03 березня 2021 року Справа № 280/9064/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу
за позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати незаконною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2020 № Ф-6367-49 станом на 30.09.2020 у сумі 2 078,12 грн..
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2020 № Ф-6367-49 в сумі 2 078,12 грн. Вказує, що з 2004 року здійснювала підприємницьку діяльність, проте 29.07.2020 позивачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, у зв'язку із чим подано податкову звітність з нарахування та сплати єдиного соціального внеску за 2017-2020 роки та заяву про списання боргу недоїмки зі сплати ЄСВ за 2017-2020 роки. Відповідачем задоволено заяву про списання боргу та прийнято рішення про списання боргу недоїмки зі сплати ЄСВ за 2017-2020 роки (з 01.01.2017 по 03.06.2020). В цей же час, позивачем було сплачено єдиний соціальний внесок за червень-липень 2020 року на суму 2 078,12 грн. За таких обставин, з урахуванням клопотання про долучення додаткових доказів від 19.02.2021, просить позовні вимоги задовольнити, спірне рішення скасувати.
Ухвалою судді від 15.12.2020 поновлено позивачу строк для звернення суду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві від 16.01.2021 (вх. №2754) зазначивши, що позивачем 29.07.2020 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. 20.07.2020 автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за II кв. 2020р. у сумі 1039,06 грн. як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства та 08.09.2020р. у сумі 1039,06грн. відповідно поданою платником ліквідаційного звіту від 19.08.2020р. №25449 за липень 2020 р. Так, на виконання вимог передбачених пунктом 915 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 та у зв'язку з надходженням заяви платника від 29.07.2020 року Відділ податків і зборів з фізичних осіб Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області 18.08.2020 здійснено камеральну перевірку, за результатами якої підлягає списанню заборгованість у сумі 29293,44 грн. 29.07.2020 позивачем сплачено єдиний внесок в загальній сумі 2078,12 грн. Податковим органом прийнято рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.09.2020 №29337-49. Оскільки сплата відбулася до моменту виконання рішення про списання заборгованості, сплачена сума була зарахована у зменшення боргу минулих років. Зазначає, що у випадку виникнення заборгованості з 03.06.2020 суми заборгованості з єдиного внеску не підлягають списанню. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
05.10.2004 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 07.10.2004 фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 взято на облік у ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДНІ (Шевченківський район м. Запоріжжя).
29.07.2020 ОСОБА_1 було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та згідно запису: 21030060004001829 від 29.07.2020 стан суб'єкта ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): припинено.
29.07.2020 ОСОБА_1 подано до відповідача заяву про списання нарахованої суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (з 01.01.2017 по 03.06.2020). В цей же час, перед припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_1 , було сплачено єдиний соціальний внесок за червень-липень 2020 року на суму 2 078,12 грн.
09.09.2020 податковим органом прийнято рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску від №29337-49, а сплачена 29.07.2020 позивачем сума 2 078,12 грн. була зарахована у зменшення боргу минулих років.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 16.10.2020 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6367-49, відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 30.09.2020 складає 2 078,12 грн.
Не погодившись із вказаною вище Вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правові відносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 4 Закону №№ 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України №2464-VI).
Суд зауважує, що Законом України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон № 592), вносено зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, крім п. 5 розділу І Закону № 592, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з п. 5 розділу І Закону № 592 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено п. 9 прим. 15. Відповідно до п. 9 прим. 15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному Законом № 2464, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеним у пп. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592: а) платниками, зазначеними у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (фізичними особами - підприємцями, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу - звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше; б) платниками, зазначеними у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (особами, які провадять незалежну професійну діяльність), - до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) контролюючий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Контролюючим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592.
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому Законом № 2464.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому Законом № 2464, контролюючий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені п. 7 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464, за наведених умов не застосовуються.
Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що 29.07.2020 ФОП ОСОБА_1 було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності за власним бажанням. Так, стан суб'єкта ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): припинено та внесено запис: 21030060004001829 від 29.07.2020.
На момент припинення підприємницької діяльності 29.07.2020 ФОП ОСОБА_1 була подана податкова звітність з нарахування та сплати єдиного соціального внеску за 2017-2020 роки ( а.с.33-44).
29.07.2020 позивачем було подано до Олександрівського управління ГУ ДПС у Запорізькій області заяву про списання боргу недоїмки зі сплати ЄСВ за 2017-2020 роки (а.с. 32).
Згідно листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.09.2020 № 51410/10/08-01-49-08 на підставі Закону України 13.05.2020 № 592-ІХ Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» списано суму боргу недоїмки зі сплати ЄСВ за 2017-2020 роки (з 01.01.2017 по 03.06.2020).
Відповідач у відзиві на позовну заяву також вказав про те, що борг відносно позивача в розмірі 29293,44 грн., списано 09.09.2020 відповідно до поданої позивачем 27.09.2020 заяви.
Так, 20.07.2020 відповідачем автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за II кв. 2020 р. у сумі 1039,06 грн. як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування відповідно програмного забезпечення, розробленого на підставі діючого чинного законодавства та 08.09.2020 у сумі 1039,06 грн. відповідно поданою платником ліквідаційного звіту від 19.08.2020 №25449 за липень 2020.
Позивачем на день припинення підприємницької діяльності 29.07.2020 сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 2 078, 92 грн. ( а.с.15).
Проте, сплачена сума була зарахована відповідачем у зменшення боргу минулих років, оскільки сплата відбулася до моменту виконання рішення про списання заборгованості (09.09.2020).
Згідно з ч.3 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, чинним законодавством передбачений обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 по справі "Вєренцов проти України", в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.
Крім того, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Корецький та інші проти України", ЄСПЛ наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи.
У рішенні від 09.01.2013 по справі "Олександр Волков проти України" (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ наголошено, що чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи "доброго врядування" і "належної адміністрації".
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Таким чином, позивачем вчинено всі дії при припиненні підприємницької діяльності, відповідно до вимог Закону № 2464-VI сплачено суми нарахованого ЄСВ, а не зарахування відповідачем суми 2 078, 92 грн. в рахунок погашення ЄСВ за II кв. 2020 р. суми 1039,06 грн. як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування та за 08.09.2020 суми 1039,06 грн. відповідно поданою платником ліквідаційного звіту від 19.08.2020 №25449 за липень 2020, оскілки сплата відбулася до моменту виконання рішення про списання заборгованості (09.09.2020) та зарахування у зменшення боргу минулих років, є протиправною, а повторна сплата в даному випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2020 року за № Ф-6367-49.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Представником позивача у позові заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7357 грн. 00 коп.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду подано: Договір про надання правової допомоги від 21.10.2020; Ордер на надання правової допомоги серія ЗП №091393 від 07.12.2020; Орієнтовний розрахунок на правничу допомогу на суму 7777 грн. 40 коп.
Судом прийнято до уваги, що така категорія адміністративних справ є пошириною, а, отже, не потребує витрат значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги.
Також, суд вважає вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначену у наданих до суду документах, не співмірною з фактично виконаними послугами та роботами.
Враховуючи матеріали справи та те, що позовні вимоги задовольняються частково, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7777 грн. 40 коп. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Звідси, на думку суду, з урахуванням вимог ч.5 ст.134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 1500 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.19327663553.1 від 07.12.2020.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу ( недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2020 № Ф-6367-49 станом на 30.09.2020 у сумі 2 078,12 грн..
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945) судовий збір у сумі 840, 80 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500, 00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В.Стрельнікова