03 березня 2021 року м. Київ № 320/7742/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування рішень
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.07.2020 №150856-51, виданої ГУ ДПС у Київській області, на суму 22285,72 грн.; скасування рішення ГУ ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 17.07.2020 №23555/ФОП/10-36-51-07-20.
Позов мотивовано незаконністю спірної вимоги та рішення про опис майна позивача у податкову заставу з огляду на неправильне застосування контролюючим органом обставин застосування термінів давності до безнадійного податкового боргу, оскільки податковий борг, щодо якого контролюючим органом винесено спірну вимогу, обліковувався за позивачем ще станом на 31.12.2014, відповідно є безнадійним податковим боргом щодо стягнення якого збігли терміни позовної давності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про правомірність винесення спірної податкової вимоги, з огляду на автоматичне формування в підсистемі «Податкові вимоги» ІС «Податковий блок» даних щодо наявності у позивача податкового боргу з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, який виник у зв'язку з несплатою ним самостійно визначеного грошового зобов'язання по вказаним податкам. Також, відповідачем зазначено про правомірність прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу, оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації. Крім того, відповідачем наголошено на обранні позивачем невірного способу захисту, з огляду на неоскарження позивачем дій відповідача щодо списання податкового боргу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 замінено позивача у справі - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець у період з 25.07.2007 по 31.08.2020.
Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкову вимогу від 17.07.2020 №150856-51, згідно якої станом на 16.07.2020 сума податкового боргу платника податків - ОСОБА_1 становить 22285,72 грн., у тому числі 22227,58 грн. з податку на доходи фізичних осіб та 58,14 грн. з податку на додану вартість.
Вказану податкову вимогу отримано позивачем 24.07.2020, що убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0830103927164.
Уповноваженою особою Головного управління ДПС у Київській області винесено рішення від 17.07.2020 №23555/ФОП/10-36-51-07-20 про опис майна платника податків ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у податкову заставу.
Вважаючи незаконними податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин).
Відповідно до статті 97 Податкового кодексу України, у цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства (пункт 97.1).
У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України (пункт 97.2).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи (абзац другий пункту 97.3).
В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац третій пункту 97.3).
Згідно статті 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (пункт 101.1).
Під терміном «безнадійний» розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1 пункту 101.2); податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (підпункт 101.2.2 пункту 101.2); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2); податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4 пункту 101.2); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (підпункт 101.2.5 пункту 101.2). У разі якщо фізична особа, яка у судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з'являється або якщо фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу (пункт 101.3). Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу (пункт 101.4). Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 101.5).
Таким чином, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, є безнадійним податковим боргом та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, у порядку, встановленому органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 (далі по тексту - Порядок №577).
Згідно підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №577, під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.
За приписами статті 102 Податкового кодексу України, загальний строк давності становить 1095 днів.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 розділу ІІІ Порядку №577, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Згідно приписів пунктів 4.1-4.5 розділу IV Порядку №577, у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.
В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.
Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Як убачається з наявних у матеріалах справи інтегрованих карток платника податків - ОСОБА_1 з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, станом на 31.12.2019 за позивачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 58,14 грн. та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22227,58 грн.
Згідно наданого відповідачем розрахунку податкового боргу позивача по податку на доходи фізичних осіб, суму грошового зобов'язання по вказаному податку було нараховано самостійно платником податків шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан і доходи №9087715460 від 30.08.2013, №9091297075 від 09.04.2014. Також, по вказаному податку позивачу нараховувалась пеня по 27.01.2015 включно.
Крім того, як зазначено у відзиві на позов, позивачем самостійно було подано декларацію з податку на додану вартість №1400009855 від 13.11.2014.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1 пункту 49.18); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3 пункту 49.18); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4 пункту 49.18); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5 пункту 49.18).
Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема, від 06.02.2018 у справі №К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19 висловлювалась правова позиція, згідно якої Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Частиною четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, враховуючи існування у позивача станом на січень 2015 року податкового боргу з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, щодо якого контролюючим органом винесено 17.07.2020 спірну податкову вимогу №150856-51, на момент винесення відповідачем вказаної податкової вимоги минув встановлений Податковим кодексом України строк давності у 1095 днів для стягнення податкового боргу. Відповідно, податковий борг позивача в сумі 22285,72 грн., у тому числі 22227,58 грн. з податку на доходи фізичних осіб та 58,14 грн. з податку на додану вартість, щодо якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, є безнадійним податковим боргом та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на вказаний податковий борг.
Таким чином, винесення відповідачем податкової вимоги від 17.07.2020 №150856-51, якою вимагається від позивача сплатити податковий борг у сумі 22285,72 грн., що є безнадійним, а також прийняття рішення від 17.07.2020 №23555/ФОП/10-36-51-07-20 про опис майна позивача у податкову заставу у зв'язку з несплатою податкового боргу, який є безнадійним, є вжиттям відповідачем заходів стягнення з позивача податкового боргу, що є недопустимим, з огляду на набуття таким податковим боргом статусу безнадійного до вжиття відповідачем відповідних заходів стягнення.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав, з огляду на неоскарження позивачем бездіяльності контролюючого органу щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу, оскільки, контролюючим органом, по закінченню строку давності не можуть вживатись заходи по стягненню податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), і за наслідком закінчення строку давності податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. При цьому бездіяльність посадових осіб органів державної податкової служби щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу не впливає на факт набуття податковим боргом статусу безнадійного.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності податкової вимоги ГУ ДПС у Київській області від 17.07.2020 №150856-51 та рішення ГУ ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 17.07.2020 №23555/ФОП/10-36-51-07-20, відповідно, вказані податкова вимога та рішення підлягають скасуванню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 31.08.2020 №261810011). Відтак, враховуючи задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для до Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 17.07.2020 №150856-51, видану ГУ ДПС у Київській області, на суму 22285,72 грн..
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 17.07.2020 №23555/ФОП/10-36-51-07-20.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 03 березня 2021 року.