03 березня 2021 р. Справа № 160/2373/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» про визнання протиправними дій та скасування висновку та довідки, -
17.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», в якому позивач просить:
- визнати дії Державної установи «Український науково-дослідницького інститут промислової медицини» противоправними та скасувати Медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання Державної установи «Українського науково-дослідницького інституту промислової медицини» від 27.08.2013 року №1521;
- визнати дії Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» противоправними та скасувати Довідку Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» від 16.10.2013 року серія АБ № 0007830 про встановлення ОСОБА_1 60% стійкої втрати професіональної працездатності та 3 групи інвалідності, Довідку Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» від 08.11.2017 року серія 12ААА №732185 про встановлення ОСОБА_1 60% стійкої втрати професіональної працездатності та 3 групи інвалідності.
18.02.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
24.02.2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява відповідно до якої останній вказує, що даний позов не підлягає розгляду в адміністративному судочинстві, оскільки з вимог позивача не вбачається порушення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідачів, оскільки з даними вимогами процесуальне право має саме ОСОБА_1 , як людина і громадянин щодо якого визначено ступінь професійної працездатності, при цьому заявник погоджується із діями відповідачів, що стали підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
01.03.2021 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка подана на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2021 року.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пунктів 1,5 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до підпункту 6.13 пункту 6 і абзацу двадцять третього підпункту 8.8 пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №46, МОЗ відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи та затверджує порядок її проведення.
В пунктах 29.6- 29.12 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності та можуть бути оскаржені до суду в установленому законодавством порядку.
Можливість оскарження в судовому порядку рішень медико-соціальних експертних комісій передбачена також у пункті 9 частини першої статті 19 КАС України. Цією ж статтею передбачено, що такі справи розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Водночас відповідно до положень КАС України обов'язковою умовою щодо віднесення конкретної справи до юрисдикції адміністративних судів є те, що однією зі сторін у такій справі виступає суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відносно особи, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною публічно-владних управлінських функцій.
Згідно з пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертна комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, у якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби в наданні додаткових видів допомоги.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності і стосуються виключно зазначених у таких рішеннях осіб.
Отже, медико-соціальна експертна комісія є суб'єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» не наділене правом на оскарження рішення МСЕК, про встановлення ОСОБА_1 60% стійкої втрати професіональної працездатності та 3 групи інвалідності.
Вказане, також, узгоджується з приписами пунктів 23- 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, якими, визначено порядок оскарження рішень районної, міжрайонної, міської комісії, як у позасудовому так і судовому порядку. Зокрема, за змістом цих пунктів право оскаржити зазначені рішення має особа з інвалідністю, якої це рішення стосується.
Відповідно, якщо особа звернулась до суду без передбачених законом підстав, і це з'ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі №821/265/17.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, про відмову у відкритті провадження по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 248 КАС України, суд, -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» про визнання протиправними дій та скасування висновку та довідки - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовними матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв