03 березня 2021 року м.Київ №320/12704/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши заяву про розподіл судових витрат в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНОКПО № НОМЕР_1 ) від 26.08.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:019:0167, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 (РНОКПО № НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:019:0167, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області надати звіт про виконання рішення суду протягом 10 днів після набрання рішення законної сили;
- стягнути на користь ОСОБА_1 5 000 грн. завданої моральної шкоди;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Рішенням суду від 18.02.2021 позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.08.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:019:0167, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ - 39817550) розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПО № НОМЕР_1 ) від 26.08.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:019:0167, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, з належним та обґрунтованим мотивуванням підстав винесення свого рішення за результатами його розгляду. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
24.02.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання з доказами про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи. Дане клопотання було передано судді для подальшого розгляду 26.02.2021 , що підтверджується відповідним актом.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд здійснив розгляд заяви у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини четвертої статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як убачається з поданої позивачем заяви, сумою, яку останній просить включити до складу судових витрат по оплаті послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи, є 3000,00 грн.
При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат. Так, Велика Палата у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.
У цій справі суд вважає за можливе застосувати за аналогією такий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо положень статті 139 КАС України.
Згідно із частиною 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а відповідно до частини 5 цієї ж статті КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. позивачем до суду були надані наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 05.09.2020 №105/1, розрахунку адвокатських послуг від 05.09.2020; акту виконаних послуг від 05.09.2020.
Після ухвалення судового рішення, 24.02.2021 позивач надіслав заяву про розподіл судових витрат, до якої додав квитанцію №9412-Р3Т7-Н9Т6-Е371 від 23.02.2021 про сплату витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відтак, судом встановлено, що 05.09.2020 між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Октопус» було укладено договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 105/1, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати комплекс юридичних послуг, пов'язаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів клієнта у зв'язку із підготовкою, складанням і направленням позовної заяви в Київській окружний адміністративний суд, до органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, відносно питань надання дозволів на розробку проектів землеустрою, а також питань затвердження проектів землеустрою і передачу їх у власність, але не виключно, надання правових висновків, консультацій в усній та письмовій формах на вимогу клієнта, а також надання розгорнутих консультацій стосовно цих справ і доручень, а клієнт в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу о обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 2.8 договору, для надання юридичної допомоги клієнту адвокатське об'єднання призначає, зокрема серед інших, керуючого партнера - адвоката Костюка С.В .
Розділом 4 зазначеного договору визначено порядок здійснення розрахунків, а саме, юридичну допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу:
- здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з'ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів первинної документації тощо - 30 хвилин;
- здійснення правового аналізу судової практики, в питаннях надання безоплатно у власність земельних ділянок - 1 година;
- складання і подання позовної заяви - 1,5 години.
Ціна за один час роботи складає 1000 грн.
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з дня набрання рішення суду по суті.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн., які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ - 39817550).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.