Копія
01 лютого 2021 року Справа № 160/15568/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків, -
24 листопада 2020 року Військова частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 суму завданих збитків державі в особі Військової частини НОМЕР_1 в розмірі 97 885 (дев'яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять ) грн. 11 коп.;
- зобов'язати сплатити суму завданих збитків на користь Військової частини НОМЕР_1 в розмірі 97 885 (дев'яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 11 коп.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що військовослужбовець за контрактом з 07.06.2016 р. ОСОБА_1 , проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження служби, відповідно до наказу командира Військовій частині НОМЕР_1 від 29.09.2017 р. № 935, на об'єктах і полігону Військовій частині НОМЕР_3 здійснювались стрільби (навчання). Молодший сержант ОСОБА_1 згідно вищезазначеного наказу, був призначений начальником оточення та відповідно з метою забезпечення оточення 30.09.2017 р. отримав у службі зв'язку Військової частини дев'ять одиниць радіостанцій Motorola DP4400 та три одиниці зарядних пристроїв до радіостанцій Motorola DP4400. Факт отримання радіостанцій та зарядних пристороїв підтверджується розписом у книзі тимчасової видачі матеріальних засобів за 30.09.2017 р. Після проведення військових навчань, вказане майно молодший сержант ОСОБА_1 в службу зв'язку не повернув. А 12.10.2017 р молодший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив Військову частину, на зв'язок не виходив, пошукові дії результату не дали, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копія ухвали суду про відкриття спрощеного провадження надсилалась відповідачу засобами поштового зв'язку.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не до суду не подавав.
Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України за правилами цивільного судочинства розглядаються спори про захист приватного права чи інтересу. Натомість положеннями частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах.
Таким чином, розгляд публічно-правових спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, що унеможливлює їх розгляд за правилами іншого судочинства.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2017 р. №935, на об'єктах і полігону Військової частини НОМЕР_3 здійснювались стрільби (навчання) підрозділів артилерії, що приймали участь у змаганнях на кращу артилерійску батарею. Молодший сержант ОСОБА_1 згідно вказаного наказу був призначений начальником оточення та відповідно з метою забезпечення оточення 30.09.2017 року отримав у Військовій частини НОМЕР_3 дев'ять одиниць радіостанцій Motorola DP4400 та три одиниці зарядних пристроїв до радіостанцій Motorola DP4400. Факт отримання радіостанцій та зарядних пристроїв підтверджується підписом молодшого сержанта ОСОБА_1 у книзі тимчасової видачі матеріальних засобів за 30.09.2017 року.
Після проведення військових навчань, вказане майно молодший сержант ОСОБА_1 не повернув, а 12.10.2017 р. молодший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив Військову частину.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2017 р. №1807, заступником командира батареї з морально-психологічного забезпечення батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи молодшим лейтенантом ОСОБА_2 проведене службове розслідування за фактом неповернення майна молодшим сержантом ОСОБА_1 , сержантом з матеріального забезпечення батареї управління та артилерійської розвідки.
Відповідно до висновків проведеного службового розслідування, причинами та обставинами не здачі 9 (дев'яти) одиниць радіостанцій Motorola DP4400, 3 (трьох) одиниць зарядних пристроїв до радіостанцій Motorola DP4400, аптечки першої допомоги загального призначення для підрозділів морської піхоти та аптечки АМЗІ стали: особиста недисциплінованість даного військовослужбовця, недбале ставлення до військового майна та можливе бажання власного збагачення за рахунок військового майна. Обставинами, що обтяжують вину військовослужбовця став факт незаконного перебування поза межами Війскової частини НОМЕР_3 з 12.10.2017 р.
Також було встановлено, що за молодшим сержантом ОСОБА_1 обліковується не здане майно в мінометній батареї 1 механізованого батальйону військової частини, де він проходив військову службу до моменту переведення в батарею управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи, а саме: аптечка першої допомоги загального призначення для підрозділів морської піхоти та аптечка АМЗІ, що, зокрема, підтверджується розписом у роздавальній відомості за 22.09.2016 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Суд зазначає, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до ст. 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно із ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Положеннями ст. 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно із ст. 26 Статуту військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно по п. 4 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-ІХ від 03.10.2019 року (далі - Закон №160-ІХ), матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону №160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, шо діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно приписів ч. 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.
Положенням про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року №1225, визначено порядок ведення обліку і зберігання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, його списання та використання.
Пункт 3 даного Положення визначає, що Міноборони, як центральний орган управління Збройних Сил, закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти. Згідно пункту 5 вказаного Положення, військові частини використовують закріплене за ними військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, збитки, що складаються із заборгованості відповідача перед державою в особі позивача, склали 97885,11 грн. та підтверджуються довідкою-розрахунком про вартість шкоди, завданої державі внаслідок нестачі (псування, знищення, втрати) майна медичної служби та відомістю щодо визначення залишкової вартості радіостанцій Motorola DP4400 2016 р. виготовлення станом на 01.12.2017 р.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати збитки у розмірі 97 885,11 грн. на користь держави в особі позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) підлягають задоволенню.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) збитки у розмірі 97885 (дев'яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять ) грн. 11 коп.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.В. Кальник
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя В.В.Кальник
01.02.2021
Рішення не набрало законної сили 01 лютого 2021 р.
Суддя В.В. Кальник