані на зміну певного виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з угідь - пасовища, в угіддя - рілля, що є порушенням вимог земельного законодавства.
За встановлених обставин, представник відповідача вважає, що оскаржувані приписи є правомірними, тому підстави для визнання їх протиправними та скасування у суду відсутні.
18.01.2021 від представника позивача надійшло клопотання про визнання не допустимим як доказ, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки, №413ДК/304/АП/09/01/20 від 19 серпня 2020 року складений державним інспектором (арк.спр.83-84) та відповідь на відзив відповідача (арк.спр.88-89).
Ухвалою від 27 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 110-111).
02.02.2020 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання представника позивача щодо визнання не допустимим доказом акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки, №413ДК/304/АП/09/01/20 від 19 серпня 2020 року (арк.спр.122-125).
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі (арк.спр.148).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.10.2020 року ФГ «АГРО-ЛІГА 2018», код за ЄДРПОУ 42011439, зареєстроване як юридична особа, основним видами діяльності якої є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 01.63 Післяурожайна діяльність, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві (арк. спр. 16-18).
Відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель Положення про ГУ Держгеокадастру у Луганській області затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії кадастру від 17.11.2016 № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 ро № 53), пункту 1.2.4 Плану роботи на III квартал 2020 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 03.07.2020 року № 88 ГУ видано наказ від 17.08.2020 № 413-ДК «Про здійснено державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельно законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності родючості ґрунтів шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної власно сільськогосподарського призначення площею 34,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062), розташованої за межами населених пунктів на територій Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області у термін з 18.08.202 по 01.09.2020. Вказана перевірка проводилась державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Луганської області Євгеном Курячим (арк.спр.53)
Відповідно до пунктів 1,14 Договору оренди землі №51 від 11.12.2017 земельна ділянка передається для ведення фермерського господарства, за рахунок земель резервного фонду. Орендодавець (Держава України, в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області) на підставі заяви ОСОБА_1 та доданого до неї проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Луганській області видано наказ від 28.11.2017 № 1097-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 34,1990 га, у тому числі для ведення фермерського господарства за рахунок земель резервного сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - пасовища - 34,8295 га з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062 в оренду громадянину ОСОБА_1 терміном на 7 років для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області (арк.ср.23;54).
За умовами договору визначено, зокрема: цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (пункт 15); умови збереження стану об'єкта оренди - використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням земельного законодавства України (пункт 16); на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (пункт 22).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09.02.2018 зареєстровано договір оренди землі від 11 грудня 2017 року, актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, площа 34,199 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (арк. спр. 28; 150-152).
Державним інспектором на виконання наказу від 17 серпня 2020 № 413-ДК здійснено перевірку та оглянуто земельну ділянку площею 34,8295 га кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, розташованої за межами населених пунктів на території, що за даними державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області, за результатами чого складено акт обстеження земельної ділянки від 19 серпня 2020 року № 413-ДК/111/АО/10/01/-20 (арк. спр. 58-59) та № 413-ДК/304/АП/09/01/20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки (арк. спр. 60-61).
Зі змісту цих актів слідує, що перевіркою фактичного використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) площею 34,199 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062), встановлено відсутність на ґрунтовому покриву земельної ділянки дернини та трав'янистої рослинності (що є невід'ємною частиною складу пасовищ), натомість вона має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником, що підтверджується фотофіксацією.
Зазначені факти свідчать, що користувачем земельної ділянки в особі громадянина ОСОБА_1 , всупереч вимогам земельного законодавства здійснено заходи господарської діяльності (обробіток ґрунту посів технічної культури сільськогосподарською технікою), спрямовані на зміну певного виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з угідь - пасовища, в угіддя- рілля, що є порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 20, статті 96 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України “Про охорону земель”, за що передбачено відповідальність згідно з пунктом “ґ” частини першої статті 211 Земельного кодексу України.
Державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Луганській області 29 вересня 2020 року та 12 жовтня 2020 року направлено до ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та повторне, які отримані особисто 10 жовтня 2020 року та 17 жовтня 2020 року відповідно, що підтверджено фіскальними чеками про направлення поштових відправлень, результатами перевірки статусу відстеження, повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр.63-66).
За результатами проведеної перевірки державним інспектором Гончаровим Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.10.2020 № 413-ДК/0164П/07/01/-20 щодо ОСОБА_1 , та відповідно винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 21.10.2020 № 413- ДК/0164По/08/01/-20, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. Також вказаною постановою визначено заподіяну адміністративним правопорушенням шкоду у сумі 13133, 53 грн. (арк.спр.67-70).
Також, державним інспектором складено два приписи: припис від 21.10.2020 № 413-ДК/204Пр/03/01/-20, яким громадянину ОСОБА_1 приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом здійснення агрохімічної паспортизації земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 34,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062), яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської, у термін 21.11.2020; припис від 21.10.2020 № 413-ДК/0202Пр/03/01/-20, яким громадянину ОСОБА_1 приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом приведення земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) площею 34,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062), яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, у стан, придатний для використання за цільовим призначенням (угіддя - пасовища) у термін до 21.11.2020 (арк.спр.71-72).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина третя статті 2 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Абзацом першим частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу (абзац другий частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України).
Відповідно до пункту “г” частини 1 статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Закон України від 19 червня 2003 року № 962-IV “Про охорону земель” (далі - Закон № 962-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.
Статтею 2 Закону № 962-IV передбачено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Частиною 1 статті 19 Закону № 962-IV закріплено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 19 Закону № 962-IV).
Згідно з частиною 3 статті 19 Закону № 962-IV порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Статтею 35 Закону № 962-IV регламентовано, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону № 962-IV охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.
Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється (частини перша, друга статті 37 Закону № 962-IV).
Відповідно до приписів частини 3 статті 37 Закону № 962-IV на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (абзац перший пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15).
Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (абзац перший пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308) (том 1, арк.спр. 95-100).
Згідно з підпунктом 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області останнє відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає Закон України від 19 червня 2003 року № 963-IV “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (далі - Закон № 963-IV).
Статтею 4 Закону № 963-IV визначено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Згідно з статтею 5 Закону № 963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з положеннями статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Статтею 9 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Отже, до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов'язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.
З матеріалів справи встановлено, що під час обстеження земельної ділянки та дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки ОСОБА_1 за кадастровим номером 4425487000:12:001:0062, загальною площею 34,1990 га, посадовими особами ГУ Держеокадастру у Луганській області встановлено відсутність на грантовому покриву земельної ділянки дернини та трав'янистої рослинності (що є невід'ємною частиною складу пасовищ), натомість вона має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником. Спрямовані на зміну певного виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з угідь - пасовища в угіддя - рілля. Крім того, встановлено що, земельна ділянка використовується без заходів щодо проведення агрохімічної паспортизації орних земель, сіножатей та пасовищ, що є обов'язковою для всіх землевласників та землекористувачів, та є порушенням вимог природоохоронного законодавства та законодавства щодо використання та охорони земель.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом “а” частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Абзацом 15 частини 1 статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV “Про землеустрій” цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям (частина перша статті 35 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV “Про охорону земель” (далі Закон № 962-IV).
На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.
Згідно з розділом ІІ Класифікації видів цільового призначення земель вирізняють такі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, зокрема: 01.02 Для ведення фермерського господарства.
Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051:
Рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;
Сіножаті. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;
Пасовища. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
Аналіз вищевикладених положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку, що сільськогосподарські угіддя це ділянки, що безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, які поділяються на такі види сільськогосподарських угідь як, зокрема: рілля, сіножаті, пасовища, а також за видами їх цільового призначення, зокрема: на землі для ведення фермерського господарства (01.02).
Землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися їх власниками та землекористувачами виключно із дотриманням їх цільового призначення - за призначенням, визначеним у встановленому законодавством порядку на підставі документації із землеустрою.
З матеріалів справи встановлено, що до наказу ГУ Держгеокадастру Луганської області від 28.11.2017 № 1097-сг (договір оренди землі №51) проект землеустрою щодо відведення орендованої земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства державної форми власності, землі резервного фонду, кадастровим номером 4425487000:12:001:0062, що розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області.
Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 34.1990 га. Угіддя пасовища.
За пунктами 14-17 Договору, земельна ділянка передається в оренду для введення фермерського господарства за рахунок земель резервного фонду.
Цільове призначення земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення державної власності. Умови використання земельної ділянки використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням земельного та природоохоронного законодавства України.
Також, відповідно до пунктів 22 договору оренди землі зазначено, що на орендовану земельну ділянку не становлено обмеження (обтяжень) та інших прав третіх осіб.
Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Абзацом першим частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу (абзац другий частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України).
Відповідно до приписів частини 3 статті 37 Закону № 962-IV “Про охорону земель” на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.
Суд вважає, що вказані вище земельні ділянки використовувались позивачем за цільовим призначенням, як землі сільськогосподарського призначення, під час використання яких позивачем здійснено розрихлення гранту з метою поліпшення земельної ділянки, що не є зміною цільового призначення, оскільки даний факт не свідчить про використання відповідних земельних ділянок не за цільовим призначенням або їх руйнування, оскільки вказані вище земельні ділянки використовувались відповідачем згідно умов договору оренди укладених підприємством та будь-які обмеження щодо їх поліпшення, передбачені вказаним вище законом та договором не встановлювалися. Засівання наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки посівами соняшника не призводить до зміни її цільового призначення. Земельна ділянка при цьому залишається земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та такою, що використовується для ведення фермерського господарства.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч.4-6 ст.37 Закону № 962-IV “Про охорону земель” з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.
Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.
Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до ст. 35 Закону України № 962-ІV “Про охорону земель”, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Згідно ч.ч. 1-5 ст. 111 Земельного Кодексу України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов'язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.
Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.
Зазначені норми законів, вказують на те, що розрихлювання ґрунту сільськогосподарського призначення, не призводить до зміни її цільового призначення. Земельна ділянка при цьому залишається земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та такою, що використовується для товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України “Про землеустрій” № 858-IV власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У матеріалах перевірки відповідачем, як порушення визначено вчинення позивачем заходів господарської діяльності спрямованих на зміну певного виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з угідь-пасовища в угіддя - рілля, проте немає жодного посилання на агрохімічний паспорт даної земельної ділянки.
Натомість суд зазначає, що згідно пунктом 7 Договору оренди землі від 11.12.2017 №51 передбачено інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відповідно до даних агрохімічного паспорту земельної ділянки № 1. З наданням відповідного агрохімічного паспорту земельної ділянки № 1 кадастровим номером 4425487000:12:001:0062 (арк.спр.29). Таким чином, позивачем використовується земельна з відповідними обов'язковими заходами щодо проведення агрохімічної паспортизації орних земель, сіножатей та пасовищ, як це передбачено Порядком ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки від 11.10.2011 № 536
Суд зазначає, що вчиненні позивачем дії за своїм характером та суттю можуть свідчити про вчинення позивачем заходів господарської діяльності спрямованих на поліпшення пасовища.
Зазначене, з урахуванням наявних матеріалів справи, свідчить лише про припущення відповідача щодо здійснення позивачем заходів саме на зміну використання земельної ділянки.
При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.
Таким чином, суд зазначає, що орган владних повноважень в межах спірних правовідносин з урахуванням вимог вищезазначених норм у спосіб, передбачений Законом, не довів порушення позивачем вимог земельного законодавства.
На підставі чого суд вважає, що відповідач не довів правомірності винесеного спірних приписів.
Крім того, суд зазначає, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року № 104 та від 12 липня 2012 року № 424, порядок проведення перевірки суб'єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10.07.2018 у справі № 818/1511/17, порядок проведення перевірки суб'єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватись відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі №815/5113/17, від 10 січня 2019 року у справі №823/922/17.
При цьому, орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, не визначено в якості такого, на який не поширюється дія даного Закону (стаття 6 Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”).
Як зазначено в акті перевірки, суть виявленого порушення полягає у використанні земельної ділянки, що здійснюється позивачем, як суб'єктом господарювання. При даних обставинах земельна ділянка не могла бути самостійним предметом перевірки, як зазначає відповідач. Предметом перевірки не є земельна ділянка, а господарська діяльність позивача з використанням цієї ділянки.
Аналізованими нормами зазначених вище нормативно- правових актів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, позапланових. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб'єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
В контексті наведеного, суд погоджується з доводами позивача та клопотанням про визнання не допустимим як доказ, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки, №413ДК/304/АП/09/01/20 від 19 серпня 2020 року, з тих підстав, що позивача не повідомлено про проведення перевірки, не пред'явлено направлення на проведення перевірки та посвідчення, перевірка проведена не за місцем здійснення діяльності позивача та не в присутності уповноважених керівником осіб та з ознайомленням з документами які складаються за результатами його проведення (акт) та надання можливості дати пояснення та заперечення з наданням відповідних документів у тому числі агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.
Крім того, суд зазначає, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частин першої статті 4 КАС України).
Відтак, припис - це обов'язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.
Разом з тим, спірний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, однак, не містить визначення конкретних дій, обов'язкових до виконання для усунення виявлених порушень.
З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" припису передбачає його обґрунтованість.
У цій справі зміст спірного припису, який є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов'язки для адресата, полягає в тому, щоб "усунути порушення вимог земельного законодавства", установлені уповноваженою особою. Додатково про обов'язковий характер цього припису свідчить застереження в ньому про те, що його невиконання є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначивши в приписі про необхідність «усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства шляхом здійснення агрохімічної паспортизації земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 34,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062) та приведення земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) площею 34,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062) відповідно до норм чинного земельного законодавства» відповідач не вказав конкретно, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства.
З аналізу змісту оскаржуваного припису як акта індивідуальної дії випливає, що такий винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 17 вересня 2019 року у справі №806/1723/18.
Отже, оскаржувані приписи є протиправними і підлягають скасуванню.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними та скасування приписів задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати приписи про усунення порушень земельного законодавства; № 413-ДК/0202ПР/03/01-20 від 21 жовтня 2020 року та № 413-ДК/204ПР/03/01/-20 від 21 жовтня 2020 року, винесені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області, Гончаровим Юрієм Євгеновичем, відносно громадянина ОСОБА_1 , складених на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 19 серпня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код 39771244, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 17, корп. 2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 04 березня 2021 року.
Суддя І.В. Тихонов