04 березня 2021 року № 320/11197/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не складання подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1500, 00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1500, 00 грн.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при придбанні квартири сплатив збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі продажу, що становить 1500, 00 грн. При цьому, зазначає, оскільки придбав житло вперше, у силу приписів пункту дев'ятого статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР, він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне, а тому сплачений ним збір підлягає поверненню.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не подав.
У зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.12.2020 була направлена на електронну адресу відповідача (kiev_gu@pfu.gov.ua), 30.01.2020.
Вказана копію ухвали була отримана відповідачем 30.01.2020, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 13.11.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Дошкою Л.А., позивачем придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та вартістю 15000, 00 грн. (а.с.51).
Право власності на придбаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1968548132206, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна сформованого 28.08.2020. У реєстрі прав власності на нерухоме майно інші відомості відсутні, за вказаними параметрами запиту (а.с.52, 53).
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1500, 00 грн., що підтверджується копією квитанції від 31.01.2020 (а.с.45).
У серпні 2020 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1500, 00 грн. (а.с.47).
За результатами розгляду даної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у у Київській області листом №1000-0502-8/71624 відмовлено позивачу у задоволені заяви та запропоновано для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі - продажу нерухомого майна звернутися до суду (а.с.14).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі також - Закон №400/97).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті першої даного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі також - Порядок №787).
Відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
VI. Оцінка суду
Наведене правове регулювання дає підстави для виснвоку, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17).
Як встановлено судом, факт придбання позивачем житлового будинку у власність за адресою: АДРЕСА_1 та вартістю 15000, 00 грн., підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 21.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Дошкою Л.А.
Право власності на придбаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1968548132206, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна сформованого 28.08.2020. У реєстрі прав власності на нерухоме майно інші відомості відсутні, за вказаними параметрами запиту (а.с.52, 53).
Сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1500, 00 грн., підтверджується долученою до матеріалів справи копією квитанції 31.01.2020.
Відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, суду не надано.
У постанові від 03 липня 2018 року (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/412/17, від 14 лютого 2018 року №К/9901/1783/18 від 20 лютого 2018 року №К/9901/404/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що 21.02.2020 позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 1500, 00 грн.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
За наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбала житло вперше, а тому має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі - продажу житлового будинку від 21.02.2020.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Разом з цим, суд звертає увагу, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.
Враховуючи приписи частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з меж вимог, заявлених позивачем у даній справі, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не складання подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1500, 00 грн.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи наведене правове регулювання, встановлені обставини та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1500, 00 грн.
VIІ. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 840, 80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №95385 від 08.11.2020.
Сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню у повному обсязі рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Докази понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не складання подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., згідно квитанції від 31.01.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, 40) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 04 березня 2021 р.