03 березня 2021 року Справа № 280/9248/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського,10, код ЄДРПОУ 03193057)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, які полягають у нарахуванні ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій, який не відповідає статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18);
зобов'язати Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02 квітня 2018 року йому було видане посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 , у зв'язку із чим він отримав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни. Стверджує, що у 2020 році позивачу була виплачена разова допомога у сумі 1390 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Не погодившись із розміром виплати, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області з проханням здійснити перерахунок та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до положення ст. 12 Закону № 3551-ХІІ з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 27.02.2020 р. № З-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18), а саме здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року. Проте, Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області була надана відповідь за № 2280/01-01-07 відповідно до якої ОСОБА_1 не зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають пільги у м. Мелітополі у зв'язку з чим, повторний запит був направлений до Управління соціального захисту населення Мелітопольської державної адміністрації Запорізької області. Відповіді не отримав. Посилається на те, що 27.02.2020 у нього виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІУ, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком. При цьому, вважає що норми будь-яких підзаконних нормативно- правових актів, у тому числі і постанов КМУ, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього права. У зв'язку з чим, вважає дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 04.01.2021 вх. № 100 вказав, що позивач дійсно перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області у Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків як учасник бойових дій з 19.07.2018 та користується пільгами та компенсаційними виплатами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стверджує, що відповідач виконує функцію виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат або виділяє цільові кошти, які згідно ч.2 ст.95 Конституції України визначаються тільки законом про Державний бюджет України. Вважає, що у разі якщо відповідач в порушення вищезгаданих статей Конституції і Бюджетного кодексу виплатить допомогу позивачу в заявлених сумах, то інші соціальні виплати управління вже буде не в змозі виконати. Отже, по-перше будуть порушені права інших громадян на соціальний захист і, по-друге, відповідач порушить ст. 119 Бюджетного кодексу «Нецільове використання бюджетних коштів», а як наслідок нецільове використання бюджетних коштів утворює склад злочину, передбаченого ст.210 Кримінального кодексу України. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/9248/20. Призначено судове засідання на 20 січня 2021 року без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
02 квітня 2018 року, ОСОБА_1 було видане посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області у Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків як учасник бойових дій з 19.07.2018 та користується пільгами та компенсаційними виплатами передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Представник ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області з проханням здійснити перерахунок та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до положення ст. 12 Закону № 3551-ХІІ з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 27.02.2020 р. № З-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18), а саме здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року.
Листом від 28.09.2020 № 2280/01-01-07 Управління повідомило, що ОСОБА_1 на зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають пільги у м. Мелітополі у зв'язку з чим, повторний запит був направлений до Управління соціального захисту населення Мелітопольської державної адміністрації Запорізької області.
Відповіді на адвокатський запит не отримано.
Позивач, не погодившись з правомірністю вказаних дій відповідача та з вимогою вчинити дії, звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон № 3551-XII.
01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551-XIIвикладено в новій редакції, відповідно до якої «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені пунктом 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Отже, на час виплати ОСОБА_1 у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 112.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій, у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій, у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З огляду на викладене, суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на те, що виплата допомоги до 5 травня на виконання рішень суду потребуватиме значного додаткового фінансування з державного бюджету як на підставу відмови в задоволенні позову, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Відмова в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Отже, проігнорувавши положення чинного законодавства щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідач допустив протиправну бездіяльність.
З метою захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського,10, код ЄДРПОУ 03193057) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області щодо нарахування ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.03.2021.
Суддя Л.Я. Максименко