03 березня 2021 року справа № 340/4138/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брегея Р.І.,
за участі секретаря судового засідання Черної О.Ю.,
представника відповідача Востренкової Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницький (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - військова частина) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з заявою до відповідача про визнання протиправною бездіяльності щодо індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти за період з 01 січня по 13 серпня 2016 року.
Водночас, просив суд зобов'язати військову частину сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Зазначив, що військова частина за наявності правових підстав, які почали існувати до згаданого періоду, не індексувало грошове забезпечення.
Стверджує, що відповідач зобов'язаний сплатити і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.32-39).
Зазначив, що грошове забезпечення не індексувалось у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування цих витрат та порядку нарахування коштів.
Разом з тим, звертає увагу, що на час звільнення позивач не висував претензій матеріального характеру.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.14-15).
Ухвалою суду від 18 листопада 2020 року прийнято рішення про розгляд справи з викликом сторін (а.с.23-24).
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом факти і обставини, що стали підставами звернення.
Так, наказом військової частини польової пошти НОМЕР_2 (попередня назва військової частини) від 24 липня 2015 року №140 позивача прийнято на військову службу (а.с.41).
Наказом командира військової частини польової пошти НОМЕР_2 від 29 липня 2016 року №210 звільнено з військової служби (а.с.42).
Згідно наказу ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 13 серпня 2016 року (а.с.42).
З січня 2016 року по день звільнення зі служби грошове забезпечення ОСОБА_1 не індексувалось (а.с.43).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, військова частина не заперечує існування правових підстав індексації грошового забезпечення позивач за період з 01 січня по 13 серпня 2016 року.
Адміністративний спір у даному випадку - спір між людиною і державою, яку представляє військова частина.
Якщо держава не виконала перед людиною обов'язку, то винним є орган, який її представляв у спірних правовідносинах.
Спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон).
Приписами частини 1 статті 2 Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Ними є і оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, грошове забезпечення військовослужбовця належить індексувати.
Приписами частини 1 статті 4 Закону встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідач не заперечує, що така обставина існувала упродовж з 01 січня по 13 серпня 2016 року.
Аналіз цієї норми права вказує, що доходи за наявності підстави індексуються в обов'язковому порядку.
Такий висновок суду узгоджується і змістом преамбули Закону.
У ній зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами частини 2 статті 5 Закону встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Отже, джерелом фінансування витрат на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця є кошти Державного бюджету України.
Приписами частини 6 статті 5 Закону передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відсутність коштів на виплату індексації, обов'язок сплати якої слідує з аналізу Конституції України, що законодавець визнав у преамбулі Закону, не може слугувати підставою відмови держави від виконання взятих на себе зобов'язань.
У такому разі у держави існує борг перед людиною, який вона зобов'язана сплатити якнайшвидше.
Такий висновок, суд вбачає з аналізу такого конституційного принципу як верховенство права.
Ним пронизана уся Конституція України.
Його ж зміст розкрито у приписах частини 1 статті 6 КАС України.
Цієї нормою права встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не нараховуючи і не виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення.
Індексація грошового забезпечення відноситься до виплат, які входять до структури заробітної плати (грошове забезпечення).
Такий висновок зробив і Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.
Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до спірних правовідносин не поширюється строк звернення до суду.
Отже, позов в цій частині вимог належить задовільнити.
Приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Отже, відповідач розрахувався з позивачем при звільненні не в повному обсязі.
Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення обумовлена бездіяльністю військової частини, що вже визнав суд.
Її причини не впливають на вирішення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Строк затримки розрахунку при звільненні розпочався з 14 серпня 2016 року.
Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і середній заробіток.
Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо її існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має визначити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату заробітку вирішує суд.
Оскільки суд задовільнив позов про зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, то у військової частини виник обов'язок визначити і виплатити середній заробіток за період з 14 серпня 2016 року по день фактичного розрахунку.
Такий обов'язок виникне з дня набрання законної сили рішенням суду про стягнення індексації грошового забезпечення.
Рішення суду про стягнення індексації грошового забезпечення не є перешкодою у застосуванні приписів статті 117 КЗпП України, про що зроблено правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
Отже, звернення в цій частині позовних вимог передчасне.
Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.
Водночас, суд звертає увагу військової частини на наступне.
Обчислюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач має керуватись правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, який міститься у постанові від 26 червня 2019 року (право зменшити розмір середнього заробітку, врахувавши певні факти).
Підсумовуючи, суд зробив висновок про часткове задоволення позову.
Сторони не понесли судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України стосовно проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня по 13 серпня 2016 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня по 13 серпня 2016 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити у задоволенні.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2021 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей