02 березня 2021 року Справа № 280/9117/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови,
14.12.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовною заявою до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач) у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кислициної Юлії Дмитрівни від 28.08.2020 р. ВП № 50482581 про стягнення виконавчого збору у розмірі 51305,17 грн. з ОСОБА_1 на користь Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Ухвалою суду від 17.12.2021 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 30.12.2020 позивачем до суду надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.01.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з урахуванням фактичних обставин справи, виконавчий напис №1280 від 30.04.2009 р. вперше пред'являвся на виконання до відділу державної виконавчої служби ще у 2009 році, оскільки строк пред'явлення виконавчого напису становив 1 рік. В той же час, відповідно до ч. З ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону № 606-ХІУ від 31.03.2009 р., постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа до виконання. Відтак, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору № 50482581, яка була винесена повторно 28.08.2020 р. - є незаконною. Крім того, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2016 р., державний виконавець не вчинив жодних дій щодо направлення постанови на адресу боржника, в порушення ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції що діяла станом на 16.03.2016 р.), та відповідно, не надав передбачену законом можливість боржнику виконати рішення суду в добровільному порядку протягом семи днів та не попередив боржника про те, що в разі добровільного невиконання рішення суду, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Також зазначає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 28.08.2020 р, винесена в межах виконавчого провадження №50482581, у якому не здійснювалися жодні заходи примусового виконання рішення, визначені виконавчим документом щодо звернення стягнення на майно боржника, в тому числі й щодо надання боржнику часу для добровільного виконання рішення суду. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та надав відзив на позовну заяву (вх.№2225 від 14.01.2021). Зазначає, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1280, виданого 30.04.2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги стягувача ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі: 513051,74 грн. 18.03.2016 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 50482581. 26.04.2016 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. до 04.10.2016 року), що не позбавляє права стягувача пред'явити виконавчий документ повторно. Дане виконавче провадження було передане до архіву, а відповідно до ч. 2, розділу XI Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню. 27.08.2020 року представник стягувача, надав до відділу заяву про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" та просив зняти арешти які накладені в рамках виконання даного виконавчого провадження. 28.08.2020 року начальником відділу було здійснено перевірку даних які містяться в електронній базі АСВП - автоматизована система виконавчого провадження України утворилась відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (набрав чинності 5 жовтня 2016 року) та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження від 5 серпня 2016 року (набирає чинності 5 січня 2017 року). Інформація щодо відкриття виконавчого провадження та перелік виконавчих дій та строки їх проведення зберігаються в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі АСВП), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. За наслідками було скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.04.2016 року та зобов'язано державного виконавця вжити всіх заходів, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження". У зв'язку з невиконанням боржником виконавчого документа винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10% від суми, що підлягала стягненню за № ВП50482581 у сумі 51305,17 грн. 28.08.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стгувачу на підставі п.1 ч.І ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 21.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63100563 по виконанню постанови від 28.08.2020, виданої Олександрівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір у розмірі 51305,17 грн. Аналогічна позиція закріплена в частині 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як зазначає у позові позивач, 12.07.2007 р. між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11182311000, за яким Позичальник отримав кредит в іноземній валюті у доларах США в сумі 70 000,00 доларів США.
12.07.2007 р. між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено Договір іпотеки № 11182311000/3, за яким ОСОБА_1 , з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитними договорами № 11182311000 від 12.07.2007 р., № 11182594000/2 від 12.07.2007 р., передала в іпотеку нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується зокрема доданими до відзиву відповідачем відомостями з державного реєстру іпотек.
30.04.2009 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. було вчинено виконавчий напис за реєстр. № 1280 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , для задоволення вимог АКІБ «УкрСиббанк» у розмірі 513051,74 грн. (а.с. 4).
У вказаному виконавчому написі від 30.04.2009 р. зазначено, що він має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення, що відповідає вимогам ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону №606-ХІУ від 31.03.2009 р.
Відповідно до ч. З ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону №606-ХІУ від 31.03.2009 р., постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Отже, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа.
З урахуванням викладеного, вказаний вище виконавчий напис повинен був пред'явлений до виконання вперше в період часу - до 30.04.2010 р. Відповідно, у вказаний період, при першому надходженні зазначеного виконавчого напису державному виконавцю, повинна була виноситись постанова про стягнення виконавчого збору.
18.03.2016 р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 50482581 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 12).
26.04.2016 р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у межах виконавчого провадження №50482581 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 13-14).
Тобто, станом на 26.04.2016 р. в межах виконавчого провадження №50482581 були винесені лише 2 (дві) постанови державного виконавця: про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесені з різницею в один місяць. Окрема постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем у межах виконавчого провадження №50482581 від 18.03.2016 р. не виносилася, що не заперечується сторонами та вбачається з відомостей, що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження.
За твердженням відповідача, дане виконавче провадження було передане до архіву, а відповідно до ч. 2, розділу XI Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню. Проте доказів знищення відповідного виконавчого провадження відповідачем суду не надано.
12.09.2019 р. державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження № 60033967 з примусового виконання вказаного вище виконавчого напису №1280 від 13.04.2009 р., (а.с. 16).
18.09.2019р. в межах вказаного виконавчого провадження №60033967 державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області була винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 51305,17 грн. (а.с.53).
31.07.2020 р. постановою начальника Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Чорноуса В.М. про скасування процесуального документу № 60033967 була скасована постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2019 р. ВП № 60033967, в зв'язку з пропуском строків пред'явлення виконавчого документу до виконання (а.с.17).
31.07.2020 р. окремими постановами державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кисліциною Ю.Д. були скасовані, зокрема:
- Постанова про стягнення виконавчого збору від 18.09.2019 р. ВП № 60033967 (а.с. 18);
- Постанова про арешт майна боржника від 12.09.2020 р. ВП № 60033967 (а.с. 19).
31.07.2020 р. державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кисліциною Ю.Д. складено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстави: «порушено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання» (а.с. 20).
28.08.2020 р. заборгованість за кредитним договором від 12.07.2007 р. між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 №11182311000 та договором іпотеки від 12.07.2007 р., укладеним між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" №11182311000/3 була в регульована, шляхом відступлення прав вимоги від АКІБ "Укрсиббанк" на користь ОСОБА_3 , що підтверджується договором цесії від 28.09.2020 р. (а.с. 22-24)
27.08.2020 року представник стягувача, надав до відділу заяву про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" та просив зняти арешти які накладені в рамках виконання даного виконавчого провадження , копію заяви додано відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Як зазначив у відзиві відповідач, 28.08.2020 року начальником відділу було здійснено перевірку даних які містяться в електронній базі АСВП. Автоматизована система виконавчого провадження України утворилась відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (набрав чинності 5 жовтня 2016 року) та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження від 5 серпня 2016 року (набирає чинності 5 січня 2017 року). Інформація щодо відкриття виконавчого провадження та перелік виконавчих дій та строки їх проведення зберігаються в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі АСВП), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. За наслідками перевірки, як зазначає відповідач, було скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.04.2016 року та зобов'язано державного виконавця вжити всіх заходів передбачених ЗУ "Про виконавче провадження".
Так, 28.08.2020 р. начальником Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя було винесено постанову про скасування процесуального документу - "Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу" від 26.04.2016 р. (а.с.14), - та таким чином фактично було поновлено виконавче провадження від 2016 р., яке фактично державним виконавцем протягом часу з 2016 року не виконувалося.
Того ж дня, 28.08.2020 р. державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя було винесено постанову про стягнення виконавчого збору №50482581 у розмірі 51305,17 грн., в якій зазначено: «стягнути виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягнутої суми». (а.с. 15), після чого було винесено постанову про повернення виконавчого напису та закінчення виконавчого провадження (а.с.15).
21.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63100563 по виконанню постанови від 28.08.2020 виданої Олександрівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір у розмірі 51305,17 грн.
Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору №50482581 від 28.08.2020 позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Доводи позивача про те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору № 50482581 була незаконно винесена повторно 28.08.2020 р. отже винесена в порушення ч. З ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону №606-ХІУ від 31.03.2009 р., не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки сторонами не надано суду доказів існування іншої постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору при виконанні відповідного напису нотаріуса, отже такі твердження позивача є лише його припущеннями.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Статтею 10 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Як вбачається з постанови державного виконавця № 50482581 від 26.04.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання через місяць після його надходження, в зв'язку з встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2016, державний виконавець не вчинив жодних дій щодо направлення постанови на адресу боржника, в порушення ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції що діяла станом на 16.03.2016 р.), та відповідно, не надав передбачену законом можливість боржнику виконати рішення суду в добровільному порядку протягом семи днів та не попередив боржника про те, що в разі добровільного невиконання рішення суду, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Доказів зворотнього відповідачем суд не надано.
Відповідно до положень ст. 27-28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції що діяла 16.03.2016 р.), у боржника виникає обов'язок по сплаті виконавчого збору виключно у випадку:
- ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону);
- невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, (ч. 1 ст. 28 Закону).
Постановою державного виконавця №50482581 від 28.08.2020 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ був повернутий стягувачу за заявою стягувача про повернення виконавчого документа без виконання, на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Виносячи постанову про стягнення виконавчого збору від 28.08.2020 р., державний виконавець не пересвідчився, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2016 р. не вручалася боржнику, що виключає право державного виконавця на винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Тобто, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 28.08.2020 р, винесена в межах виконавчого провадження №50482581, у якому не здійснювалися жодні заходи примусового виконання рішення визначені виконавчим документом щодо звернення стягнення на майно боржника, в тому числі й щодо надання боржнику часу для добровільного виконання рішення суду.
Суд вважає, що виходячи з систменого аналізу чинного законодавства, державний виконавець мав підстави для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору в порядку ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виключно в тому випадку, якщо в ході примусового виконання виконавчого документу, державним виконавцем булди здійснені виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу, у даному випадку - звернуто стягнення на майно боржника в рахунок погашення заборгованості на користь стягувача. В такому випадку, сума виконавчого збору становила би 10% від фактично стягнутої суми. В разі, якщо жодних сум з боржника стягнуто не було, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є незаконним. Навденеий висновок суду відповідає висновку, викладеному у п. 39 постанови Верховного Суду від 09.10.2019 у спарві №804/8290/16.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанову державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кислициної Юлії Дмитрівни від 28.08.2020 р. ВП № 50482581 про стягнення виконавчого збору у розмірі 51305,17 грн. з ОСОБА_1 на користь Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже судові витрати у вигляді сплаченого позивачем за подання пощову судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кисліциної Юлії Дмитрівни від 28 серпня 2020 року ВП № 50482581 про стягнення виконавчого збору у розмірі 51305,17 грн. з ОСОБА_1 на користь Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 9-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35037521) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова