КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
23 лютого 2021 року № 320/4818/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Шевчук Н.С.,
представника позивача Боровик О.О.
представника відповідача Бабченко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці в Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ558/1432/АВ/П/Т2/ФС-232 від 26.03.2019.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив про те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку, що особи, які перебували на об'єкті перевірки ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) мали трудові відносини зі ним, як фізичною особою-підприємцем. Вказує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підписували документи надані відповідачем під психологічним тиском та за відсутності юридичних знань.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та направлення на адресу позивача акту інспекційного відвідування та припису про усунення виявлених порушень, а також винесення та направлення постанови про накладення штрафу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 09.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі (суддя Лиска І.Г. ).
Ухвалою суду від 08.10.2019 зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 17.12.2019 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 17.02.2020 визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г. у справі №320/4818/19 необґрунтованим; зупинено провадження в адміністративній справі №320/4818/19 до вирішення питання про відвід.
Ухвалою суду від 19.02.2020 у задоволенні заяви про відвід судді Лиски І.Г. відмовлено (суддя Панова Г.В.).
Ухвалою суду від 20.02.2020 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.03.2020 заяву про відвід судді Лиска І.Г., - задоволено.
Ухвалою суду від 16.03.2020 адміністративну справу прийнято до свого провадження суддею Леонтовичем А.М., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.04.2020.
Судове засідання призначене на 13.04.2020 знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 12.05.2020.
12.05.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою сторін на 04.06.2020.
14.05.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
04.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
04.06.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.
В адміністративній справі оголошено перерву у зв'язку із викликом свідків до 02.07.2020.
02.07.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача; свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
В адміністративній справі оголошено перерву до 21.07.2020.
21.07.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою сторін на 31.08.2020.
27.08.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
31.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
31.08.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи за клопотанням сторін на 17.09.2020.
04.09.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
17.09.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.
В адміністративній справі оголошено перерву у зв'язку із залученням свідків для дослідження доказів по справі до 08.10.2020.
08.10.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
08.10.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача на 22.10.2020.
16.10.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.10.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.10.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи за клопотанням сторін на 16.11.2020.
16.11.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання призначене на 16.11.2020 знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 30.11.2020.
Судове засідання призначене на 30.11.2020 знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 24.12.2020.
23.12.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.12.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача на 19.01.2021.
29.12.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
19.01.2021 у судове засідання прибули позивач, представник позивача та відповідача.
В адміністративній справі оголошено перерву до 09.02.2021.
09.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
09.02.2021 сторони належним чином повідомлені про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача на 23.02.2021.
23.02.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.
В адміністративній справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
IV.Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
12.02.2019 ОСОБА_8 подано до начальника Головного управління Держпраці у Київській області заяву (скаргу) у якій повідомлено про факт допуску ФОП ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до роботи без укладення трудового договору (т.1 а.с.91).
Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі наказу Головного управління від 27.02.2019 №1123 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 27.02.2019 №558 головними державними інспекторами Головного управління з метою проведення інспекційного відвідування було здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме магазин промислових товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (т.1 а.с.92, 93).
28.02.2019 відповідачем направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про надання/поновлення документів № 558 (т.1 а.с.94).
За наслідками інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області складено акт №КВ558/1432/АВ від 01.03.2019 (т1. а.с.95-99).
Листом №43/3119/4293 відповідач повідомив ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу 26.03.2019. Вказаний лист було надіслано на адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком з Укрпошти (т.1 а.с.104).
26.03.2019 ГУ Держпраці у Київській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ558/1432/АВ/П/Т2/ФС-232 за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу накладено штраф у розмірі 375570, 00 грн.(т.1 а.с.105-106).
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся із даним позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) здійснює свою діяльність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці».
Відповідно до п.п.1 п.3 даного Положення завданням Держпраці є реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до п.п.6 п.4 Положення Держпраці на виконання покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотримання законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, та які використовують найману працю.
Згідно з п.п.5 п.6 Положення Держпраці має право безперешкодно, проводити відповідно до вимог Закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. № 877-V (далі Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. № 295 (далі - Порядок № 295).
Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, в т. ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (п. п. 3 п. 5 Порядку № 295).
Згідно п. п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно до п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Відповідно до пункту 2 даного порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункти 7 та 8 Порядку №509).
Згідно зі статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Частиною 1 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до статті 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 4 частиною 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
VI. Оцінка суду
Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 р. № 877-ІУ Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-ІУ Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі та Законом України від 08.09.2004 № 1986 Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону № 877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що встановлення законодавцем такої форми перевірки, як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до положень п.2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Таким чином, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань. Водночас, за результатами інспекційного відвідування складається акт. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об'єкта відвідування до відповідальності.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі № №808/3092/17.
Відповідно до п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 стала заява (скаргу) у якій повідомлено про факт допуску до роботи ФОП ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без укладення трудового договору.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
За змістом статті 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.
Відповідно до вимог частини третьої статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2013 року №509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.
Таким чином, за використання найманої праці у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у фізичної особи-підприємця настає відповідальність у вигляді штрафу.
Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі наказу Головного управління від 27.02.2019 №1123 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 27.02.2019 №558 головними державними інспекторами Головного управління з метою проведення інспекційного відвідування було здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме магазину промислових товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За наслідками інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області складено акт №КВ558/1432/АВ від 01.03.2019.
Суд звертає увагу, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Відтак, з урахуванням вимог Положення про Державну службу України з питань праці, Порядку №295 факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути встановлений інспектором праці під час інспекційного відвідування та від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
В ході проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », інспекторами було виявлено працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які працювали в торговому залі магазину, та ОСОБА_2 , який працював на касі, що підтверджується пояснення вказаних осіб відібраних під час проведення інспекційного відвідування. Також, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування були надані пояснення про те, що вони проходять стажування в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Разом з цим, 28.02.2019 позивачем було надано пояснення, у якому повідомлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були прийняті на випробувальний термін в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» на посаду продавця-консультанта. З 01.03.2019 будуть офіційно оформлені на посаду продавця-консультанта термін в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Отже, позивач особисто підтвердив допуск до роботи вказаних працівників без укладення трудового договору та на умовах стажування.
Суд звертає увагу на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачалась можливість проходження особою стажування без укладення трудового договору для окремих категорій осіб та у порядку, передбаченому підзаконними нормативно-правовими актами.
Зокрема, згідно з положеннями ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» можливість проходження стажування передбачена для студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.
Стажування вказаних осіб відбувається на підставі укладення договору про стажування, порядок та типова форма якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 №20.
Також статтею 35 вказаного Закону передбачена можливість проходження стажування безробітними.
Укладення між територіальним органом Державної служби зайнятості з роботодавцем і безробітним договору у порядку, визначеному пунктами 6.2-6.4, передбачено Порядком професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 №318/655 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.06.2013 №1029/23562.
Проте, позивачем не надано суду жодних договорів щодо проходження стажування ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . При цьому, випробування при прийнятті на роботу може бути обумовлене виключно при укладенні трудового договору, а ознайомлення з умовами праці відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором.
Також, судом було досліджено CD-диск інспекційної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з матеріалів якого встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи за касою здійснював реалізацію товару, особисто брав кошти у покупців та видав їм фіскальні чеки про покупку товару, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували за вітриною магазину, надавали консультації щодо товару та обслуговували покупців. Допитана в якості свідка ОСОБА_4 підтвердила знаходження ОСОБА_2 за касою магазину під час проведення перевірки посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області.
Таким чином, вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наданими під час інспекційного відвідування, відеозаписом інспекційного відвідування, який міститься на CD-диску.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надані під тиском та погрозами, оскільки такі посилання жодним доказом не підтверджені, а відеоматеріалами інспекційного відвідування таких обставин не встановлено.
Надані позивачем документи та пояснення, які не є сталими та змінювалися, відповідно підлягають критичній оцінці та не спростовують наявності обставин щодо проходження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стажування, а ОСОБА_2 здійснення трудової діяльності в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які передували інспекційному відвідуванню, тобто фактичного допуску до роботи працівника, без укладення трудового договору в порядку встановленому трудовим законодавством та відповідним повідомленням про прийняття такого працівника на роботу.
Відповідно до ч. 6 ст. 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
За висновком суду, позовні вимоги обгрунтовані повідомленням суду неправдивої інформації щодо обставин проведення інспекційного відвідування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та запереченні обставин, які зафіксовано на відеозаписі на час складення акту перевірки посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби у Київській області. Дії позивача належать до форм зловживання правом, оскільки спрямовані на уникнення ним від відповідальності встановлене нормами законодавства за фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору.
Зважаючи на встановлений судом, факт допуску до роботи працівників, без укладення трудового договору в порядку встановленому трудовим законодавством ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не підтвердження позивачем жодним належним та допустимим доказом наведених ним тверджень та повідомленні суду неправдивих відомостей щодо обставин справи, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки та накладенню вищевказаного штрафу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ558/1432/АВ/П/Т2/ФС-232 від 26.03.2019 є необґрунтованими та безпідставними.
VIII. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
VІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 04 березня 2021 р.