про повернення позовної заяви
03 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/21859/20
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 всіх сум належних йому у день звільнення (невиплати грошового забезпечення у розмірі 82667,02 грн;
- стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати грошового забезпечення у розмірі 82667,02 гривень) за період з 14 травня 2020 року до 16 грудня 2020 року в сумі 133773,12 грн.
У позовній заяві позивач вказав на те, що звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18 січня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №2151/21.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, вказаною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору в сумі 1337,73 грн на підставі посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху направлена на електронну пошту представника позивача.
26 лютого 2021 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22 лютого 2021 року надійшов лист вх. №9785/21. Відповідно до змісту вказаного листа позивач заперечує проти сплати судового збору та зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом про відновлення порушення свого особистого майнового права, як зазначено в пункті 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Позивач зазначає, що пункт 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач є учасником бойових дій згідно посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 01.09.2017.
Правовий статус учасників бойових дій, ветеранів війни встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХП "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено пільги учасникам бойових дій. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Крім того, на думку позивача, суд не звернув увагу, що у пункті 13 частини 1 статті 5 Закону 3674-VI зазначені учасники бойових дій та Герої України. Це громадяни, які мають зовсім різний статус та пільги.
Пільги Героїв України викладені у статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», яка називається: «Пільги для осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною».
У цій статті висвітлюються пільги Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України та повних кавалерів ордена Трудової Слави. Але законодавець надав право не платити судовий збір лише Героям України.
Герої Соціалістичної Праці і повні кавалери ордена Трудової Слави, маючи такі ж пільги як Герої України, повинні сплачувати судовий збір при подачі позову у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Закон №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не встановлює права учасників бойових дій, а лише пільги.
На думку позивача, якщо б законодавець мав у такий спосіб захистити пільги учасників бойових дій, він записав би у пункті 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VІ, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх пільг.
Але учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України мають однакові права.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закон України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначені особи звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Не пільг, а прав.
Права громадянина України, чи учасника бойових дій, чи Героя України, чи іншої особи, закріплені і розписані у розділі 11 Конституції України.
Крім того, позивач наводить ряд посилань на судову практику щодо аналогічних, на думку представник позивача, правовідносин, а саме рішення Великої Палати Верховного Суду у справах №755/10947/17, №545/1149/17, №821/1083/17, висновки в яких, на думку позивача, свідчать про необхідність звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову у даній справі.
Щодо справи №755/10947/17 позивач зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року зазначила: "Незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду".
Щодо справи №821/1083/17 позивач зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року зазначила: "Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого врегулювання є захист майнових прав працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя".
Щодо справи №545/1149/17 позивач зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року зазначила: "Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням. До суду він звернувся з метою захисту свого права на отримання земельної ділянки. Таким чином, позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої стаття 5 Закону №3674-VI".
Позивач вважає, що спір у справі №545/1149/17 не стосувався пільг учасника бойових дій, а був пов'язаний зі спором із суміжним землекористувачем.
У справі, що розглядається позивач звернувся за захистом свого особистого майнового права працівника, а тому також має бути звільнений від сплати судового збору.
Суд, розглянувши поданий позивачем лист, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, дійшов наступних висновків.
Суд вважає, що позивач плутає поняття пільги та право, у зв'язку з чим і виникло непорозуміння щодо необхідності сплати судового збору та невірне трактування змісту статті 5 Закону України 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Так, зі змісту пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Особи у наведеній нормі, зокрема учасники бойових дій мають право на пільги.
Тобто, у разі якщо справа стосується порушення права на пільги учасника бойових дій, у такому разі вони звільняються від сплати судового збору.
Стосовно посилань представника позивача на висновки, зазначені в рішенні Великої Палати Верховного Суду у справі №545/1149/17 щодо звільнення позивача від сплати судового збору як учасника бойових дій, то суд зазначає, що наведена справа стосувалася захисту права на пільги, оскільки позивач захищав своє право на відведення земельної ділянки як учаснику бойових дій, а не спору із суміжним землекористувачем як вважає позивач.
Статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наведено перелік пільг, право на які мають учасники бойових дій.
Так, згідно пункту 14 наведеної статті, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Щодо реалізації такого права як першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, то земельні ділянки можуть бути надані військовослужбовцям у власність у межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, а саме у таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 га; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.
Відведення земельної ділянки передбачає декілька етапів, які умовно можна поділити на наступні: 1) звернення із заявою про отримання земельної ділянки; 2) розгляд документів та прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою; 3) розробка проекту землеустрою; 4) погодження проекту землеустрою; 5) реєстрація земельної ділянки.
Згідно обставин наведеної справи позивачу було відведено 2 га для ведення особистого селянського господарства.
У наведеному рішенні Верховного Суду вказано, що судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням. До суду він звернувся з метою захисту свого права на отримання земельної ділянки.
Спір виник щодо погодження меж земельної ділянки. Погодження меж земельної ділянки відбувається на етапі розробки проекту землеустрою. Отже, спір щодо погодження меж земельної ділянки виник у позивача на одному з етапів відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим Верховний Суд і вказав на те, що позивач у наведеній справі звернувся з метою захисту свого права на отримання земельної ділянки і звільнений від сплати судового збору, оскільки справа стосувалася спору, який виник у процесі реалізації права позивача на пільгу - на першочергове відведення земельної ділянки.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI суд має врахувати предмет та підстави позову, а також перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Обставини у справі №545/1149/17 є відмінними від обставин у справі №240/21859/20, що розглядається.
У справі №240/21859/20 предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яке не стосується порушення права на пільги учасника бойових дій.
Суд звертає увагу позивача, що з питань звільнення учасників бойових дій від сплати судового збору у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Верховний Суд висловився у постанові від 19 жовтня 2020 року у справі №240/934/20.
У наведеній справі у постанові від 19 жовтня 2020 року Верховний Суд зазначив: "Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, підставою для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою стала виплата йому Військовою частиною НОМЕР_2 грошової компенсації за неотримане речове майно не в день його звільнення з військової служби 08 вересня 2019 року, а 11 грудня 2019 року, тобто із затримкою повного розрахунку при звільненні. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду з вимогою про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільнення, а саме за невиплату грошової компенсації за речове майно.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 545/1149/17."
Як вбачається зі змісту наведеної постанови Верховного Суду, у ній враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 545/1149/17.
Постанова у справі №240/934/20 прийнята 19 жовтня 2020 року, тобто пізніше від наведених позивачем постанов Верховного Суду, правовідносини у справі, що розглядається є тотожними правовідносинам у справі №240/934/20. Висновки у справі №240/934/20 мають враховуватися судами при розгляді аналогічних спорів при застосуванні таких норм права.
Про постанову у справі №240/934/20 зазначено і в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без руху.
Позивач фактично не погоджується із висновками, що викладені у постанові Верховного Суду, які, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали суду від 22 лютого 2021 року не виконав, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунув, позовна заява повертається позивачеві.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, стягнення коштів - повернути особі яка її подала.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін