03 березня 2021 року Справа 160/2926/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Газавтосервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
26.02.2021 року (направлено засобами поштового зв'язку 23.02.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Газавтосервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000150710 від 08.09.2020 року про застосування штрафних санкцій на суму 123 670,99 грн., яке прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій. При цьому, відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесено до порушень встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того, законодавством не передбачено порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено факт порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання). Разом з тим, податковим органом не надано жодного документа на підтвердження письмового витребування від позивача документів, на підтвердження обліку товарів у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання. Так само відсутні будь-які докази наявності безпосередньо необлікованих товарних запасів. Посилання в акті на опис нафтопродуктів, не можна вважати належним доказом, оскільки будь-яких пояснень з цього приводу у вповноважених осіб Товариства не відбиралось, жодних замірів фактичної наявності нафтопродуктів не здійснювалось. А отже відсутні підстави вважати обґрунтованим та фактично наявним дане порушення. Відтак, зміст та форма, наведених ревізорами-інспекторами розрахунків, свідчать про те, що вони складені нашвидкоруч, реквізити первинних документів не відтворені у повному обсязі, а з додатку 4 взагалі не зрозуміло, чи враховано рух товару на момент зняття фактичних даних з огляду на те, що такий не припинявся. Отже, складені відомості не є повними та об'єктивними. Копії додатків до акта перевірки, складені ревізорами-інспекторами, не були надані позивачу разом із актом перевірки, про що той повідомляв у запиті до контролюючого органу. Це не дозволило товариству сформувати і надати контролюючому органу аналіз відомостей та перелік первинних документів бухгалтерського обліку на товар. Так в рішенні прийнятому за результатом розгляду скарги Товариства на прийняте податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган в обґрунтування правомірності власної позиції зазначив про застосування процедури перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів шляхом співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП, даних РРО з фактичним вимірюванням залишків пального в резервуарах. Разом з тим, посилаючись на даний спосіб визначення неоприбуткованих нафтопродуктів, контролюючий орган так само не навів жодного документального свідчення щодо використання даних обліку звітів АЗС за формою №16- НП та №17-НП (за які дати взяти дані звіти, які числові показники в них відображені, які показання даних обліку та даних проведених фактичних вимірювань залишків пального в резервуарах покладено в основу висновку про наявність таких нафтопродуктів). Висновок про порушення Товариством порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблений контролюючим органом, виходячи, зокрема, з нестачі товарів, тобто, невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт нестачі не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин (наприклад, з вини матеріально відповідальних осіб), однак відповідні обставини контролюючим органом не перевірялись. Сама по собі нестача товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються, фактично унеможливлює реалізацію Товариством товару, який не облікований у встановленому порядку. Контролюючим органом безпідставно ототожнено нестачу товарів з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку. Отже, висновок контролюючого органу про те, що виявлена нестача товарів є свідченням здійснення товариством реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є помилковим. Застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР за нестачу товару, тобто за відсутній товар, є неправомірним, оскільки цією нормою передбачена відповідальність у разі реалізації необлікованих товарів, а не за те, що товарів менше, ніж вказано в облікових документах, адже за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2021 року зазначена вище справа розподілена та 01.03.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України і підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Правові висновки щодо застосування місячного строку звернення до суду у разі оскарження податкового повідомлення-рішення викладені у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19.
Позивач в позовній заяві зазначає, що оскаржував податкове повідомлення-рішення №0000150710 від 08.09.2020 року в адміністративному порядку та рішенням Державної податкової служби України №37083/6/99-00-06-03-01-06 від 31.12.2020 року спірне податкове повідомлення-рішення №0000150710 від 08.09.2020 року залишено без змін.
Проте доказів на підтвердження дати отримання ним рішення Державної податкової служби України №№37083/6/99-00-06-03-01-06 від 31.12.2020 року до позовної заяви не додав.
Позов направлено позивачем до суду засобами поштового зв'язку 23.02.2021 року.
Таким чином, позивачу слід надати суду відповідні докази на підтвердження дати отримання рішення Державної податкової служби України №№37083/6/99-00-06-03-01-06 від 31.12.2020 року та (у разі пропуску строку звернення до суду) заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, про залишення адміністративного позову без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Газавтосервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- відповідні докази на підтвердження дати отримання рішення Державної податкової служби України №№37083/6/99-00-06-03-01-06 від 31.12.2020 року та (у разі пропуску строку звернення до суду) заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник