03 березня 2021 року Справа № 280/728/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши за правилами, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
1) визнати дії Управління щодо призначення позивачу пенсії за віком та проведення перерахунку неправомірними;
2) зобов'язати Управління призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 20.05.2020 та провести її перерахунок на підставі частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу по Україні за останні три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком з 20.05.2020 та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача компенсації судових витрат (судовий збір) та витрат на професійну правничу допомогу.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Шокарєвою АМ., яка діє на підставі ордеру серія АР №1034461 від 21.01.2021, виданого Адвокатським об'єднанням «ЮРЛЮКССЕРВІС».
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачу з 01.03.2011 призначено пенсію за вислугу років як працівнику сфери охорони здоров'я на підставі п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). 20.05.2020 зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач вказує, що при розрахунку пенсії в 2020 році відповідач повинен був застосовувати показник середньої заробітної плати по Україні за 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії, тобто 2017-2019 роки, однак протиправно застосував показник, який був врахований при призначенні пенсії за вислугу років. На відповідне звернення позивача Управління повідомило про відсутність підстав для перерахунку його пенсії із застосуванням середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, однак позивач не погоджується з такою позицією, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), витребувано у відповідача копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
19.02.2021 відповідач подав документи та виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.02.2021 в частині витребування доказів та відзив на позовну заяву (вх.№10266), в якому зазначає, що правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки при перерахунку пенсії позивача за віком у 2020 році відсутні, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії, однак у спірних правовідносинах відбулось переведення позивача на інший вид пенсії, а тому був застосований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, з 01.03.2011 йому призначено пенсію за вислугу років як працівнику сфери охорони здоров'я відповідно до норм Закону №1788-XII.
Набувши право на пенсію за віком на загальних підставах, 20.05.2020 позивач звернувся до Управління із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком.
30.06.2020 позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії за віком, в якій просив повідомити йому письмово про взятий період після оптимізації для розрахунку пенсії за віком, надати копію розпорядження органу ПФУ при призначенні пенсії за вислугу років у 2010 році та копію розпорядження про призначення пенсії за віком у 2020 році. Також просив здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням більш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітної плати та врахуванням коефіцієнту стажу роботи та здійснити доплату недоотриманого розміру пенсії за віком.
Листом від 23.07.2020 №6355-6008/М-02/8-0800/20 Управління надало відповідь, у якій зазначило, що за документами пенсійної справи на підставі особистої заяви з 20.05.2020 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV. До цієї дати позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену у березні 2011 року, з урахуванням страхового стажу 34 роки 1 місяць. З 01.06.2020 здійснено перерахунок пенсії згідно з частиною 4 статті 45 Закону №1058-IV з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії, та із заробітної плати, з якої раніше було призначено пенсію. На теперішній час пенсію розраховано із найбільш вигідного варіанту заробітної плати 20722,19 грн. (середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 4888,83 грн. х 4,23868 - індивідуальний коефіцієнт заробітку), визначеної за періоди роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 28.02.2011 (188 місяців) з урахуванням страхового стажу (станом на 30.04.2020) 43 роки 3 місяці 22 дні (коефіцієнт страхового стажу - 0,43250), і її розмір складає 9155,67 грн. (заробіток - 20722,19 грн. х 0,43250 - коеф. стажу + 193,32 грн. - доплата за 18 років понаднормового стажу).
10.08.2020 адвокат ОСОБА_2 звернувся до Пенсійного фонду України в інтересах позивача зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Управління, за результатом розгляду якої Пенсійний фонд України листом від 15.09.2020 №24471-22241/М-03/8-2800/20 повідомив про те, що проводиться робота щодо отримання довідок на підтвердження заробітної плати ОСОБА_1 за січень, березень, квітень та червень 2000 року.
Позивач вважає протиправним обчислення його пенсії з показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 рік, оскільки вважає, що при розрахунку його пенсії за віком повинен враховуватись такий показник за три роки, що передуються року звернення із заявою про призначення пенсії, а саме: за 2017-2019 роки, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст.2 Закону №1058-IV перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст.10 Закону №1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 ст. 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з п.2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (у редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Водночас, ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Як встановлено в ході розгляду справи, первинно позивачу було призначено пенсію за вислугу за наявності спеціального стажу роботи, передбаченого п. «е» ст.55 Закону №1788-XII, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше у 2020 році після досягнення 60 річного віку.
Враховуючи викладене, застосування відповідачем до спірних правовідносин положень ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV є безпідставним.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону №1788-XII, з 01.01.2004 здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено положеннями Закону №1788-XII.
При цьому ст.9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.3 ст.45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №213/1226/16-а (провадження №К/9901/42455/18).
Крім того, аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №876/5312/17 (№577/2576/17) (Провадження №11-731апп18), згідно з яким у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Таким чином, судом встановлено, що порушення прав позивача відбулось внаслідок протиправних дій відповідача, які виразились в тому, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою від 20.05.2020 відповідач протиправно застосував показник середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2017-2019 роки.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з дати подання відповідної заяви, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Також суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач посилається на обставини, пов'язані з неправомірними діями відповідача щодо неврахування при переведенні на пенсію за віком заробітної плати позивача за січень 2000 року у ВАТ «Гамма», за березень 2000 року «Деліція», за квітень 2000 року у ТОВ «Реклама», за червень 2020 року у ВАТ «Мелітопольський завод «Автокольорлит», ВАТ «Мелітополське виробниче-торгівельне швейне підприємство «Елегант», ПП «Бастіон-98». Крім того, вказує на протиправність дій відповідача щодо виключення заробітку позивача за 40 місяців підряд за період з 01.08.1995 по 30.11.1998 при призначенні пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд зазначає, що у позовній заяві не заявлено позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування заробітку позивача за конкретний період його роботи на відповідних підприємствах та зобов'язання відповідача здійснити обрахунок розміру пенсії позивача з урахуванням конкретних періодів роботи на відповідних підприємствах, у зв'язку з чим, суд не надає правову оцінку вищевказаним обставинам.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До матеріалів справи надано докази сплати судового зору в сумі 908,00 грн. відповідно до квитанції №60403 від 22.01.2021.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
У позовній заяві заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За змістом позовної заяви орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 5 000,00 грн, з яких: - консультація, аналіз документів та складання скарги до Пенсійного фонду України - вартість 1 500,00 грн.; консультація, аналіз документів та складання адміністративного позову - вартість 2 500,00 грн.; відповідь на відзив - вартість 1000,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано Договір №МА/2020 про надання правової допомоги від 30.06.2020, відповідно до пункту 1.1. якого Клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а Адвокатське об'єднання (Адвокатське об'єднання «ЮРЛЮКССЕРВІС») приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 4.1 Договору №МА/2020 про надання правової допомоги від 30.06.2020 сторони визначили, що гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.
Відповідно до п.4.2. Договору №МА/2020 про надання правової допомоги від 30.06.2020 гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору, Оплата здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання даного Договору. Факт наданих послуг може підтверджуватись актом наданих послуг (виконаних робіт), який готується за бажанням сторін (для відшкодування судових витрат).
Також до позовної заяви надано Розрахунок (попередній) суми судових витрат, відповідно до якого професійна правнича допомога надана на суму 5 000,00 грн., а саме:
10.08.2020 - консультація, аналіз документів та складання скарги до Пенсійного фонду України - вартість 1 500,00 грн.;
21.01.2021 - консультація, аналіз документів та складання адміністративного позову - вартість 2 500,00 грн.;
без дати - відповідь на відзив на адміністративний позов - вартість 1000,00 грн.
Крім того, надано Акт завершення етапу робіт за договором про надання правової допомоги від 21.01.2021, відповідно до якого сторони підтверджують виконання робіт та згідно п.4.1 Договору №МА/2020 від 30.06.202, а саме: - вивчено представлені Клієнтом документи й поінформовано Клієнта про можливі варіанти рішення проблеми; - підготовлено необхідні документи в Запорізький окружний адміністративний суд і здійснено представництво інтересів Клієнта у суді. У відповідності до п.4.2 Договору Клієнт оплачує за правову допомогу, про що складається Акт завершення етапу робіт за наступні послуги: 10.08.2020 - консультація, аналіз документів та складання скарги до Пенсійного фонду України - вартість 1 500,00 грн.; 21.01.2021 - консультація, аналіз документів та складання адміністративного позову - вартість 2 500,00 грн. Всього: 4 000,00 грн.
Також до матеріалів справи надано Квитанцію до прибуткового касового ордера №18 від 21.01.2021 (Типова форма №КО-1), відповідно до якої АО «ЮРЛЮКССЕРВІС» прийнято від ОСОБА_1 суму 4 000,00 грн., підстава: договір №МА/2020 про надання правової допомоги від 30.06.2020.
Суд звертає увагу, що умови Договору №МА/2020 про надання правової допомоги від 30.06.2020, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЮРЛЮКССЕРВІС», мають знеособлений характер, адже за даним договором можуть надаватись й інші юридичні послуги, не обумовлені розглядом даної справи, отже інші надані докази мають конкретизувати надані послуги та доводити їх зв'язок з розглядом даної справи.
Разом з тим, інші надані докази не містять жодних посилань або інформації, які б надавали змогу встановити, що такі послуги надані, а витрати понесені саме у зв'язку з розглядом даної справи. Зокрема, в наданих документах не зазначено найменування суду, в якому надаються послуги, відсутні дані, які б дозволяли ідентифікувати сторін провадження, предмет спору, номер судової справи тощо.
Тобто, надані до матеріалів справи докази не доводять факту понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній адміністративній справі №280/728/21.
Враховуючи те, що наданими письмовими доказами не підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за заявою від 20 травня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 20 травня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2017-2019 роки, та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 03.03.2021.
Суддя М.О. Семененко