18 лютого 2021 року Справа № 160/11807/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.
при секретарі судового засідання Максименко Е.М.
за участю:
представника позивача Капрана Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерцепт" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерцепт" (далі - ТОВ "Інтерцепт", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби (далі - Одеська митниця, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000070/2 від 29.07.2020 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 17.12.2019 року між ТОВ «Інтерцепт» та ANHUI SOTO AUTO PARTS., LTD (Китай) було укладено зовнішньоекономічний контракт №SOTOA191212. Відповідно до умов цього контракту ANHUI SOTO AUTO PARTS.,LTD (за контрактом - Продавець) зобов'язалося поставити на умовах поставки FOB (Інкотермс 2010, порт - Shanghai, Китай) та передати у власність Покупцеві товар, а ТОВ «Інтерцепт» (за контрактом - Покупець) зобов'язалося прийняти і оплатити товар. Також сторони узгодили, що найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни товару встановлюються у комерційних інвойсах на поставку товару. Відповідно до комерційного інвойсу №SOTOA191212 від 23.12.2019 року Продавець зобов'язався поставити Покупцю запасні частини для автомобілів (шруси), найменування, кількість, ціни та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі. Позивачем для підтвердження митної вартості товарів до митного органу були подані документи, визначені статтею 53 Митного кодексу України. За наслідками перевірки поданих документів митницею було витребувано додаткові документи, які частково були подані та надані детальні пояснення з приводу ненадання інших документів. Проте, митний орган не врахував подані декларантом відомості без належного обґрунтування та протиправно прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості, за яким було скориговано заявлену митну вартість ввезеного позивачем товару за резервним методом, що порушило права та законні інтереси позивача та стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі ухвали від 30.11.2020 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
07.12.2020 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами здійснення митного контролю було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що впливають на числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а отже, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.
13.01.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено правову позицію аналогічну зазначеній в позовній заяві та наголошено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, такими, що не підкріплені жодними належними доказами та взагалі не відповідають нормам чинного законодавства.
29.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2021 року.
В судовому засіданні 18.02.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача не з'явився; про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином. Неявка представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Матеріалами справи підтверджено, що 17.12.2019 року між ТОВ «Інтерцепт» та ANHUI SOTO AUTO PARTS., LTD (Китай) було укладено зовнішньоекономічний контракт № SOTOA191212.
Відповідно до умов контракту Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, поставляти та передавати у власність Покупцеві продукцію (іменоване надалі “Товар”), а Покупець зобов'язується приймати та оплатити Товар (п.1.1 контракту).
На підставі п.1.2. контракту найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни Товару встановлюються в інвойсах на поставку Товару. Інвойси на поставку товару є невід'ємною частиною цього контракту.
В додатковій угоді №1 до контракту від 23.12.2020 року сторони узгодили строк поставки Товару, порядок оплати партій Товару, загальну вартість договору, перелік документів, необхідних для надання Покупцю після відвантаження Товару шляхом викладення пунктів 2.1, 3.2, 4.1, 6.1 контракту в новій редакції.
Відповідно до комерційного інвойсу № SOTOA191212 від 23.12.2019 року Продавець зобов'язується поставити Покупцю запасні частини для автомобілів (шруси).
Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом 21.07.2020 року було подано електронну митну декларацію №UA500130/2020/224534.
Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: контракт № SOTOA191212 від 17.12.2019 року; додаткова угода №1 від 23.12.2019 року до контракту № SOTOA191212 від 17.12.2019 року; PRICE LIST (прайс лист) від 16.12.2019 року; COMMERCIAL INVOICE (комерційний інвойс) № SOTOA191212 від 23.12.2019 року; PACKING LIST (пакувальний лист); коносамент; платіжне доручення №29 від 26.12.2019 року; платіжне доручення №39 від 12.06.2020 року; рахунок на ТЕО № CLL335/20 від 17.07.2020 року.
Одеською митницею надіслано декларанту повідомлення №1, в якому зазначено про наявність розбіжностей в поданих документах, а саме:
1) у комерційному інвойсі від 23.12.2019 № SOTOA191212 не зазначено торгівельну марку та виробника товару, також інформація про виробника товару, торгівельну марку відсутня і в Додатку №1 від 23.12.2019 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.12.2019 № SOTOA191212, згідно якого визначено ціну по контракту;
2) у наданому рахунку на оплату транспортно-експедиторських послуг № CLL335/2L від 17.07.2020 зазначено граничний строк сплати 21.07.2020, проте банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати цих послуг відсутні;
3) у коносаменті зазначено FREIGHT COLLECT, що не відповідає задекларованим умовам поставки FOB;
4) згідно п.8 ч.2 ст.53 МКУ, якщо здійснювалося страхування, декларант повинен надати страхові документи, що містять відомості про вартість страхування (комерційні та банківські документи, які підтверджують вартість страхування вантажу). У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах, що містять відомості про вартість перевезення тощо) відсутня будь-яка інформація щодо розрахунку страхування оцінюваних товарів;
5) в Додатку №1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.12.2019 №SOTOА191212 виявлена розбіжність в даті складання документа (23 грудня 2019 та 31 грудня 2019);
та запропоновано надати додаткові документи.
ТОВ «Інтерцепт» на вимогу митного органу було надано додаткові документи: рахунок №CLL335/20 від 17.07.2020 року, платіжне доручення №596 від 20.07.2020 року та експортну декларацію з перекладом.
За результатами розгляду додатково наданих декларантом документів Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA500130/2020/000070/2 від 29.07.2020 року, яким здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості товарів та застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г- резервний метод згідно з положення статті 64 МК України.
В обгрунтування прийнятого рішення відповідачем зазначено, що:
- у додатково поданій до митного оформлення експортній декларації країни відправлення від 04.06.2020 відсутні відомості щодо вартості другого товару окремо та його кількості, а біля цифри 79153,80 зазначено CHN (китайський юань) (замість доларів США);
- на офіційному сайті митної адміністрації Китайської народної республіки відсутня інформація про факт здійснення митного оформлення за митною декларацією №223120200001437535;
- у наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 20.07.2020 №596 відсутні підписи уповноваженої особи банку та печатки банку у спеціально відведених місцях.
Одеською митницею зроблено висновок, що зазначене вище свідчить про можливо наявні ознаки підробки; декларантом всі наявні розбіжності не скасовані та не подані всі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України. Відповідачем було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено за найближчий період є більшим 5,22 дол. США за 1 кг нетто (МД від 09.06.2020 №UA500070/2020/220704, від 03.05.2020 №UA500020/2020/212445, від 18.06.2020 №UA100060/2020/321489), ніж заявлено декларантом 2,8194 дол. США за 1 кг нетто. Враховуючи зазначене, скориговано митну вартість по товару №1 до 5,22 дол. США.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
На підставі частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатам консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України встановлено. що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (стаття 54 Митного кодексу України).
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Досліджуючи наведені відповідачем підстави для витребування додаткових документів та мотиви прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
Щодо відсутності в комерційному інвойсі від 23.12.2019 року № SOTOA191212 та Додатковій угоді №1 від 23.12.2019 року до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.12.2019 року № SOTOA191212 найменування торгівельної марки та виробника товару, суд зазначає, що діючим законодавством України не встановлено обов'язку декларанта зазначати в комерційному інвойсі найменування торгівельної марки та виробника товару. Проте інформація про найменування торгівельної марки та виробника товару має значення для визначення митної вартості товару.
Щодо відсутності банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг, позивачем було надано відповідачу платіжне доручення №596 від 20.07.2020 року, яким підтверджується оплата витрат на морський фрахт (Шанхай-Південний) та оплата експедиторської винагороди. Отже, відповідачу були надані документи.
Щодо зазначення у коносаменті «FREIGHT COLLECT», суд погоджується з доводами відповідача, що це не відповідає задекларованим умовам поставки FOB правил Інкотермс 2010.
Щодо відсутності інформації щодо розрахунку страхування оцінюваних товарів, суд зазначає, що декларантом були надані пояснення, в яких зазначено, що страхування не здійснювалося то і до митного оформлення такі документи надаватися не повинні.
Щодо розбіжностей (23 грудня 2019 року та 31 грудня 2019 року) в даті складання Додаткової угоди № 1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.12.2019 року № SOTOA191212, суд зазначає, що в пункті 5 угоди і в англійському, і в українському перекладі чітко зазначено, що вона укладена саме 23.12.2019 року.
Щодо того, що в експортній декларації країни відправлення від 04.06.2020 року №223120200001437535 відсутні відомості щодо вартості другого товару окремо та його кількості, а біля цифри 79153,80 зазначено CHN (китайський юань) (замість доларів США), суд зазначає, що біля цифр « 79153,80» зазначено «CHN», оскільки це інший стовпчик, який визначає валюту країни виробництва, а знизу під цифрами « 79153,80» зазначено «дол. США», що підтверджується і перекладом експортної декларації.
Щодо того, що на офіційному сайті митної адміністрації Китайської народної республіки (http://english.customs.gov.cn/) відсутня інформація про факт здійснення митного оформлення за митною декларацією 223120200001437535, суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи скріншот з вказаного сайту інформацією про наявність митного оформлення за митною декларацією № 223120200001437535.
Щодо відсутності на банківському платіжному документі від 20.07.2020 № 596 підписів уповноваженої особи банку та печатки банку у спеціально відведених місцях, суд зазначає, що надана до матеріалів справи копія платіжного доручення від 20.07.2020 № 596 має відповідні підписи та печатку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було частково усунуто виявлені розбіжності та надано пояснення та додаткові документи, проте суд погоджується з позицією відповідача, що, зокрема, не зазначення найменування торгівельної марки та виробника товару та зазначення у коносаменті «FREIGHT COLLECT», викликають сумнів у достовірності відомостей щодо складових митної вартості товару.
Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
На підставі пункту другого частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, відповідач, маючи обгрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товарів, мав повноваження на прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів;
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості ('обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до частини 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року передбачено, що у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу ); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Досліджуючи оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів з урахуванням вищенаведених норм, суд зазначає, що рішення містить лише посилання на номери митних декларацій від 09.06.2020 №UA500070/2020/220704, від 03.05.2020 №UA500020/2020/212445, від 18.06.2020 №UA100060/2020/321489, як на джерело інформації без будь-яких пояснень щодо виробника, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд звертає увагу, що у долученій до матеріалів справи митній декларації від 03.05.2020 №UA500020/2020/212445 митна вартість товару «шрус» (товар №35) визначена не декларантом за основним методом, а Одеською митницею за резервним методом, що підтверджується графою 43; у митній декларації від 09.06.2020 №UA500070/2020/220704 взагалі відсутній товар «шрус»; у митній декларації від 18.06.2020 №UA100060/2020/321489 товар «шрус» поставлявся на інших умовах, ніж товар, що поставлявся позивачем.
Отже, досліджені в судовому засіданні докази засвідчили, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про передчасність та протиправність рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000070/2 від 29.07.2020 року.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Інтерцепт" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2 102 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №675 від 16.09.2020 року.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 102 грн.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерцепт" (адреса: 49000, м. Дніпро, пр. К.Маркса, буд. 60, оф. 35; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30832172) до Одеської митниці Держмитслужби (адреса: 65078, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000070/2 від 29.07.2020 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерцепт" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено 01.03.2021 року.
Суддя М.В. Бондар